Європейська комісія оприлюднила новий Protein Action Plan, у якому Україна офіційно визнана стратегічним партнером для забезпечення продовольчої безпеки ЄС. Проте експерти застерігають: європейський ринок розглядає нашу державу виключно як постачальника сировини, ігноруючи потенціал вітчизняної переробної галузі.
Стратегічні амбіції Європи та місце України
Згідно з оновленою стратегією, Брюссель планує протягом наступних десяти років збільшити частку власного виробництва білкових культур з 25% до 35%. Це рішення зумовлене прагненням ЄС зменшити залежність від обмеженої кількості світових експортерів сої. Україна в цьому контексті виступає ключовим гравцем, здатним диверсифікувати поставки та стабілізувати ринок.
Виконавчий директор асоціації «Дунайська Соя» Володимир Пугачов зазначає, що статус стратегічного партнера є безперечним позитивом. Водночас документ поки що залишається декларацією намірів, у якій відсутні конкретні економічні інструменти чи чіткі політичні кроки для реалізації заявлених цілей.
Виклики для українських аграріїв
Головна проблема полягає у фокусі європейських партнерів на сировинній моделі співпраці. Protein Action Plan не передбачає підтримки українських виробників продуктів із доданою вартістю. Це створює ризик закріплення за Україною статусу «сировинного донора», що обмежує прибутковість вітчизняного агробізнесу.
Статистика за 2025 рік підтверджує, що Європа не є єдиним напрямком для вітчизняної сої. Близько 57% експорту бобових припадає на Туреччину та Єгипет. Однак, якщо оцінювати продукти переробки, частка ЄС стає значно вагомішою, сягаючи 3,3 млн тонн у соєвому еквіваленті. Це свідчить про те, що саме переробка є локомотивом експорту до європейських країн.
Майбутнє соєвого ринку
Сьогодні українським виробникам важливо не лише нарощувати обсяги вирощування бобових, а й шукати нові ринки збуту для продуктів переробки, зокрема соєвої олії. Залежність лише від кормового сектору та біопалива є вразливою стратегією. Для успішної інтеграції в європейський ринок Україні необхідно відстоювати власні інтереси та стимулювати глибоку переробку всередині країни, а не лише експортувати сировину.
Підсумовуючи, можна сказати, що хоча новий план ЄС відкриває двері для української продукції, вітчизняним аграріям варто з обережністю ставитися до статусу «сировинного партнера» та інвестувати у створення доданої вартості.
Джерело: AgroTimes