З точки зору психології управління та організаційної динаміки тут відображається процес підміни фокуса уваги та накопичення психологічної напруги в групі.
Коли лідер ігнорує проблему або намагається «замести її під килим», він використовує примітивний захисний механізм — заперечення.
Проте відсутність реакції з боку керівника не знищує реальність, а лише переносить її на рівень підсвідомого тривожного фону для всієї команди.
Невирішена проблема починає «жити власним життям».
Вона паралізує процеси, породжує чутки, демотивацію та конфлікти, поступово заповнюючи весь інфопростір організації.
У результаті кожен робочий день команди і самого лідера починає обертатися навколо гасіння цієї пожежі — проблема стає головним ньюсмейкером і «керівником» процесів.
Постійне перебування в стані захисту, авторитаризму чи бездіяльності призводить до того, що особистість керівника повністю зливається з кризою.
Лідер починає сприйматися групою не як ресурсна постать, що веде до цілі, а як джерело хронічного стресу та головна перешкода на шляху розвитку.