Українець вступив до аспірантури за кордоном і попросив відстрочку: ТЦК відмовив через довідку, яку університет не міг видати
Сьомий апеляційний адміністративний суд розглянув справу щодо відмови військовозобов’язаному у відстрочці від мобілізації через те, що він, навчаючись в іноземному університеті, не подав довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО).
Апеляційний суд визнав таку відмову протиправною та скасував її. Суд звернув увагу, що іноземні навчальні заклади фактично не мають доступу до української ЄДЕБО, а Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містить застережень щодо неможливості надання відстрочки особам, які здобувають вищу освіту за кордоном.
При цьому суд не зобов’язав безпосередньо надати військовозобов’язаному відстрочку, а зобов’язав відповідну комісію повторно розглянути його заяву.
Обставини справи
Військовозобов’язаний у 2004 році здобув вищу освіту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та отримав диплом магістра.
За матеріалами справи №560/3909/26, з 1 жовтня 2025 року він навчається за денною формою в Університеті Вест-Індії, польський кампус якого розташований у Варшаві. Позивач навчається в аспірантурі та здобуває третій рівень вищої освіти.
14 лютого 2026 року через ЦНАП він подав заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ця норма передбачає, що призову під час мобілізації не підлягають, зокрема, здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою та здобувають рівень освіти, вищий за раніше здобутий, у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону «Про освіту».
Однак комісія 16 лютого 2026 року відмовила чоловікові у відстрочці. Підставою стала відсутність довідки про здобувача освіти, сформованої в ЄДЕБО.
Позивач наполягав, що надав документи, які підтверджують його навчання в іноземному університеті. Крім того, він подав виписку з ЄДЕБО щодо раніше здобутої освіти, якою, за його позицією, підтверджувалася послідовність здобуття освіти.
Що вирішив суд першої інстанції
Хмельницький окружний адміністративний суд 15 травня 2026 року відмовив у задоволенні позову.
Суд першої інстанції, зокрема, констатував, що іноземний заклад вищої освіти не є юридичною особою приватного або публічного права в Україні та суб’єктом освітньої діяльності з ліцензією на провадження освітньої діяльності в Україні, а тому його неможливо включити до Реєстру суб’єктів освітньої діяльності ЄДЕБО.
Також суд першої інстанції вказав, що належними доказами навчання позивача можуть бути легалізовані іноземні документи. Подані чоловіком довідки про зарахування на денну форму навчання від 1 жовтня та 9 грудня 2025 року не містили апостиля. Тому суд дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів на підтвердження навчання в іноземному університеті.
Військовозобов’язаний оскаржив це рішення.
Чому апеляційний суд не погодився
Апеляційний суд звернув увагу на особливості функціонування ЄДЕБО.
Відповідно до законодавства, ЄДЕБО є інтегрованою інформаційною системою у сфері освіти, яка містить, зокрема, Реєстр суб’єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти та Реєстр документів про освіту.
Як зазначив суд, іноземні навчальні заклади фактично не мають доступу до ЄДЕБО України. Відповідно, вони не можуть сформувати довідку про здобувача освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку №560.
Водночас Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затверджений постановою Кабміну №560, передбачає, що здобувачі освіти для отримання відстрочки подають довідку про здобувача освіти, сформовану в ЄДЕБО.
Апеляційний суд при цьому звернувся до положень самого Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд зазначив, що Закон не містить жодних застережень щодо неможливості надання відстрочки особам, які здобувають вищу освіту на території інших держав. Так само Закон не визначає наявність довідки з ЄДЕБО як обов’язкову умову для надання відповідної відстрочки.
Крім того, за висновком апеляційного суду, жодною нормою чинного законодавства не встановлено, що перелік документів, визначених у додатку 5 до Порядку №560, є вичерпним, а факт навчання за денною або дуальною формою та здобуття рівня освіти, вищого за раніше здобутий, не може підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами.
Чому суд не погодився з вимогою про апостиль у цій справі
Окремо апеляційний суд не погодився з висновком першої інстанції щодо документів, якими позивач підтверджував навчання в Польщі.
Суд першої інстанції виходив із того, що іноземні документи мають бути легалізовані або містити апостиль.
Однак апеляційний суд врахував Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року.
Стаття 15 цього Договору передбачає, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з договірних сторін, скріплені гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої договірної сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, засвідчених відповідним органом.
У цій справі позивач для отримання відстрочки подав документи, які підтверджували його навчання в іноземному закладі освіти, разом із перекладом українською мовою, засвідченим нотаріально. Аналогічні документи він надав і суду.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ці документи є належними та допустимими доказами навчання позивача в іноземному закладі освіти.
Що сказав суд про ЄДЕБО та інші докази навчання
Апеляційний суд також звернув увагу, що Реєстр суб’єктів освітньої діяльності не містить відомостей про заклади вищої та професійної освіти Польщі, а містить відомості про заклади, розташовані в Україні.
Таким чином, іноземний університет фактично не має можливості сформувати передбачену Порядком №560 довідку з ЄДЕБО.
При цьому суд виходив із того, що Закон №3543-XII не містить заборони на надання відстрочки особам, які здобувають вищу освіту за кордоном, а чинним законодавством не встановлено, що перелік документів у додатку 5 до Порядку №560 є вичерпним.
Тому факт здобуття вищої освіти за денною або дуальною формою та здобуття рівня освіти, вищого за раніше здобутий, за висновком суду, може підтверджуватися іншими доказами, якщо вони є належними та допустимими.
Врахувавши встановлені обставини та досліджені докази, апеляційний суд дійшов висновку про протиправність рішення комісії, яким позивачу відмовили у відстрочці.
Суд не зобов’язав надати відстрочку
Водночас важливо, що апеляційний суд не зобов’язав комісію оформити позивачу відстрочку.
У позові чоловік просив не лише скасувати рішення про відмову, а й зобов’язати комісію оформити йому відстрочку на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Однак апеляційний суд врахував повноваження відповідних органів щодо оформлення відстрочок та перевірки підстав для їх надання.
Тому суд визнав протиправним і скасував рішення про відмову та зобов’язав комісію повторно розглянути заяву військовозобов’язаного від 14 лютого 2026 року.
Отже, постанова не означає автоматичного надання відстрочки позивачу чи всім військовозобов’язаним, які навчаються в іноземних закладах освіти.
У цій справі суд виходив із конкретних обставин: іноземний навчальний заклад не мав можливості сформувати довідку з ЄДЕБО, Закон про мобілізацію не містить заборони на відстрочку через навчання за кордоном, а позивач надав інші документи, які апеляційний суд визнав належними та допустимими доказами його навчання.
Що постановив апеляційний суд
Сьомий апеляційний адміністративний суд:
- частково задовольнив апеляційну скаргу військовозобов’язаного;
- скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року;
- визнав протиправним та скасував рішення комісії від 16 лютого 2026 року в частині відмови позивачу у наданні відстрочки;
- зобов’язав комісію повторно розглянути заяву військовозобов’язаного від 14 лютого 2026 року про надання відстрочки на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- стягнув на користь позивача 2 662,40 грн сплаченого судового збору.
При цьому в резолютивній частині постанови суд зазначив про повне задоволення позову, хоча апеляційну скаргу задовольнив частково та замість зобов’язання оформити відстрочку зобов’язав комісію повторно розглянути заяву.
Постанова набрала законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
