Український агросектор у ЄС: повна готовність до конструктивних перемовин

Тарас Висоцький, міністр аграрної політики та продовольства України

6 жовтня Європейська комісія представила нові підходи до підготовки Європейського Союзу до майбутнього розширення. Окрему увагу в документах приділено українському аграрному сектору.

Єврокомісія пропонує розглянути спеціальні механізми щодо фінансової підтримки українських аграріїв та доступу окремих видів агропродукції до ринку ЄС після вступу України.

Необхідність таких підходів пояснюють масштабом, структурою та високою продуктивністю українського агросектору. Водночас конкретного переліку продукції, механізмів та строків їхньої дії поки немає. Усе це буде предметом подальших переговорів.

Для України важливо, щоб майбутні умови враховували як інтереси українських виробників, так і чутливість окремих секторів європейського ринку.

Ми розуміємо занепокоєння європейських фермерів і готові до поступової інтеграції. Саме тому важливо вже зараз шукати рішення, які дадуть достатньо часу для адаптації всім сторонам та водночас забезпечать передбачуваний шлях України до повноцінної участі у спільному ринку.

Історія попередніх розширень Євросоюзу показує, що для цього вже існують перевірені інструменти.

Прямі виплати: поступовість уже застосовували

Поетапний доступ нових членів ЄС до фінансової підтримки в межах Спільної аграрної політики (САП) не є новою практикою.

Під час розширення Євросоюзу у 2004 році країни, що приєдналися, отримали право на прямі виплати аграріям у розмірі 25% від рівня підтримки, який діяв у старих державах-членах.

У 2005 році цей показник зріс до 30%, у 2006-му - до 35%. Надалі виплати поступово збільшувалися і досягли повного рівня у 2013 році.

Подібний підхід застосовували і під час наступних розширень, зокрема для Болгарії, Румунії та Хорватії.

Водночас нові держави-члени за визначених умов могли доповнювати європейські виплати коштами власних бюджетів.

Такий механізм дозволяв поступово інтегрувати нових учасників до Спільної аграрної політики, враховуючи бюджетні можливості ЄС та особливості їхніх аграрних секторів.

Україна також готова обговорювати поетапне запровадження прямих виплат після вступу. Ми розуміємо, що інтеграція такого великого аграрного сектору потребуватиме часу та відповідних фінансових рішень.

Для нас важливо, щоб майбутні умови були зрозумілими та передбачуваними. Це необхідно і для українських виробників, і для наших європейських партнерів.

Польський досвід: час на адаптацію до стандартів ЄС

Під час розширення ЄС у 2004 році для окремих секторів нових держав-членів також передбачали спеціальні перехідні умови.

Показовий приклад - Польща.

Сотні польських підприємств м’ясної, молочної та рибопереробної галузей отримали перехідний період для приведення виробництва у відповідність до вимог ЄС.

Для частини таких підприємств він тривав до кінця 2006 року.

Продукція, виготовлена на підприємствах, які ще не завершили необхідну модернізацію, підлягала спеціальному маркуванню та обмеженням щодо реалізації.

Щойно підприємство виконувало встановлені вимоги, відповідні обмеження могли бути скасовані.

Цей досвід показує, як перехідні механізми можуть давати виробникам необхідний час для адаптації та поступової інтеграції до спільного ринку.

Україна вже пройшла значну частину цього шляху. Українська агропродукція, яка постачається на ринок ЄС, відповідає чинним європейським вимогам. Наші виробники мають значний досвід роботи за цими правилами.

Для розуміння масштабу: близько 50% українського аграрного експорту у 2026 році спрямовувалося до країн Європейського Союзу. І це не лише зерно та олія, а й продукція з доданою вартістю, зокрема м’ясо птиці та харчові продукти.

Тому майбутня інтеграція України до спільного аграрного ринку - це процес, який значною мірою вже відбувається. Наше спільне завдання - визначити оптимальні умови його продовження після вступу.

Іспанія: поступова інтеграція чутливих секторів

Ще один важливий приклад - вступ Іспанії та Португалії до Європейських співтовариств у 1986 році.

Іспанія вже тоді мала потужний сектор виробництва фруктів та овочів. Його інтеграція до спільного ринку потребувала врахування інтересів виробників інших європейських країн.

Тому для окремих категорій іспанської агропродукції передбачили тривалі перехідні механізми.

Для сектору фруктів та овочів перехідний період міг тривати до десяти років.

Перший етап передбачав збереження спеціальних торговельних умов. Надалі механізми поступово змінювалися, а перелік продукції, на яку поширювався особливий режим, скорочувався.

З 1990 до кінця 1995 року для окремих фруктів та овочів застосовувався додатковий торговельний механізм - Supplementary Trade Mechanism (STM).

Його метою було забезпечити поступову інтеграцію іспанської продукції до спільного ринку та запобігти різким порушенням ринкової рівноваги.

Механізм передбачав моніторинг торгівлі та можливість застосування спеціальних заходів у визначені періоди залежно від ситуації на ринку.

Це важливий досвід і для України.

ЄС уже використовував інструменти, які дозволяли враховувати інтереси виробників держав-членів і водночас забезпечувати поступову інтеграцію нового учасника до спільного ринку.

Такий досвід може бути корисним і під час формування майбутніх умов для українського агросектору.

Спільний ринок як орієнтир інтеграції

Вільний рух товарів є однією з основ функціонування Європейського Союзу.

Цей принцип поширюється і на сільське господарство.

Стаття 38 Договору про функціонування Європейського Союзу передбачає, що внутрішній ринок охоплює сільське господарство, рибальство та торгівлю сільськогосподарською продукцією.

Стаття 40 встановлює принцип недискримінації між виробниками чи споживачами всередині Союзу в межах спільної організації сільськогосподарських ринків.

Водночас правила ЄС передбачають можливість застосування спеціальних механізмів та перехідних положень під час приєднання нових держав.

Саме пошук оптимального балансу між цими принципами і стане одним із завдань майбутніх переговорів.

Для України важливо, щоб процес інтеграції був поступовим, передбачуваним та враховував інтереси всіх сторін. Ми готові предметно працювати з європейськими партнерами над такими рішеннями.

Яким може бути рішення для України

Досвід попередніх розширень показує, що Європейський Союз має достатньо інструментів для поступової інтеграції нових аграрних секторів.

Ми готові обговорювати перехідні періоди для прямих виплат, спеціальні умови доступу до ринку та захисні механізми для окремих чутливих товарів.

Одним із можливих варіантів може бути адаптований механізм моніторингу за прикладом Іспанії.

Його основою може стати постійне відстеження ситуації на ринку. У разі виникнення визначених ризиків сторони матимуть можливість застосовувати заздалегідь погоджені інструменти реагування.

Такий підхід дозволив би врахувати чутливість окремих європейських ринків і водночас забезпечити українським виробникам зрозумілі та прогнозовані умови роботи.

Передбачуваність правил безпосередньо впливає на інвестиції.

Коли виробник розуміє, на яких умовах працюватиме через п’ять чи десять років, він може планувати модернізацію підприємства, розвиток переробки, інвестиції у зрошення, техніку та нові технології.

Саме тому нам важливо вже під час переговорного процесу сформувати максимально зрозуміле бачення майбутніх умов інтеграції.

Україна розглядає майбутнє членство в Європейському Союзі як можливість посилити спільний аграрний ринок.

Український агросектор може зробити вагомий внесок у продовольчу безпеку ЄС, його експортні можливості та створити нові перспективи для спільних інвестицій у виробництво й переробку.

Ми готові до поступової інтеграції, врахування чутливості окремих ринків та конструктивного пошуку рішень разом із європейськими партнерами.

Попереду переговори, під час яких маємо спільно знайти модель, що врахує інтереси європейських та українських виробників і забезпечить передбачуваний шлях українського агросектору до повноцінної участі у спільному ринку ЄС.