Верховна Рада 14 липня підтримала відставку прем’єр-міністерки Юлії Свириденко. Разом із главою уряду у відставку пішов увесь склад Кабінету Міністрів.
За відповідне рішення проголосували 258 народних депутатів. Проти висловився один парламентар, ще п’ятеро утрималися.
Напередодні Юлія Свириденко подала до парламенту заяву про відставку. Про майбутні кадрові зміни стало відомо ще 12 липня, коли президент Володимир Зеленський повідомив про підготовку оновлення уряду та анонсував новий напрям роботи для Свириденко.
===
«Європейська Солідарність» вимагала звільнити цей уряд ще 8 місяців тому, бо це уряд популістів, які не працюють на укріплення обороноздатності та підтримку Збройних Сил.
Про це сказав Петро Порошенко під час виступу в парламенті.
«23 листопада більше ста народних депутатів цієї Верховної Ради, представники кожної фракції Верховної Ради України, поставили свій підпис 8 місяців тому, за відставку уряду, якому так плескала зараз Верховна Рада. Друзі, це божевілля. Якщо ви плескаєте, чого ви їх відставку відправляєте? Можете мені пояснити, якщо вони такі хороші, чого ж ви їм рік попрацювати не дали?» – зазначив він.
«Я вам дам відповідь чому. Тому що я не згоден з словами, які щойно пролунали в цій залі, коли вони дякують цьому уряду за цей «прекрасний рік». Ми з вами живемо в різних країнах. Ви і більшість українців. Ви і цей уряд», – зазначив Порошенко.
«Цей уряд – уряд «Міндічгейту», уряд віце-прем’єрів, яким мають бути, пред’явлена підозра, мають бути на лаві підсудних, і які приходять в цей зал отримувати оплески. Уряд, коли б не була розпочата і проведена реформа євроінтеграції. Уряд, який не відкрив 4 із 6 кластерів», – наголосив п’ятий Президент України..
«Уряд, який чітко декларує відсутність верховенства права в країні. Уряд, який ініціює незаконні, неконституційні, позасудові санкції проти громадян України. І особисто міністри уряду і прем’єр-міністр брешуть і ставлять ці підписи», – підкреслив він.
«Уряд, який ввійде в історію як уряд кешбеків, уряд є-баків, уряд інших слів, які українці не мають застосовувати. Вони уряд популістів, які грабують Збройні Сили України. І в даному випадку я лише хочу задати питання – а чому?» – наголосив Порошенко.
«Для того, щоб підтримати нашу вимогу про відставку цього уряду ви, шановні колеги, ви, урядовці, перед тим, як подати заяву про відставку, і ви, Офіс Президента, чекали 8 місяців. Хіба по «Міндічгейту» вам було не зрозуміло з самого початку? Хіба після того, як Верховну Раду зґвалтували і примусили голосувати за атаку на незалежну антикорупційну інфраструктуру? За рішеннями, з якими ми ввійшли в жорстку конфронтацію з партнерами», – зауважив п’ятий Президент України.
prm.ua
ЗВІТ ІМПОТЕНТІВ: уряд «Офісної диктатури» продає народу чужі заслуги та статистичні ілюзії
.
Той факт, що офіційний, передбачений Конституцією «звіт» Першої віцепрем’єр-міністерки та міністерки економіки Юлії Свириденко у Верховній Раді тривав рівно дві хвилини і складався виключно з переліку церемоніальних подяк — це не просто прикрий протокольний казус. Це фінальний, безжальний діагноз, який розкриває природу існуючої влади. Це акт абсолютного, безпрецедентного приниження як українського суспільства, так і самого інституту парламентаризму.
.
120 секунд. Рівно стільки часу знадобилося очільниці економічного блоку уряду, щоб «відзвітувати» за рік управління економікою найбільшої країни Європи, яка просто зараз перебуває у стані найкривавішої, екзистенційної війни століття. Це не звіт топ-менеджера держави. Це тост на корпоративі. Це церемонія вручення провінційного «Оскара» самим собі, де єдине завдання промовця — встигнути подякувати мамі, ЗСУ, продюсеру та режисеру з Банкової, поки не вимкнули мікрофон і не почалися незручні запитання.
Але справжня глибина цього обману криється в тому, що відбулося одразу після цієї двохвилинної втечі з парламентської трибуни. Ця ситуація ідеально та бездоганно демонструє, як працює комунікаційна машина нинішньої «Офісної диктатури». Вони свідомо та холоднокровно сконструювали дві паралельні, не пересічні реальності, замінивши державне управління дешевим копірайтингом.
.
У фізичній реальності, у залі Верховної Ради виходить міністр, дві хвилини монотонно зачитує подяки «героїчним українцям», Силам оборони, Офісу Президента і слухняним депутатам. Вона не наводить жодної серйозної макроекономічної аналітики, не пояснює причин катастрофічних провалів, не озвучує жодної цифри, яка б пояснювала, куди рухається країна. Вона просто технічно відбуває номер і стрімко залишає трибуну, щоб уникнути будь-якої дискусії.
.
У будь-якій демократичній країні звіт економічного блоку уряду під час війни — це багатогодинний, жорсткий допит. Депутати мали б розірвати урядовців запитаннями: Де обіцяне справедливе бронювання, через відсутність якого сьогодні зупиняються стратегічні підприємства? Чому замість стимулювання внутрішнього виробництва уряд продавлює драконівські, вбивчі підвищення податків? Що з тотальним блокуванням податкових накладних, яке методично знищує залишки білого бізнесу?
Але парламент мовчить. Депутати слухають двохвилинну оду подяки і покірно аплодують стоячи. Тому що Верховна Рада остаточно перетворилася на безвольну нотаріальну контору, яка просто штампує забаганки, спущені зверху. А уряд остаточно деградував до рівня технічного, безголосого відділу Офісу Президента, який не має повноважень навіть на те, щоб самостійно відповідати на запитання народних обранців.
.
І ось тут вмикається віртуальна матриця. Одразу після ганебної двохвилинної тиші в Раді, на сторінці Юлії Свириденко (яку в кулуарах давно й іронічно називають «Попелюшкою» Банкової) з’являється гігантське, вилизане піарниками простирадло переможного тексту.
Читаючи цей віртуальний звіт, виникає стійке відчуття блювотиння. Уряд, повністю позбавлений будь-якої політичної суб’єктності, експертності та здатності генерувати власні стратегії, змушений пакувати у свій річний звіт чужий героїзм, іноземні кредити та відверті статистичні маніпуляції. Вони знають, що 99% людей не дивляться трансляції з порожньої зали Ради. Люди прочитають пост у соцмережі і повірять, що уряд дійсно провів глибоку, ґрунтовну доповідь. Це маніпуляція найнижчого, аморального ґатунку.
У своєму віртуальному звіті у ФБ Свириденко пише: «Завдяки нашим героїчним енергетикам… втримали енергосистему… Перейшли від кризового реагування до системної перебудови… Плани стійкості реалізується по всій Україні».
.
Це найогидніший і найулюбленіший прийом безпорадних чиновників — ховатися за спинами героїв і привласнювати їхній подвиг. Енергосистему втримали не міністри в теплих, освітлених кабінетах. Її втримали прості монтери, які під ракетними ударами, з обмороженими руками лагодили розбиті трансформатори. А що зробив уряд? Де обіцяна «системна перебудова» і децентралізація генерації? Замість будівництва сотень малих газопоршневих станцій, уряд роками годував країну порожніми обіцянками. Увесь «план стійкості» реалізувався виключно силами самого населення та бізнесу, які вигрібали останні заощадження, щоб скуповувати дизель-генератори та зарядні станції, рятуючись самостійно всупереч імпотенції державної машини. Ховатися за енергетиками й ЗСУ — це безпрограшний маніпулятивний трюк: якщо хтось наважиться критикувати такий «звіт», його одразу звинуватять у знеціненні подвигу солдатів та робітників. Але ЗСУ воюють не завдяки уряду, а всупереч його економічній політиці.
.
Урядовий піар малює фантастичну картину: «Політика «Зроблено в Україні»… внесок у ВВП 0,95 в.п. … Видано 21 тис. доступних кредитів по «5-7-9» на 101 млрд грн».
Тут міністерство відверто тримає суспільство за дурнів. Програма «5-7-9» давно перестала бути інструментом розвитку та інвестицій. Кожен притомний економіст чудово знає, що левова частка цих мільярдів йде не на будівництво нових високотехнологічних заводів, а на банальне покриття касових розривів, рефінансування старих, токсичних боргів та кредитування великих торговельних мереж. Це не інвестиції в майбутнє — це кредитна голка, щоб реальний сектор просто не вмер сьогодні під пресом держави.
.
А славнозвісна програма «Зроблено в Україні» (національний кешбек) — це еталонний, рафінований популізм Офісної диктатури. Роздавати громадянам копійки за покупку печива в той самий час, коли держава паралельно безжально душить реальний сектор ретроспективним підвищенням податків, податковим терором і хаотичною мобілізацією — це економічна шизофренія. Заявляти про зростання на 0,95% ВВП від цієї популістичної роздачі — це статистична маніпуляція на фоні багатомільярдних збитків бізнесу від дій каральної фіскальної вертикалі, яка заблокувала роботу тисяч підприємств.
Найбільш яскрава розписка у власній профнепридатності звучить так: «Залучили 19,2 млрд доларів міжнародної фінансової підтримки…».
.
Видавати зовнішні багатомільярдні кредити та гранти від міжнародних партнерів за власне, суверенне економічне досягнення — це фінал урядової імпотенції. Кабмін не заробив ці гроші. Він не створив прозорі інвестиційні умови, за яких внутрішня економіка згенерувала б ці мільярди. Він їх просто випросив, цинічно користуючись геополітичною кон’юнктурою та безпрецедентною жертовністю українських солдатів, які тримають лінію фронту. Міжнародна допомога — це не заслуга Міністерства економіки. Це заслуга виключно ЗСУ, завдяки крові яких Захід взагалі ще готовий нас фінансувати. Жити на фінансовій крапельниці — це жорстока необхідність воєнного часу, але гучно пишатися розміром цієї крапельниці у своєму річному звіті — це управлінське дно.
.
Абсолютним знущанням звучить фраза: «Інвестуємо в людей. Підвищили зарплати вчителям, медикам і соціальним працівникам».
.
Цей пасаж викликає найбільшу огиду, особливо в контексті реального стану вітчизняної медицини та освіти. Свириденко бадьоро звітує про «підвищення», але свідомо мовчить, що шалена реальна інфляція та девальвація гривні давно зжерли ці жалюгідні надбавки. Поки уряд віртуально «інвестує в людей» у фейсбук-постах, у жорстокій реальності лікарі, хірурги та операційні медсестри масово кладуть заяви на стіл і тікають з лікарень через жебрацькі зарплати. Поки міністри пишуть оди про турботу, цей самий Кабмін своїми ж постановами (червневі коригування) заганяє лікарні в примусові злиття, залишаючи заклади без фінансування та створюючи касові розриви. На папері вони «інвестують», а по факту — створили такі умови, за яких медики тікають із професії, а пацієнти змушені платити десятками тисяч тіньовим приватним касам у недоремонтованих, аварійних державних лікарнях із заклеєною скотчем вентиляцією.
.
ВИСНОВОК
Увесь цей процес — і 120 секунд брехні в Раді, і багатотисячний цифровий міраж у Facebook — це не документ про розвиток і виживання держави. Це рефлекторний акт самозбереження урядових чиновників, які намагаються довести свою лояльність та корисність єдиному реальному роботодавцю в країні — Офісу Президента. Свириденко у своєму пості дякує всім підряд, але між цими лицемірними рядками читається головна, страшна суть: цей Кабмін нічого не вирішує. Це уряд без права власного голосу, без права на стратегію і без права на економічну свободу. Вони — просто безликі виконавці, які транслюють вказівки з Банкової, підписують необхідні папери і генерують солодкі, заспокійливі тексти для соціальних мереж, поки реальна економіка тримається виключно на кривавому запасі міцності звичайних українців.
.
Якщо міністру економіки величезної воюючої країни достатньо всього двох хвилин, щоб розповісти про свою роботу за цілий рік — значить, ніякої роботи не було. Була лише стерильна імітація. Цей двохвилинний виступ назавжди увійде в політичну історію як символ епохи, коли державою керували не сильні інституції, а керовані аватари. Коли міністри були лише голограмами, модераторами чужих, часто кулуарних рішень. Це не був звіт перед нацією. Це був концентрований плювок в очі всьому бізнесу, який щодня виживає під фіскальним пресом, і всьому суспільству, якому замість чесної дорослої розмови про катастрофічні труднощі знову згодовують дешеві піар-казки, жорстко запаковані у двохвилинний ліміт часу.
«Попелюшка» знову блискуче відзвітувала у соцмережах. От тільки для реального сектору її віртуальна карета вже давно і безповоротно перетворилася на гнилий гарбуз.
