Українською можна навчатися у п’яти країнах ЄС: але не там, де українців найбільше
Принаймні з початку повномасштабного вторгнення
Українська мова має статус мови національної меншини у Хорватії, Румунії, Угорщині, Польщі та Словаччині.
Один із прикладів — Хорватія, де представники українських спільнот мають право здобувати освіту рідною мовою на дошкільному, початковому та середньому рівнях.
Водночас українська не має в Хорватії статусу рівноправної офіційної мови місцевого самоврядування.
У звіті Ради Європи щодо виконання Європейської хартії регіональних або міноритарних мов зазначено, що її не використовують на рівних офіційних у жодній місцевій адміністративній одиниці країни.
У Румунії українська також має статус мови національної меншини. Законодавство передбачає захист мовних прав української громади та можливості для розвитку освіти й культурних установ, пов’язаних із її мовою.
Подібний статус українська має у Словаччині. Там працюють українські освітні та культурні установи, а представники громади можуть підтримувати свою мовну самобутність відповідно до законодавства країни.
В Угорщині українська входить до переліку 13 мов національних меншин, що мають спеціальний захист за Європейською хартією регіональних або міноритарних мов.
Але є важливий практичний нюанс: це не означає, що в будь-якій угорській школі дитина автоматично навчатиметься українською.
Потрібна відповідна організація на рівні конкретної школи/громади та достатня кількість учнів.
У Польщі українська мова традиційно має статус мови національної меншини в польському законодавстві, а Рада Європи також включає її до переліку мов, які охоплюються Хартією. Водночас, українські діти навчаються в польській системі освіти на загальних умовах.
При цьому українську можна вивчати, як мову національної меншини — за відповідної організації навчання;
як іноземну мову;
через додаткові заняття, які можуть організовувати українські дипломатичні установи або культурно-освітні організації.
Статус мови національної меншини не тотожний статусу державної мови. Він передбачає визначені законом права для відповідної громади, але не робить українську обов’язковою мовою роботи всіх державних органів чи повсякденного спілкування в країні.
А ось у Німеччині, де проживає найбільше воєнних мігрантів з України (понад 1 млн 200 тис. осіб отримали тут тимчасовий захист), їхня рідна мова не має статусу мови національної меншини, оскільки за німецьким законодавством цей статус надається лише чотирьом автохтонним (історичним) меншинам, що століттями живуть у країні (наприклад, лужичанам чи фризам).
Радіо Трек: НОВИНИ