УЗ розділять, пасажирські маршрути оплачуватиме держава, а на колії пустять конкурентів: що змінить реформа залізниці
Кабінет Міністрів розпорядженням № 975-р схвалив Дорожню карту з питань реформи залізничного транспорту України та затвердив план заходів з її реалізації. Фактично уряд визначив нову модель функціонування всієї залізничної галузі – від правил безпеки та розслідування аварій до способу фінансування пасажирських перевезень і допуску нових перевізників на ринок.
Попередній план реформування залізничного транспорту був затверджений ще у грудні 2019 року розпорядженням № 1411-р. Він також передбачав відкриття ринку, структурні зміни «Укрзалізниці», підвищення безпеки та підготовку галузі до конкуренції. Однак нова Дорожня карта вже значно чіткіше прив’язує реформу до права ЄС, переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу та зобов’язань у межах Ukraine Facility.
Сьогодні залізнична система фактично залишається вертикально інтегрованою: інфраструктура, вантажні та пасажирські перевезення, фінансування пасажирського сегмента і значна частина регуляторних функцій тісно пов’язані між собою. Саме це, за оцінкою уряду, ускладнює запровадження повноцінної конкуренції. Одна з головних проблем – перехресне субсидування пасажирських перевезень за рахунок інших сегментів, насамперед вантажних.
Нова модель передбачає поступову відмову від такого підходу. Натомість держава має чітко визначати, які пасажирські перевезення є суспільно важливими, замовляти їх у перевізника та компенсувати відповідні витрати за договором.
Тобто, якщо певний маршрут потрібен людям і державі, але не може бути прибутковим виключно за рахунок продажу квитків, його збитковість не повинна автоматично покриватися за рахунок іншого бізнесу залізниці. Держава має визначити таку послугу як суспільно важливу і заплатити за її надання.
Саме так працює концепція суспільно важливих послуг, яку Україна має імплементувати відповідно до законодавства ЄС.
Що це означатиме для пасажирських перевезень
Одним із перших кроків має стати експериментальний проєкт із державним замовленням на залізничні пасажирські перевезення. Він уже передбачений постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 2026 року № 232. За новим планом у 2026–2027 роках уряд має отримати результати цього експерименту та протестовану модель державного замовлення.
Наступний крок – ухвалення Закону України «Про організацію суспільно важливих послуг з перевезення пасажирів залізничним транспортом». За планом його супроводження у Верховній Раді має бути забезпечене до грудня 2026 року. Якщо закон приймуть, до вересня 2027 року мають затвердити порядок організації таких перевезень, а до грудня 2027 року – підготувати законопроєкт щодо змін до Бюджетного кодексу, необхідних для державного співфінансування.
Перший договір про надання суспільно важливих послуг між компетентним органом і залізничним перевізником у далекому сполученні планують укласти до грудня 2027 року, звісно якщо відповідний закон буде прийнятий. Далі модель має перейти до довгострокових договорів строком до 15 років.
Що відбудеться з «Укрзалізницею»
Найбільш масштабна частина реформи стосується самої компанії. До грудня 2027 року «Укрзалізниця» має забезпечити організаційне та облікове відокремлення діяльності з управління інфраструктурою від залізничних перевезень. Причому передбачений і незалежний аудит відповідності такого розмежування принципам ЄС.
До кінця 2027 року також має бути розроблена цільова корпоративна модель «Укрзалізниці», а до грудня 2029 року – вже впроваджена. Перший етап передбачає саме функціональне та облікове розмежування. Надалі структура має бути адаптована до роботи в умовах відкритого ринку.
Це важливо, оскільки інфраструктура – колії, станції, системи управління рухом – має бути доступною на недискримінаційних умовах для різних перевізників. Інакше новий перевізник може отримати право працювати на ринку, але не матиме реальної можливості отримати доступ до необхідної інфраструктури.
Саме тому Дорожня карта передбачає окремо тарифну модель доступу до інфраструктури та процедури розподілу її пропускної спроможності.
Перед відкриттям ринку «Укрзалізницю» хочуть фінансово стабілізувати
Варто зазначити, що Уряд прямо пов’язує структурну реформу «Укрзалізниці» з її фінансовою стабільністю. До грудня 2027 року передбачено оптимізувати профіль зобов’язань компанії, провести незалежний аудит систем внутрішнього контролю, зокрема комплаєнсу, управління ризиками, внутрішнього аудиту, закупівель та запобігання корупції. А вже до грудня 2026 року компанія має розробити середньостроковий план фінансової стійкості, який також включатиме стратегію управління непрофільними активами.
Питання фінансової стійкості «Укрзалізниці» вже неодноразово виникало у державних документах. У звіті Мінрозвитку щодо виконання заходів за 2025 рік, зокрема, зазначалося, що тарифна політика щодо вантажних перевезень розглядалася в контексті необхідності забезпечення беззбиткового функціонування та фінансової стабільності компанії в умовах воєнного стану.
Водночас сама «Укрзалізниця» залишається критично важливою для української економіки та логістики. Європейська комісія зазначає, що після початку повномасштабної війни залізничні маршрути стали одним з ключових елементів «Шляхів солідарності» між Україною та ЄС. Тому реформа відбуватиметься не в умовах звичайного ринку, а в умовах, коли залізниця одночасно є комерційним підприємством, критичною інфраструктурою та елементом державної стійкості.
Безпека: окремий орган і нова система розслідування аварій
Перша ціль Дорожньої карти стосується безпеки. Її правовою основою вже став Закон України «Про безпеку та інтероперабельність на залізничному транспорті України» № 4904-IX, ухвалений 9 червня 2026 року. Закон є чинним та визначає, зокрема, поняття інтероперабельності, системи управління безпекою, сертифікації та інших елементів нової моделі. Тепер уряд закладає механізм його реалізації.
До грудня 2026 року має бути розроблений законопроєкт про Національне бюро розслідувань аварійних подій на транспорті. До грудня 2027 року планується утворити та запустити це бюро. Паралельно до вересня 2027 року мають бути прийняті основні підзаконні акти для реалізації закону, а до липня 2029 року – завершене прийняття необхідної підзаконної бази.
Передбачено також створення та фінансування центрального органу виконавчої влади, який реалізовуватиме державну політику у сфері залізничного транспорту та виконуватиме функції національного органу з безпеки. Іншими словами – той, хто перевозить пасажирів чи вантажі, не повинен одночасно визначати для себе правила безпеки та контролювати їх виконання.
Коли в Україні реально з’явиться конкуренція
Відповідь у Дорожній карті розрахована на кілька років. Спочатку мають бути створені правові та інституційні передумови: нова система безпеки, правила доступу до інфраструктури, відокремлення її оператора, тарифна модель, регулятор та закон про ринок.
Проєкт Закону України «Про ринок послуг залізничного транспорту» планують подати до Кабінету Міністрів до грудня 2028 року. До грудня 2029 року має бути утворена Національна комісія, що здійснює регулювання транспорту. До грудня 2030 року планується завершити прийняття підзаконних актів для роботи нового ринку. І лише після цього заплановане його поетапне відкриття.
Першою має стати мережа залізничної колії європейського стандарту – 1435 мм. Відкрити її для ринку планують у 2031 році. Щодо мережі 1520 мм, на якій працює основна частина української залізниці, строк визначений обережніше: відкриття має відбутися після завершення перехідних періодів, узгоджених у межах переговорів про вступ України до ЄС за переговорним розділом 14 «Транспортна політика», але не раніше дня припинення або скасування воєнного стану.
Таким чином, говорити про повне відкриття українського залізничного ринку найближчим часом підстав немає.
Окремий акцент у Дорожній карті зроблено на європейській ширині колії – 1435 мм. Це має значення не лише для внутрішньої конкуренції, а й для інтеграції України до транспортного простору ЄС. У 2025 році, наприклад, Україна завершила будівництво колії 1435 мм на напрямку Чоп – Ужгород, що є одним із елементів розширення залізничного сполучення з ЄС.
Тому модель, закладена в Дорожній карті, фактично прив’язує майбутню конкуренцію до поступової євроінтеграції самої інфраструктури. У подальшому передбачено довгостроковий план розвитку залізничної інфраструктури України, який має бути узгоджений із транс’європейською транспортною мережею TEN-T. Такий план мають затвердити до червня 2028 року.
Відкриття ринку означає створення правових умов для того, щоб залізничні перевезення могли здійснювати різні перевізники на рівних умовах. Але це не означає автоматичного зникнення «Укрзалізниці» або передачі приватному бізнесу всієї залізничної інфраструктури. Навпаки, один із центральних елементів реформи – відокремлення інфраструктури від перевізної діяльності та забезпечення рівного доступу до мережі. При цьому держава залишає за собою функцію замовника суспільно важливих пасажирських перевезень.
Тобто комерційні маршрути мають працювати за ринковими правилами, а соціально необхідні – за контрактною моделлю державного замовлення. Саме така конструкція має дозволити поєднати конкуренцію з необхідністю зберігати сполучення, яке не завжди є економічно вигідним.
На папері нова модель виглядає послідовною: спочатку безпека та інституції, потім фінансова стабілізація і структурна перебудова «Укрзалізниці», далі – регулятор, правила доступу до інфраструктури і лише після цього – відкриття ринку. Але кожен із цих етапів потребує окремого законодавчого, фінансового та організаційного рішення.
Показовим є вже сам факт появи нового плану. Попередній урядовий план реформування залізниці діяв із 2019 року і також передбачав структурне розмежування та підготовку до конкурентного ринку. Тепер держава фактично перезапускає реформу, прив’язуючи її до конкретніших євроінтеграційних зобов’язань і визначаючи горизонт до 2031 року та далі.
Держава хоче змінити сам принцип роботи галузі: інфраструктура має стати окремим ресурсом із прозорими правилами доступу, соціально необхідні пасажирські перевезення – чітко оплачуваним державним зобов’язанням, а перевізна діяльність – сферою, де поступово зможуть конкурувати різні оператори.
Наскільки ця модель запрацює на практиці, залежатиме вже не від тексту Дорожньої карти, а від того, чи буде держава послідовно виконувати її наступні етапи – ухвалювати необхідні закони, фінансувати суспільно важливі перевезення, перебудовувати «Укрзалізницю» та створювати реальні, а не лише формальні умови для конкуренції.
Нагадаємо, як писала «Судово-юридична газета» раніше, до Верховної Ради подали законопроєкт №16019 «Про ринок залізничного транспорту України». Документ має створити сучасну правову модель функціонування залізничного ринку, забезпечити рівний і недискримінаційний доступ до інфраструктури та створити умови для розвитку конкуренції у сфері пасажирських і вантажних перевезень.
Необхідність ухвалення законопроєкту також пов’язана із зобов’язаннями України в межах переговорного розділу 14 «Транспорт» та адаптацією законодавства до права ЄС. Йдеться, зокрема, про імплементацію європейських правил щодо єдиного залізничного простору, громадських пасажирських послуг та прав пасажирів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
