В Офісі Президента заперечили, що Україна домовлялася із Південною Кореєю не розголошувати інформацію про передачу військовополонених громадян КНДР.
Медіарадниця Валерія Залужного Оксана Тороп оприлюднила допис:
Зеленський їде до Нью-Йорка і на весь світ розказує про передачу полонених Південній Кореї. Но є нюанс — домовленість між країнами та угода про нерозголошення
У коментарях до публікації радник президента Дмитро Литвин заявив, що це не відповідає дійсності.
«Не було такої домовленості, це неправда. І це неправильно було би приховувати, куди діваються ті чи інші полонені», — зазначив він», — зазначив він.
Також Литвин додав, що домовленості мовчати не було.
====
Зеленський спровокував дипломатичний конфлікт із Південною Кореєю
23 вересня 2026 року на 81-й сесії Генеральної Асамблеї ООН Зеленський заявив, що Україна нещодавно передала Південній Кореї двох північнокорейських військовополонених. Цих солдатів українські сили захопили у січні 2025 року в Курській області РФ, куди Північна Корея направила свої війська на підтримку Москви. За словами Зеленського, взяти північнокорейців живими вкрай складно: один із них, усвідомивши загрозу полону, спробував накласти на себе руки.
Передача відбулася після тривалих консультацій. Ще в липні 2026 року на полях саміту НАТО в Анкарі президент Південної Кореї Лі Чже Мен і Зеленський домовилися вирішувати долю північнокорейських військовополонених відповідно до міжнародного права, гуманітарних принципів та з урахуванням їхнього власного бажання. Обидва полонені раніше висловлювали намір переїхати до Південної Кореї.
Однак наступного дня, 24 вересня, Лі Чже Мен, перебуваючи з візитом у Мексиці, опублікував пост у X (колишньому Twitter), в якому прямо вказав на порушення домовленостей. Він назвав розголошення «глибоко жалем» і наголосив, що сторони заздалегідь узгодили конфіденційність передачі.
«Питання репатріації північнокорейських полонених є вкрай чутливою темою, яка серйозно впливає на дипломатію, національну безпеку та ситуацію на Корейському півострові. З огляду на можливі наслідки публічного оголошення, збереження таємниці було розумним та обґрунтованим рішенням у всіх відносинах, і саме про це ми домовилися», — написав Лі Чже Мен.
Південнокорейський лідер зазначив, що державні справи мають вестися на користь країни та народу, а не заради популярності чи політичних очок. Він також відповів на критику внутрішньої опозиції, яка вимагала публічності: рішення про нерозголошення було, за його словами, правильним та виправданим. У той самий час Лі Чже Мен висловив сподівання якнайшвидше закінчення «нелюдських війн».
Цей публічний докор президента однієї дружньої країни на адресу лідера іншої — рідкісне явище у сучасній дипломатії. Зазвичай такі претензії вирішуються у закритому форматі. Розголошення чутливої інформації про долю полонених може ускладнити міжкорейські відносини, поставити під загрозу безпеку самих перебіжчиків та їхніх родичів, а також вплинути на подальшу співпрацю Сеула та Києва. Українська сторона, зі свого боку, наголошувала на тому, що передача здійснювалася через прямий діалог, а відкритість — частина позиції Києва.
Випадок наочно показує, наскільки тонкою буває грань між гуманітарною акцією, інформаційною політикою та реальною дипломатією в умовах конфлікту. І які наслідки для країни можуть бути, якщо такими важливими питаннями займаються люди з сумнівною компетенцією, які не до кінця усвідомлюють наслідки своїх дій.
«Через дурну розголошення Зеленським на Генеральній асамблеї ООН таємної інформації про передачу Сеулу двох північнокорейських військовополонених та порушення домовленостей тримати все таємно стало відомо, що всі переговори та контакти щодо отримання Україною технологій та зброї зупинено. Про це повідомили «злі мови з Банкової» і кажуть, що в ахері все. Але це ще все. Через цей скандал скасовується візит до України впливових британських депутатів разом з Іаном Данканом Смітом . І це матиме наслідки, які побачимо пізніше.» – повідомив український політичний діяч Борислав Береза .