Історія українського автомобілебудування сповнена нереалізованих амбіцій та інженерних пошуків, які в умовах розпаду СРСР та складних дев’яностих років часто залишалися лише на стадії прототипів. Одним із найбільш незвичних експериментів Запорізького автомобілебудівного заводу стала модифікація ЗАЗ-1102 Таврія у кузові кабріолет, що отримала назву Ландо. Це не був кустарний тюнінг, а цілком офіційна розробка Науково-технологічного центру ЗАЗ-Автотехніка, яка мала на меті розширити модельний ряд та підвищити привабливість бренду на зовнішніх ринках, зокрема в Європі. Проєкт створювався у той період, коли завод активно шукав шляхи інтеграції в ринкову економіку, пропонуючи споживачам щось більш емоційне та стильне, ніж базовий тридверний хетчбек.
До сьогодні вціліло лише два примірники цього унікального автомобіля, один з яких знайшов своє місце в експозиції київського музею Колеса історії. Конструктивно Таврія Ландо вирізняється нестандартним підходом до трансформації даху: передня частина над водієм та пасажиром закривалася жорсткою пластиковою панеллю, що знімалася вручну, тоді як задня частина салону була оснащена складним м’яким верхом. Це рішення було зумовлене необхідністю зберегти певну жорсткість кузова, яка у звичайних кабріолетів з повністю відкритим верхом значно падає, що вимагає радикального підсилення силової структури. Використання такої схеми дозволяло мінімізувати втручання в конструкцію несучого кузова, що було критично важливо для бюджетного виробника.
ДИВИШСЯ ЧС-2026?  |
Фанатка Хорватії відверто нарядилася на матч з Англією |
Технічні особливості та трагічна доля серійної моделі
Технічна начинка Таврії Ландо також заслуговує на окрему увагу, адже під капотом експериментальних машин встановлювали силовий агрегат об’ємом 1,1 літра, доповнений системою моноінжектора. Це була досить прогресивна технологія для того часу, яка мала забезпечити кращу паливну економічність та легший запуск двигуна порівняно з карбюраторними версіями, що масово встановлювалися на серійні Таврії. На жаль, через глибоку економічну кризу та відсутність необхідних інвестицій для масштабування технології, двигун з електронним уприскуванням палива так і не став масовим явищем, як і сам кабріолет.
Всього за час розробки було виготовлено лише три екземпляри Ландо. Доля кожного з них склалася по-різному: один автомобіль було принесено в жертву безпеці під час проведення заводських краш-тестів, що було необхідною умовою для сертифікації нової конструкції. Другий примірник довгий час вважався загубленим, доки кілька років тому його випадково не виявили на території Північної Македонії, куди він міг потрапити через експортні канали. Третій автомобіль тривалий час зберігався у дизайн-центрі самого ЗАЗу, де він був цінним експонатом для заводських інженерів. Згодом його викупили приватні колекціонери, завдяки чому машина збереглася до наших днів у чудовій якості та з оригінальним, мінімальним пробігом. Сьогодні цей автомобіль є важливою частиною індустріальної спадщини України, нагадуючи про часи, коли запорізькі конструктори сміливо експериментували з формами та можливостями серійної техніки.