Укрзалізниця не виплатила машиністу 156 тисяч грн при виході на пенсію, пославшись на воєнний стан: спір вирішив суд

Після 18 років роботи машиніст тепловоза звільнився у зв’язку з виходом на пенсію.У наказах роботодавця були зазначені належні йому допомоги та винагорода, однак при звільненні понад 156 тисяч грн цих виплат він не отримав.

Справа дійшла до Сумського апеляційного суду. Укрзалізниця наполягала, що виплати не скасувала, а лише відтермінувала через воєнний стан. Однак суд дослідив, чи були для такого відтермінування належні правові підстави та чи можна не включати передбачені колективним договором суми до остаточного розрахунку лише тому, що вони не належать до фонду заробітної плати.

Як виник спір

Позивач пропрацював машиністом тепловоза виробничого підрозділу «Локомотивне депо Конотоп» філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця» 18 років.

7 січня 2026 року він звільнився за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України.

Наказом про звільнення, зокрема, було передбачено виплату йому одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію в розмірі п’яти середньомісячних заробітків та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 і 2024 роки — після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».

Крім того, окремим наказом машиністу за багаторічну сумлінну працю та з нагоди досягнення пенсійного віку оголосили подяку та передбачили виплату грошової винагороди в розмірі посадового окладу — також після отримання окремого рішення керівництва.

Однак цих коштів при звільненні чоловік не отримав.

Він звернувся до суду та просив стягнути з роботодавця:

• 111 140,65 грн одноразової матеріальної допомоги у зв’язку з виходом на пенсію — п’ять середньомісячних заробітків;
• 34 272 грн матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 та 2024 роки;
• 11 393,52 грн грошової винагороди з нагоди досягнення пенсійного віку;
• 66 356,55 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, сума невиплачених допомог та винагород, які стали предметом спору, становила 156 806,17 грн.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області задовольнив позов. Крім зазначених виплат, суд стягнув 66,3 тис. грн середнього заробітку за затримку розрахунку.

Чому Укрзалізниця оскаржила рішення

АТ «Укрзалізниця» просило апеляційний суд скасувати рішення та повністю відмовити працівникові в позові.

Компанія, зокрема, посилалася на те, що під час воєнного стану роботодавець отримав право зупиняти дію окремих положень колективного договору. На думку товариства, спірні виплати не були скасовані, а лише відтерміновані.

Також Укрзалізниця зазначала, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога при виході на пенсію та винагорода з нагоди ювілею не входять до структури заробітної плати, а тому, за позицією компанії, не є обов’язковими виплатами, які необхідно здійснити в день звільнення.

Окремо компанія заперечувала проти стягнення 66,3 тис. грн середнього заробітку, вважаючи таку суму непропорційною.

Допомога при виході на пенсію: суд перевірив, хто саме міг зупинити виплату

Укрзалізниця посилалася на лист члена правління від 4 квітня 2025 року, яким керівників регіональних філій повідомили про призупинення з 1 квітня 2025 року до окремого рішення керівництва виплати матеріальної допомоги залежно від стажу при звільненні працівників уперше у зв’язку з виходом на пенсію.

Однак апеляційний суд встановив, що цей лист не є рішенням роботодавця про зупинення дії окремих положень колективного договору. Він лише містив інформацію про виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» від 28 березня 2025 року.

Суд звернув увагу, що відповідно до Статуту АТ «Укрзалізниця» рішення щодо діяльності товариства приймає його правління як виконавчий орган.

Тому ані лист члена правління, ані протокол засідання штабу суд не визнав належним рішенням роботодавця про зупинення дії окремих положень колективного договору в розумінні статті 11 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

За таких обставин апеляційний суд погодився з висновком першої інстанції про наявність підстав для стягнення 111 140,65 грн одноразової допомоги при виході на пенсію.

Що суд вирішив щодо допомоги на оздоровлення

Колективний договір передбачав надання працівникам депо один раз на рік матеріальної допомоги на оздоровлення.

Укрзалізниця посилалася, зокрема, на протокольне рішення правління від 27 червня 2024 року, яким із 1 липня 2024 року було зупинено дію окремих положень колективних договорів щодо надання такої допомоги.

Апеляційний суд встановив, що це рішення регулює правовідносини, які виникають починаючи з 1 липня 2024 року, та не містить положень про припинення чи скасування права працівників на матеріальну допомогу, набутого до цієї дати.

За висновком апеляційного суду, право позивача на матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 та 2024 роки виникло до прийняття зазначеного рішення, тому його положення не можуть поширюватися на вже набуте працівником право.

Колегія суддів також врахувала позицію Верховного Суду у справі №211/7338/23 щодо протокольного рішення правління Укрзалізниці від 14 березня 2022 року.

ВС дійшов висновку, що це рішення не могло бути належною правовою підставою для зупинення передбаченої колективним договором матеріальної допомоги: на момент його прийняття Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ще не набрав чинності та не передбачав права роботодавця в односторонньому порядку зупиняти дію окремих положень колективного договору.

Важливо й те, що апеляційний суд розмежував тимчасове зупинення виплати під час перебування працівника у трудових відносинах та обов’язок роботодавця провести з ним остаточний розрахунок при звільненні.

За висновком суду, якщо працівник уже набув право на відповідну допомогу, сам факт її невиплати під час роботи не припиняє цього права та не звільняє роботодавця від обов’язку виплатити належну суму при звільненні.

У цій справі наявність права чоловіка на допомогу додатково підтверджувалася наказом про його звільнення, в якому відповідна виплата була зазначена серед належних йому сум.

Винагорода за досягнення пенсійного віку

Колективний договір передбачав працівникам депо з нагоди ювілею — 50, 60 або 70 років — та/або досягнення пенсійного віку грошову винагороду в розмірі посадового окладу.

Укрзалізниця намагалася поширити аргументи щодо призупинення матеріальної допомоги і на цю винагороду.

Однак апеляційний суд встановив, що досліджені ним протокольні рішення правління стосувалися одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю та матеріальної допомоги на оздоровлення.

Жодне з цих рішень не містило положень про зупинення грошової винагороди з нагоди ювілею та/або досягнення пенсійного віку, передбаченої пунктом 3.18 колективного договору.

Отже, за висновком суду, роботодавець не довів існування правових підстав для невиплати позивачеві цієї винагороди.

Чи потрібно при звільненні виплачувати суми, які не входять до зарплати

Укрзалізниця наполягала, що спірні матеріальні допомоги та винагорода не належать до обов’язкових виплат при звільненні, оскільки вони не входять до структури заробітної плати та встановлені колективним договором.

Апеляційний суд цей аргумент відхилив.

Суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №821/1083/17, відповідно до якого під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти всі виплати, право на які працівник має станом на дату звільнення.

Тому для застосування статті 116 КЗпП визначальним є не те, чи належить конкретна виплата до фонду заробітної плати, а те, чи мав працівник станом на дату звільнення право отримати її від роботодавця.

Стаття 116 КЗпП не містить застереження, що виплати, які належать працівникові при звільненні, обов’язково мають входити до фонду оплати праці.

Таке право може випливати не лише безпосередньо із законодавства, а й із колективного договору та інших локальних актів.

Тому в цій справі передбачені колективним договором допомога при виході на пенсію, допомога на оздоровлення та винагорода з нагоди досягнення пенсійного віку мали бути враховані при проведенні остаточного розрахунку.

Чи звільняє воєнний стан роботодавця від відповідальності за затримку

Укрзалізниця також стверджувала про відсутність своєї вини та посилалася на форс-мажорні обставини, підтвердженням яких вважала лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року.

Апеляційний суд цей аргумент відхилив.

Як зазначила колегія з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, форс-мажорні обставини мають індивідуальний характер та повинні бути доведені щодо конкретного зобов’язання, а належним доказом є сертифікат, виданий у порядку статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Загальний лист ТПП від 28 лютого 2022 року таким сертифікатом не є і, як встановив суд, не підтверджує неможливості виконання роботодавцем обов’язку саме у спірних правовідносинах.

Тому суд не визнав цей лист достатнім доказом відсутності вини Укрзалізниці в непроведенні повного розрахунку з працівником.

Чому суд залишив 66 тисяч грн за затримку розрахунку

Суд першої інстанції стягнув середній заробіток за період із 8 січня до 27 березня 2026 року — за 57 робочих днів.

За середньоденного заробітку працівника 1164,15 грн розмір відшкодування становив 66 356,55 грн.

Укрзалізниця вважала цю суму непропорційною та зазначала, що розмір відшкодування мав становити 3625,20 грн.

Апеляційний суд підстав для такого зменшення не встановив.

Колегія врахувала, що розмір невиплачених при звільненні сум становив 156 806,17 грн, тобто перевищував суму стягнутого середнього заробітку — 66 356,55 грн.

Також суд урахував щоденні майнові втрати позивача внаслідок інфляційних процесів і дійшов висновку, що визначений першою інстанцією розмір середнього заробітку не суперечить принципам розумності, справедливості та пропорційності.

При цьому апеляційний суд зазначив, що правовий висновок Великої Палати ВС щодо можливості зменшення такого відшкодування не встановлює загального правила про необхідність його зменшення в кожній справі.

Такий підхід може застосовуватися у виняткових випадках, коли з огляду на конкретні обставини існує очевидна неспівмірність між невиплаченими працівникові сумами та розміром відповідальності роботодавця.

Що в результаті вирішив суд

Сумський апеляційний суд у справі №577/1754/26 дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Тому апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишили без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області — без змін.

Таким чином, на користь колишнього машиніста залишено стягнення:

• 111 140,65 грн — одноразової матеріальної допомоги у зв’язку з виходом на пенсію;
• 34 272 грн — матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023–2024 роки;
• 11 393,52 грн — грошової винагороди з нагоди досягнення пенсійного віку;
• 66 356,55 грн — середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.