Усиновив дитину-сироту та вимагав продовжити відстрочку від мобілізації до 2032 року: чому суд відмовив чоловіку
Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовозобов’язаного, який оскаржив непродовження територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відстрочки від мобілізації до 29 червня 2032 року.
Чоловік, якому раніше надали відстрочку як усиновлювачу дитини-сироти, вимагав визнати протиправною бездіяльність ТЦК та зобов’язати його автоматично продовжити відстрочку на весь заявлений строк, однак суд відмовив у задоволенні позову.
Суть справи
До суду звернувся військовозобов’язаний, який перебуває на військовому обліку в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та раніше отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як усиновлювач дитини-сироти.
Як установив суд, рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року у справі № 178/132/15-ц було ухвалено рішення про удочеріння малолітньої дитини. Відповідно до цього рішення позивач разом з іншою особою став її усиновлювачем. Суд також визначив зміну персональних даних дитини, залишивши без змін дату та місце її народження.
Підставою для отримання відстрочки став пункт 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ця норма передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які є усиновлювачами та на утриманні яких перебувають діти віком до 18 років, котрі до моменту усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування.
Також зазначена норма поширюється на визначені законом категорії опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів і патронатних вихователів, на утриманні яких перебувають відповідні діти віком до 18 років.
Відповідно до довідки від 21 листопада 2024 року, виданої територіальним центром комплектування, позивачеві надали відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону.
При цьому, як установив суд із матеріалів справи, у довідці було визначено строк відстрочки до 7 лютого 2025 року.
Надалі постало питання про продовження строку її дії.
16 травня 2026 року представник військовозобов’язаного направив до ТЦК запит щодо причин, з яких відстрочку не було автоматично продовжено до 29 червня 2032 року.
Листом від 21 травня 2026 року територіальний центр комплектування повідомив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг» містяться відомості про наявність у чоловіка відстрочки на підставі пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з відповіддю ТЦК, у реєстрі було зазначено строк дії відстрочки до 1 серпня 2026 року.
Територіальний центр комплектування пояснив, що порядок продовження відстрочок визначається постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Зокрема, у відповіді зазначалося, що відповідно до пункту 60 цього Порядку відстрочка, оформлена на законних підставах, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами даних.
Таке продовження здійснюється на строк, установлений указом Президента України про продовження мобілізації, але не довше ніж до настання обставин, за яких військовозобов’язаний втрачає законні підстави для відстрочки.
ТЦК наголосив, що автоматично продовжити відстрочку одразу до 29 червня 2032 року неможливо, оскільки офіційно встановленого строку мобілізації до цієї дати немає.
У відповіді також зазначалося, що на момент звернення загальну мобілізацію було продовжено на 90 діб, до 2 серпня 2026 року, відповідно до Указу Президента України № 343/2026, затвердженого Законом України № 4858-IX.
Саме з урахуванням відповідного періоду, за поясненням ТЦК, військовозобов’язаному автоматично продовжили відстрочку.
Позивач не погодився з такою позицією та вважав, що наявність законної підстави, пов’язаної з усиновленням дитини-сироти, зобов’язує ТЦК автоматично продовжити йому відстрочку до 29 червня 2032 року включно.
На його думку, непродовження відстрочки на весь заявлений період порушувало його право, передбачене статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Чого військовозобов’язаний вимагав від суду
26 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов, у якому чоловік просив визнати протиправною бездіяльність територіального центру комплектування щодо автоматичного непродовження відстрочки до 29 червня 2032 року.
Крім того, він просив зобов’язати ТЦК продовжити дію відстрочки до зазначеної дати на підставі пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до довідки, виданої 21 листопада 2024 року.
Ухвалою від 30 червня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачеві п’ятиденний строк для усунення недоліків.
Зокрема, необхідно було уточнити склад учасників справи, їх кількість і належним чином зазначити адресу відповідача відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
6 липня 2026 року позивач подав заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву, у якій підтримав вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання ТЦК продовжити відстрочку до 29 червня 2032 року.
8 липня 2026 року суд відкрив провадження та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони були належним чином повідомлені про судовий розгляд.
Водночас територіальний центр комплектування не скористався правом на подання відзиву на позов. Відповідач також не повідомив про причини неподання відзиву та не звертався з клопотанням про продовження відповідного процесуального строку.
Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин справа вирішується за наявними матеріалами.
З урахуванням положень статей 257 і 262 КАС України розгляд здійснювався у письмовому провадженні без виклику учасників справи.
Строк розгляду справи було продовжено до 12 жовтня 2026 року.
Правова позиція суду щодо відстрочки для усиновлювачів
Оцінюючи спірні правовідносини, суд звернувся до положень законодавства, які регулюють мобілізацію, військовий обов’язок і порядок оформлення відстрочок.
Зокрема, суд урахував укази Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Також суд послався на Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, який визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації, повноваження державних органів і обов’язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Окремо суд навів положення Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII, який регулює відносини між державою та громадянами у зв’язку з виконанням ними військового обов’язку.
Відповідно до частини сьомої статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав для надання військовозобов’язаним відстрочки від призову під час мобілізації та її оформлення здійснюються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Отже, як зазначив суд, під час мобілізації вирішення питання про надання відстрочки належить до компетенції ТЦК та СП.
При цьому стаття 23 Закону № 3543-XII визначає вичерпний перелік категорій військовозобов’язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Суд наголосив, що у кожному конкретному випадку особа повинна надати документи, які підтверджують наявність обставин, достатніх для прийняття уповноваженим органом рішення про оформлення відстрочки.
У матеріалах цієї справи встановлено, що підставою раніше наданої позивачеві відстрочки був саме пункт 8 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, який стосується, зокрема, усиновлювачів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до 18 років.
Водночас у мотивувальній частині судового рішення також наведено положення пункту 11 частини першої статті 23 цього Закону щодо військовозобов’язаних, які мають дружину або чоловіка з інвалідністю I чи II групи.
У відповідному фрагменті рішення міститься і посилання на право позивача на відстрочку у зв’язку з наявністю дружини з інвалідністю II групи. Проте встановлені судом обставини цієї справи, зміст позовних вимог і резолютивна частина рішення стосуються відстрочки саме на підставі пункту 8 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII як усиновлювачу дитини-сироти.
Які повноваження має ТЦК щодо оформлення відстрочки
Суд також проаналізував Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154.
Відповідно до цього Положення територіальні центри комплектування є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку, військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Серед їхніх повноважень — ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних і резервістів, оформлення та видача військово-облікових документів, розгляд звернень громадян і ведення відповідних реєстрів.
Районні територіальні центри комплектування, крім інших визначених законодавством функцій, оформлюють військовозобов’язаним і резервістам відстрочки від призову під час мобілізації, в особливий період і воєнний час, а також ведуть їх спеціальний облік.
Таким чином, відповідач як суб’єкт владних повноважень уповноважений розглядати заяви про надання відстрочки та документи, що підтверджують право на неї, ухвалювати відповідні рішення, а за відсутності належних підстав — надавати мотивовану відмову.
Що суд зазначив про автоматичне оформлення та продовження відстрочки
Одним із ключових питань спору стало застосування Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Суд проаналізував положення цього Порядку, зокрема правила подання документів, перевірки підстав, автоматичного оформлення та продовження відстрочок у редакціях, наведених у судовому рішенні.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову під час мобілізації надається військовозобов’язаним із підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд навів положення пункту 57 Порядку щодо створення при районних і міських ТЦК комісій для розгляду питань надання відстрочок.
До складу таких комісій, відповідно до наведеної судом редакції, входять керівник відповідного ТЦК як голова комісії та представники визначених структурних підрозділів органів державної влади.
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560, у редакції, яку проаналізував суд, за наявності підстав для отримання відстрочки військовозобов’язаний подає відповідну заяву за встановленою формою та документи, що підтверджують право на її отримання, або належним чином засвідчені копії таких документів.
Під час подання заяви пред’являється військово-обліковий документ, зокрема в електронній формі. Заява підлягає обов’язковій реєстрації в день її подання.
Водночас суд звернув увагу на положення про можливість автоматичного оформлення відстрочки.
Зокрема, відповідно до пункту 58 Порядку № 560, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року № 1558, за наявності технічної можливості відстрочка може оформлюватися автоматично в разі створення військовозобов’язаним відповідного запиту через електронний кабінет.
Таке оформлення здійснюється з використанням Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі інформації з інших державних реєстрів або баз даних, яка підтверджує наявність законних підстав для відстрочки.
Як зазначив суд, автоматичне оформлення можливе за умови технічної можливості отримання та перевірки необхідних даних.
У разі виявлення за результатами електронної інформаційної взаємодії відсутності законних підстав для автоматично оформленої відстрочки така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.
Окремо суд розглянув положення пункту 60 Порядку № 560 щодо перевірки документів та ухвалення рішення про надання або відмову в наданні відстрочки.
Відповідно до наведеного судом нормативного регулювання комісія вивчає заяву і підтвердні документи, оцінює законність підстав для відстрочки та за потреби звертається із запитами до відповідних державних органів або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Перевірка достовірності відомостей може здійснюватися шляхом електронної інформаційної взаємодії між відповідними державними реєстрами.
У наведеній судом редакції Порядку було визначено семиденний строк розгляду заяви та документів, а за необхідності отримання відповідей на запити до державних органів — особливості продовження розгляду в межах установленого максимального строку.
За результатами розгляду комісія ухвалює рішення про надання або відмову в наданні відстрочки, яке оформлюється протоколом.
Про прийняте рішення заявника повідомляють у встановленому порядку, а в разі відмови має бути зазначено її причини.
Суд також навів положення щодо неможливості призову військовозобов’язаного до ухвалення комісією рішення за відповідною заявою та щодо внесення відомостей про оформлену або скасовану відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Крім того, у разі неможливості перевірити наявність підстав для продовження раніше наданої відстрочки шляхом електронної взаємодії реєстрів ТЦК повинен повідомити військовозобов’язаному про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
На підставі аналізу цих норм суд дійшов висновку, що автоматичне оформлення відстрочки залежить від наявності передбачених Порядком умов, зокрема технічної можливості перевірки підстав за допомогою державних реєстрів.
За відсутності можливості автоматичного оформлення застосовується визначена Порядком процедура підтвердження підстав і розгляду документів.
Чому суд не зобов’язав ТЦК продовжити відстрочку до 2032 року
Оцінюючи заявлені вимоги, суд звернув увагу на відсутність доказів виконання позивачем процедури звернення за оформленням відстрочки, передбаченої проаналізованими положеннями Порядку № 560.
Зокрема, суд зазначив, що позивач не надав доказів особистого подання на ім’я голови відповідної комісії ТЦК заяви за формою згідно з додатком 4 до Порядку № 560 разом із документами, які підтверджують право на відстрочку, або їх належним чином засвідченими копіями.
Також у матеріалах справи, за висновком суду, були відсутні докази створення позивачем запиту на оформлення відстрочки через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного або резервіста з використанням Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Водночас суд окремо наголосив на строках, на які може надаватися відстрочка від призову під час мобілізації.
Відповідно до абзацу десятого пункту 60 Порядку № 560 відстрочка надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, установлений указом Президента України.
У разі продовження строку мобілізації дія відстрочки може продовжуватися автоматично за наявності передбачених законодавством умов, але не довше ніж до настання обставин, за яких військовозобов’язаний втрачає законні підстави на відстрочку.
Таким чином, наявність у військовозобов’язаного законної підстави для відстрочки та строк, на який вона може бути оформлена в межах відповідного періоду мобілізації, є різними правовими питаннями.
Суд виходив із того, що навіть за наявності законної підстави для відстрочки її не можна оформити одразу на строк, який перевищує встановлений указом Президента України строк проведення мобілізації.
Саме на цю обставину посилався і ТЦК у відповіді на звернення представника позивача, пояснюючи відсутність підстав для автоматичного продовження відстрочки до 29 червня 2032 року.
Врахувавши наведене правове регулювання та обставини справи, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для автоматичного надання позивачеві відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» одразу до 29 червня 2032 року.
При цьому суд не встановлював у резолютивній частині рішення припинення самого права позивача на відстрочку як усиновлювача. Предметом спору була вимога зобов’язати ТЦК автоматично продовжити її на конкретний строк — до 29 червня 2032 року.
Рішення суду
За результатами розгляду справи № 160/18107/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Суд урахував, що законодавство передбачає визначену процедуру оформлення відстрочки, а її автоматичне оформлення залежить від установлених умов, зокрема можливості підтвердження відповідних обставин через державні реєстри.
Крім того, строк відстрочки не може перевищувати строк проведення мобілізації, встановлений відповідним указом Президента України, навіть якщо законні підстави для її отримання можуть зберігатися протягом тривалішого часу.
Оскільки позивач вимагав автоматичного продовження відстрочки до 29 червня 2032 року, суд визнав відсутніми правові підстави для покладення на ТЦК відповідного обов’язку.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності ТЦК та зобов’язання продовжити відстрочку від мобілізації до 29 червня 2032 року.
Розподіл судових витрат суд не здійснював.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені статтею 295 цього Кодексу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
