Укртрансбезпека оштрафувала перевізника на 51 тисячу гривень без фактичного зважування фури: справа дійшла до суду

Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом фізичної особи-підприємця до Державної служби України з безпеки на транспорті щодо визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51 тисяча гривень.

Спір стосувався можливості встановити перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу за результатами документального габаритно-вагового контролю, тобто без його фактичного зважування на спеціальному обладнанні.

Суть справи

28 березня 2026 року на автомобільній дорозі місцевого значення О-161320 між селами Корсунці та Красносілка в Одеській області працівники Укртрансбезпеки провели рейдову перевірку вантажного автомобіля DAF із причепом STAS.

Водій надав для перевірки товарно-транспортну накладну №1652 від 28 березня 2026 року, у якій автомобільним перевізником було зазначено фізичну особу-підприємця.

Під час перевірки Укртрансбезпека провела документальний габаритно-ваговий контроль. Фактичного зважування автомобіля та вантажу на спеціальному обладнанні не здійснювали. Загальну масу транспортного засобу визначили шляхом додавання зазначеної у товарно-транспортній накладній маси вантажу та власної маси автомобіля і причепа.

Відповідно до товарно-транспортної накладної маса вантажу становила 25,820 тонни. Власна маса автомобіля DAF становила 8,083 тонни, а причепа STAS — 6,420 тонни. Отже, загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 40,323 тонни.

Для руху автомобільною дорогою місцевого значення нормативно дозволена загальна маса транспортного засобу становила не більше 24 тонн. Таким чином, за розрахунками Укртрансбезпеки, перевищення допустимої ваги становило 68,01%.

За результатами перевірки було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. На його підставі Управління державного нагляду у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки 26 травня 2026 року винесло постанову про застосування до перевізника адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51 тисяча гривень.

Підставою для притягнення перевізника до відповідальності визначено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із постановою Укртрансбезпеки, перевізник звернувся до адміністративного суду з вимогою визнати її протиправною та скасувати.

Позиція перевізника

Перевізник стверджував, що постанова про застосування штрафу була винесена без урахування всіх обставин, які мають значення для справи.

Позивач наголошував, що його оштрафували за перевищення встановлених законодавством вагових норм, хоча фактичного зважування транспортного засобу та вантажу не проводили. Акт про перевищення нормативних вагових параметрів було складено виключно на підставі відомостей товарно-транспортної накладної.

На думку перевізника, товарно-транспортна накладна не могла бути належним і допустимим доказом перевищення вагових норм.

Крім того, позивач зазначав, що на маршруті руху не було дорожніх знаків, які забороняли б рух вантажного транспорту, встановлювали обмеження для вантажних транспортних засобів або визначали допустиму максимальну масу транспортного засобу.

Позиція Укртрансбезпеки

Укртрансбезпека заперечувала проти задоволення позову та зазначала, що під час рейдової перевірки було проведено документальний габаритно-ваговий контроль.

Такий контроль не потребує перебування транспортного засобу в зоні габаритно-вагового контролю та його зважування на спеціальному обладнанні. За наявності необхідних відомостей у товарно-транспортній документації загальну масу транспортного засобу можна визначити шляхом додавання власної маси автомобіля і причепа до маси вантажу.

Укртрансбезпека також зауважила, що необізнаність водія та перевізника з вимогами пункту 22.5 Правил дорожнього руху щодо нормативно дозволеної маси транспортного засобу з вантажем на автомобільній дорозі місцевого значення не звільняє їх від обов’язку дотримуватися встановлених обмежень.

Позиція та висновки суду

Суд зазначив, що Порядок здійснення габаритно-вагового контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року, передбачає дві форми такого контролю: документальний і точний.

Документальний габаритно-ваговий контроль полягає у визначенні загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Точний контроль передбачає визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті з урахуванням похибки вимірювального обладнання.

Отже, буквальний зміст положень Порядку №879 дозволяє проводити габаритно-ваговий контроль документально, без визначення параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті. У такому разі контролюючий орган визначає загальну масу шляхом додавання маси транспортного засобу та вантажу.

У цій справі працівники Укртрансбезпеки провели саме документальний габаритно-ваговий контроль на підставі відомостей, зазначених у товарно-транспортній накладній. Тому зважувати транспортний засіб на спеціальному обладнанні вони не були зобов’язані.

Суд звернув увагу, що відповідно до статті 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» вантажовідправник зобов’язаний зазначати у товарно-транспортній накладній відомості про масу або габарити вантажу та надавати перевізнику документи, які містять достовірну інформацію.

Водій перед прийняттям вантажу повинен перевірити реквізити товарно-транспортної накладної, зокрема зазначену в ній масу транспортного засобу з вантажем та її відповідність установленим ваговим нормативам. За наявності невідповідностей водій має право відмовитися приймати вантаж для перевезення, погодивши це з перевізником.

Приймаючи вантаж і ставлячи свій підпис у товарно-транспортній накладній, водій та вантажовідправник підтверджують достовірність внесених до документа відомостей.

Суд наголосив, що учасники господарських відносин із перевезення вантажу повинні самостійно визначити масу вантажу, додати її до власної маси транспортного засобу та зазначити достовірні відомості про його параметри в товарно-транспортній накладній. Якщо встановлені вимоги не дотримано, перевізник повинен відмовитися від перевезення. Приймаючи вантаж, він підтверджує правдивість відомостей, наведених у товарно-транспортній накладній.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевізник з урахуванням особливостей і характеру вантажу зобов’язаний обрати таку його масу, яка не перевищуватиме ані дозволеної повної маси транспортного засобу, ані допустимого навантаження на осі.

Законодавство допускає відхилення від нормативних вагових параметрів не більше ніж на 2%, що враховує можливе незначне зміщення вантажу під час руху. Водночас саме на автомобільного перевізника покладено обов’язок контролювати вагові параметри під час прийняття товару для перевезення.

Суд встановив, що позивач виступав автомобільним перевізником, організував та здійснював перевезення вантажу в межах своєї господарської діяльності з перевищенням установлених габаритно-вагових норм більш ніж на 60% під час перевезення подільного вантажу.

Товарно-транспортну накладну суд визнав достовірним доказом допущеного перевізником порушення. Перевищення вагових норм, установлене за результатами документального контролю, не потребувало фактичного зважування, оскільки транспортний засіб від початку був завантажений понад нормативно допустиму вагу.

Суд також відхилив доводи перевізника про відсутність на маршруті дорожніх знаків, які встановлювали б відповідні обмеження. Необізнаність водія та автомобільного перевізника з вимогами пункту 22.5 Правил дорожнього руху не звільняє їх від обов’язку дотримуватися нормативно дозволеної маси транспортного засобу з вантажем.

Перевізник завчасно знав маршрут руху, оскільки його було зазначено в товарно-транспортній накладній. Відповідно, він мав врахувати вагові норми, встановлені для конкретної ділянки дороги, та визначити таку масу вантажу, яка не спричинятиме руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відсутність дорожнього знака про заборону руху транспортних засобів масою понад 24 тонни не змінює статусу дороги як автомобільної дороги загального користування місцевого значення та встановлених для неї вагових обмежень.

За результатами розгляду справи № 160/15886/26 суд дійшов висновку, що Укртрансбезпека під час винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу порушень законодавства не допустила.

У задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови Укртрансбезпеки суд відмовив повністю.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.