Українські страви, що викликають кулінарний шок у іноземців

Українська кухня дедалі впевненіше підкорює світ

РБК-Україна розповідає про культові українські страви, які практично неможливо знайти в автентичному європейському меню та які не мають точних місцевих аналогів.

Холодець: м'ясне желе, яке лякає іноземців

Якщо для українця правильний прозорий холодець з хріном або гірчицею - це вершина святкового столу, то для більшості європейців це справжній виклик для психіки.

Головна причина - сприйняття текстури. У європейській гастрономічній культурі желе асоціюється виключно з солодощами: фруктами, ягодами чи вершками (як-от італійська панна-кота).

 

Ідея зробити желе солоним, та ще й додати туди шматочки волокнистого м'яса, часник і зелень, здається їм дивною.

Хоча подібні страви все ж існують у закордонній кулінарії.

У французькій кухні існує близький родич - аспік (aspic) або галантин, у німецькій -   Зульц (або Топфзульц). На Кавказі є свій колоритний та дуже пряний родич нашого холодцю - грузинський мужужі. Віддалено сході продукти є у шведів та азійських народів.

Борщ: чому європейці сприймають його бех хахвату

Здавалося б, буряк їдять усюди, але зварити з нього повноцінну першу страву здогадалися саме в нашому регіоні. Для багатьох іноземців борщ залишається незрозумілим через свою унікальну технологію: поєднання довгого варіння м'ясного бульйону, пасерування овочів та обов'язкового балансу кислого й солодкого смаків.

У Західній Європі культура супів кардинально відрізняється:

• Французи та італійці віддають перевагу кремовим текстурам (супи-пюре) або легким прозорим консоме.
• Ті рідкісні європейські супи, що містять шматочки овочів (наприклад, італійський мінестронє), не мають такої густини та насиченості.

Коли іноземець бачить страву, де «ложка стоїть» від кількості капусти, картоплі, квасолі та м'яса, він часто сприймає це не як суп, а як повноцінну другу страву (рагу).

А традиція додавати в гарячу червону зупу холодну сметану і заїдати все це салом з часником взагалі не має аналогів у західній кулінарії.

Найбільший подив від солодких вареників

Коли українці намагаються пояснити іноземцям, що таке вареники, найчастіше використовують порівняння з італійськими равіолі або китайськими дамплінгами. Проте це дуже поверхневе порівняння, адже наші вареники мають принципові відмінності:

• Тісто та розмір.На відміну від тонкого, майже прозорого яєчного тіста італійської пасти, українське тісто для вареників (особливо на кефірі чи запарене) більш пухке, м'яке та ситне. Самі вареники значно більші за розміром.
• Унікальність начинок.Спроба покласти у варене тісто товчену картоплю, тушковану квашену капусту або солоний сир з кропом дивує європейців. Але найбільший подив викликають солодкі вареники - з вишнею, чорницею чи полуницею, які подаються як основна страва, а не десерт.

В Європі гаряче тісто з ягодами у сметані вважається дуже незвичним поєднанням смаків, яке важко знайти в традиційних меню інших країн.

Сирники: солодкий котедж-чиз, який смажать

Сирники - це корона нашого сніданкового меню, але спроба замовити їх у звичайному європейському кафе часто приречена на провал.

Чому це дивує: в Європі немає прямого аналогу нашого кисломолочного сиру.

Найближчі родичі - італійська рікотта чи англійський котедж-чиз - мають іншу вологість і кислинку. Більшість іноземців звикли, що м'який сир - це або солона закуска з травами, або основа для холодних десертів (як чізкейк чи тірамісу).

Ідея змішати кислий сир із цукром та яйцями, сформувати котлетки й обсмажити їх на пательні до золотої скоринки здається їм дивною технологією.

Сало: чистий жир без термічної обробки

Сало - це наш головний гастрономічний маркер, але для іноземця спроба з'їсти шматочок солоного свинячого жиру безпосередньо з хлібом виглядає як екстремальне випробування, що є «небезпечною» для фігури та шлунка їжею.

Таранька та сушена риба: «пивний жах»

Культура споживання в'яленої та сушеної риби (таранька, лящ, плітка) разом з пивом - це суто наша фішка, яка на Заході викликає відвертий острах. У Європі рибу їдять смаженою, запеченою або маринованою. Якщо вона сушена (як скандинавський кліпфіск або стокфіск), її ніколи не їдять сухою прямо до пива - її спочатку вимочують кілька днів у воді й готують із неї гарячі страви.

Квас: «рідкий чорний хліб»

Хлібний квас - незамінний літній напій в Україні, який для іноземців стає справжнім викликом через свій специфічний смаковий профіль.

Чому це дивує: для жителів Західної Європи газований напій має бути або солодким (фруктовим), або нейтральним (мінералка). Квас же поєднує в собі солодкість, кислинку та виражений дріжджовий аромат житнього хліба. Для них це відчувається так, наче ти п'єш розмочений у мінералці хліб.

Радіо Трек: НОВИНИ