Україна о 4.00 перейшла на зимовий час. Хто першим запровадив його і чому деякі країни відмовляються переводити годинники

Про історію зимового часу, першу країну, яка запровадила сезонне переведення годинників, та причини відмови від цієї практики розповідає DailyLviv.com.

Хто першим запровадив зимовий час

Ідея сезонного переведення годинників виникла задовго до її практичного запровадження. У 1784 році американський державний діяч і винахідник Бенджамін Франклін опублікував сатиричну пропозицію ефективніше використовувати денне світло, щоб заощаджувати на свічках. Однак він не пропонував сучасної системи переведення годинників у тому вигляді, в якому вона існує сьогодні.

У 1907 році англійський будівельник Вільям Віллет опублікував брошуру «Марнування денного світла» (The Waste of Daylight). Він пропонував навесні переводити годинники вперед, щоб люди могли довше користуватися природним освітленням після роботи.

Першою країною, яка запровадила сезонне переведення годинників на загальнодержавному рівні, стала Німеччина. Це відбулося 30 квітня 1916 року, під час Першої світової війни. Годинники перевели на годину вперед, щоб зменшити витрати вугілля, зокрема на освітлення.

Невдовзі приклад Німеччини наслідували Велика Британія, Франція та інші європейські держави. У Великій Британії літній час запровадили в травні 1916 року.

Водночас Німеччина не була першою територією, де випробували таку ідею: канадське місто Порт-Артур, нині частина Тандер-Бея, експериментувало зі сезонним переведенням годинників ще 1908 року. Проте саме німецьке рішення стало поштовхом до поширення цієї практики в інших країнах.

Чому переводять годинники двічі на рік

Сезонне переведення годинників передбачає перехід навесні на літній час, а восени — повернення до стандартного часу, який у побуті називають зимовим.

Навесні стрілки переводять на годину вперед, щоб світла частина доби припадала на пізніший час за годинником. Восени годинники повертають назад, відновлюючи стандартний час відповідного часового поясу.

Початковою метою було заощадження палива й електроенергії. Під час воєн і енергетичних криз держави прагнули скоротити потребу в штучному освітленні.

Однак сучасні умови змінилися. На споживання електроенергії впливають опалення, кондиціонування, промисловість та інші чинники. Тому економічний ефект сезонного переведення годинників залежить від країни, клімату й структури енергоспоживання. Його не можна вважати однаковим для всіх держав.

Коли зимовий час з'явився в Україні

Історія переведення годинників на українських землях складніша, ніж може здатися. Часові правила змінювалися залежно від державної належності територій і рішень влади.

У радянській Україні літній час почали регулярно застосовувати 1981 року. Після проголошення незалежності Верховна Рада України 6 березня 1992 року ухвалила постанову про запровадження літнього часу на території України.

Нині порядок сезонного переведення годинників визначає постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 509 «Про порядок обчислення часу на території України».

За встановленим порядком, в останню неділю березня годинники переводять на годину вперед, а в останню неділю жовтня — на годину назад. Відповідно, у ніч на 25 жовтня 2026 року Україна повернулася до стандартного часу.

У липні 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №4201, який передбачає скасування сезонного переведення годинників і закріплення київського часу UTC+2 на постійній основі. Однак президент Володимир Зеленський його не підписав. Тому законодавча процедура не завершилася, а чинний порядок сезонного переведення часу продовжує діяти.

Які країни відмовилися від сезонного часу

Деякі держави вирішили, що користь від переведення годинників не виправдовує незручностей або що для них доцільніше постійно використовувати один час.

На Росії і Білорусі відмовилися від сезонного переведення годинників, залишивши час, який відповідав літньому режиму. Сезонні зміни там не застосовують.

У 2016 році Туреччина вирішила постійно залишити літній час. Влада пояснювала рішення прагненням ефективніше використовувати денне світло. Відтоді годинники навесні й восени у Туреччині не переводять.

Тож відмова від сезонного переведення не означає обов'язкового повернення до стандартного зимового часу. Країни можуть обрати постійний стандартний або постійний літній час.

Чому держави відмовляються від переведення годинників

Серед основних аргументів противників сезонного переведення — порушення звичного режиму сну, складність пристосування організму до зміни часу та незручності для транспорту, підприємств і міжнародних комунікацій.

Окреме питання — енергетична ефективність. Хоча заощадження електроенергії було головною історичною причиною запровадження літнього часу, нині результат не є однозначним. Зменшення потреби в освітленні в певні години може супроводжуватися збільшенням витрат на опалення або кондиціонування в інші.

Водночас наукові оцінки впливу сезонного переведення на здоров'я не дають підстав стверджувати, що всі наслідки однакові для кожної людини й кожної країни. Є підстави приділяти увагу порушенням сну та циркадних ритмів, але рішення про скасування переведення годинників потребує врахування також географії, економіки й суспільних потреб.

Чому Європейський Союз досі переводить годинники

У 2018 році Європейська комісія запропонувала припинити сезонне переведення годинників у країнах ЄС. Пропозиція з'явилася після громадського опитування, у якому більшість учасників висловилася за скасування цієї практики.

У березні 2019 року Європейський парламент підтримав відповідну ініціативу. Проте для набуття чинності рішення потребувало узгодження з Радою ЄС. Країни-члени не досягли спільної позиції, зокрема через побоювання, що самостійний вибір постійного часу державами може ускладнити транскордонні перевезення, торгівлю та повсякденну координацію.

Станом на жовтень 2026 року єдиного рішення про припинення сезонного переведення годинників у ЄС немає. Країни продовжують переводити годинники навесні й восени відповідно до чинних правил.

Отже, зимовий час — це не окрема система часу, а повернення до стандартного часу після завершення літнього. Практика, яка виникла під час Першої світової війни як спосіб заощадження палива, досі зберігається в багатьох країнах, хоча її доцільність залишається предметом дискусій.

Довідково

Зимовий час — побутова назва стандартного часу, до якого повертаються восени після завершення періоду літнього часу. В Україні це UTC+2, тобто місцевий час випереджає всесвітній координований час на дві години.

Літній час — час, який сезонно запроваджують навесні, переводячи годинники на одну годину вперед від стандартного часу. В Україні це UTC+3. Мета такого переходу — змістити світлу частину доби на пізніші години за годинником.

Стандартний час — офіційний час, установлений для певної території або часового поясу. Він визначається щодо всесвітнього координованого часу (UTC) і не залежить від сезону. В Україні стандартний час — UTC+2, що відповідає східноєвропейському часові.

Принципова відмінність: стандартний час — офіційне поняття, а «зимовий час» — поширена назва стандартного часу в період, коли літній час не діє. Якщо країна відмовляється від сезонного переведення годинників, вона може постійно використовувати стандартний час або, як Туреччина, постійний час, що відповідає колишньому літньому режиму.