Укрзалізниця не продовжила бронювання працівнику після конфлікту: він запідозрив помсту керівництва
Заступник начальника Київського центру діагностики Укрзалізниці залишився без бронювання від мобілізації, хоча раніше мав відстрочку, а працівників керівного складу підрозділів першочергово включали до списків на бронювання.
Чоловік запідозрив, що причиною став попередній конфлікт із керівництвом через дисциплінарне стягнення, яке він оскаржував у суді. Укрзалізниця натомість послалася на обмеження бронювання, тривале перебування працівника на лікарняному та те, що його обов’язки виконував інший співробітник.
Працівник звернувся до суду, вимагаючи зобов’язати роботодавця подати його на бронювання та стягнути майже 157 тисяч гривень матеріальної й моральної шкоди. Чи зобов’язаний роботодавець перебронювати працівника, який раніше мав відстрочку, і чи може невключення до списків бути дискримінацією — з’ясовував суд.
Як працівник Укрзалізниці залишився без бронювання
Позивач працює в системі Укрзалізниці з 2009 року, а з квітня 2024 року обіймає посаду заступника начальника структурного підрозділу «Київський центр діагностики» філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури».
Його робота пов’язана із забезпеченням функціонування залізничної інфраструктури. АТ «Укрзалізниця» має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
До 27 січня 2026 року чоловік мав бронювання від мобілізації. Однак під час чергового перебронювання керівництво філії вирішило не включати його до відповідних списків.
Як встановив суд, прізвища працівника не було у списку на перебронювання від 26 грудня 2025 року, а також у додаткових списках, які підприємство подавало 9, 23 та 28 січня 2026 року.
Натомість його включили до переліку працівників для анулювання бронювання. Причиною вказали перевищення доступного ліміту за підрозділом.
У січні чоловік звернувся до керівництва філії з проханням пояснити ситуацію. Він наголошував, що відповідає вимогам законодавства для бронювання, а інші працівники підприємства отримали нову відстрочку.
Не отримавши бажаного результату, працівник почав звертатися до Держпраці, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, профспілки та інших органів.
За матеріалами справи № 485/506/26, станом на 21 березня 2026 року в застосунку «Резерв+» у чоловіка вже була відсутня відстрочка. Крім того, він перебував у розшуку ТЦК через неприбуття за мобілізаційним розпорядженням.
Чому працівник заявив про дискримінацію та тиск
Позивач пов’язував втрату бронювання з попереднім трудовим конфліктом.
У вересні 2025 року керівництво філії оголосило йому догану. Працівник оскаржив дисциплінарне стягнення.
19 січня 2026 року Снігурівський районний суд Миколаївської області визнав наказ про догану протиправним та скасував його.
Однак 12 травня 2026 року Миколаївський апеляційний суд скасував це рішення та ухвалив нове, яким повністю відмовив працівнику в задоволенні позову.
У спорі щодо бронювання чоловік стверджував, що його невключення до списків було проявом упередженого ставлення та способом психологічного тиску через захист ним своїх трудових прав.
Він також звертав увагу, що інші працівники на аналогічних посадах були включені до списків, тоді як він, попри керівну посаду та попереднє бронювання, залишився без відстрочки.
На думку позивача, такі дії порушували принцип рівності працівників та мали ознаки дискримінації й мобінгу.
Що показала внутрішня перевірка Укрзалізниці
Обставини невключення працівника до списків досліджував Департамент комплаєнсу Укрзалізниці.
У матеріалах перевірки зазначалося, що весь керівний склад структурних підрозділів — центрів діагностики філії — першочергово включався до переліків на бронювання та перебронювання, але з урахуванням установленого ліміту до 80% військовозобов’язаних працівників.
До керівного складу належала й посада позивача.
Водночас директор філії пояснив, що чоловік із 15 жовтня 2025 року до 15 лютого 2026 року перебував на лікарняному.
За словами керівництва, протягом цього періоду з працівником неодноразово намагалися зв’язатися для вирішення виробничих питань та уточнення можливості виконання ним посадових обов’язків, однак безрезультатно.
Крім того, з жовтня 2025 року його функціональні обов’язки фактично виконував інший працівник.
Керівництво зазначило, що ці обставини враховувалися під час формування списків на бронювання.
Директор філії також повідомив, що після повернення чоловіка до виконання посадових обов’язків питання його включення до списків може бути повторно розглянуте з урахуванням актуальних обставин і наявного ліміту.
За результатами перевірки Департамент комплаєнсу не встановив достатніх підстав для висновку про порушення законодавства щодо бронювання.
Водночас Профспілка залізничників і транспортних будівельників України у зверненні до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини висловила занепокоєння ситуацією.
Представники профспілки вважали, що невключення працівника керівного складу до списків, попри збереження його посади та функціональних обов’язків, могло свідчити про упереджене ставлення.
Профспілка просила перевірити можливе порушення прав працівника та надати правову оцінку діям роботодавця.
Майже 157 тисяч гривень компенсації: що вимагав працівник
У березні 2026 року чоловік звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» та його філії.
Він просив:
- визнати незаконною бездіяльність Укрзалізниці щодо невключення його до списків на бронювання;
- зобов’язати підприємство подати його кандидатуру для бронювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів №76;
- стягнути 86 852,92 грн матеріальної шкоди;
- стягнути 70 000 грн моральної шкоди.
Матеріальні збитки чоловік пов’язував із вимушеним, за його твердженням, оформленням відпустки без збереження заробітної плати.
Наказом від 13 лютого 2026 року йому надали таку відпустку на 77 календарних днів — із 16 лютого до 3 травня 2026 року. У наказі зазначалася підстава для надання відпустки працівнику, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи.
Позивач стверджував, що через тиск керівництва був змушений написати заяву на відпустку, унаслідок чого втратив заробіток на суму 86 852,92 грн.
Ще 70 тисяч гривень він вимагав як компенсацію моральної шкоди, посилаючись на психологічні страждання та порушення трудових прав.
Що заперечувала Укрзалізниця
Представники підприємства наполягали, що процедуру бронювання було проведено відповідно до законодавства.
Вони пояснили, що Міністерство оборони погодило Укрзалізниці бронювання в обсязі до 80% військовозобов’язаних працівників.
Відповідно, підприємство не може забезпечити бронювання всіх працівників, які відповідають загальним вимогам законодавства.
За позицією відповідачів, керівництво має самостійно визначати, яких спеціалістів необхідно забронювати для забезпечення безперервної роботи підприємства.
При цьому законодавство не встановлює переліку конкретних посад, працівники яких підлягають обов’язковому бронюванню.
Один із представників відповідачів повідомив суду, що 232 особи працюють на підприємстві без бронювання.
Також Укрзалізниця заперечувала звинувачення у мобінгу та дискримінації, наголошуючи, що саме по собі невключення працівника до списків не свідчить про порушення його прав.
Що вирішив суд: чи повинен роботодавець продовжувати бронювання
Розглядаючи справу, суд проаналізував статті 24 і 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Порядок бронювання військовозобов’язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 27 січня 2023 року №76.
Суд зазначив, що відповідно до пункту 25 Порядку списки військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання, формує керівник критично важливого підприємства або уповноважена ним особа.
Проаналізувавши законодавство, суд дійшов висновку, що бронювання працівників є правом підприємства, а не обов’язком щодо кожного конкретного працівника.
У рішенні наголошено, що нормативні акти не встановлюють критеріїв відбору конкретних працівників для включення до списків бронювання.
Крім того, Укрзалізниця має встановлений граничний обсяг бронювання — до 80% військовозобов’язаних працівників.
За таких обставин, на думку суду, визначення конкретних осіб, яких необхідно включити до списків, належить до дискреційних повноважень роботодавця.
Це означає, що керівництво підприємства може оцінювати, наскільки важливими є функції певного працівника для забезпечення безперервної роботи виробничих підрозділів, і визначати персональний склад списків у межах установленої квоти.
Окремо суд перевірив доводи чоловіка про дискримінацію та мобінг.
Суд звернув увагу на статтю 2-1 Кодексу законів про працю України, яка забороняє дискримінацію у сфері праці, зокрема у зв’язку зі зверненням працівника до суду або інших органів за захистом своїх прав.
Водночас суд зазначив, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт дискримінації чи мобінгу саме під час формування списків.
Наявність попереднього судового спору щодо догани сама по собі не є беззаперечним доказом протиправності дій роботодавця під час здійснення оборонно-мобілізаційних заходів, наголосив суд.
Тому підстав для визнання бездіяльності Укрзалізниці незаконною та зобов’язання підприємства подати працівника на бронювання суд не встановив.
Чому суд відмовив у компенсації втраченої зарплати
Окремо суд розглянув вимогу про стягнення 86 852,92 грн, які позивач вважав втраченим заробітком за 77 днів відпустки без збереження заробітної плати.
Суд послався на статтю 26 Закону України «Про відпустки», відповідно до якої така відпустка надається за згодою сторін.
На думку суду, написання працівником заяви про надання відпустки є вираженням його волі.
Водночас перебування у відпустці без збереження заробітної плати виключає обов’язок роботодавця нараховувати зарплату за цей період.
Позивач наполягав, що був змушений оформити відпустку через тиск керівництва. Проте суд зазначив, що доказів примусу, який виключав би добровільність його дій, не надано.
Відповідно, підстав для стягнення заявленої суми матеріальної шкоди суд не встановив.
Чому не присудили 70 тисяч гривень моральної шкоди
Щодо вимоги про компенсацію моральної шкоди суд застосував статтю 237-1 КЗпП України.
Ця норма передбачає відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику за визначених законом умов, зокрема якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки суд не встановив порушення трудових прав позивача в межах спору щодо бронювання, похідну вимогу про стягнення 70 тисяч гривень моральної шкоди також залишив без задоволення.
Остаточний висновок суду
Снігурівський районний суд Миколаївської області повністю відмовив у задоволенні позову працівника до АТ «Українська залізниця» та його філії.
Суд не знайшов підстав для визнання незаконним невключення працівника до списків бронювання, зобов’язання роботодавця подати його кандидатуру та стягнення матеріальної й моральної шкоди.
Судові витрати покладено на позивача.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
