В Івано-Франківську стартував турнір пам’яті Богдана Дебенка

У п’ятницю, 14 серпня, в Івано-Франківську відбудуться фінальні матчі 13-го Всеукраїнського футбольного турніру пам’яті відомого прикарпатського футболіста та тренера Богдана Дебенка.

Турнір стартував 12 серпня за участю юних футболістів 2012 року народження та молодших. Команди спортивних шкіл та футбольних клубів Івано-Франківщини й інших областей України протягом трьох днів змагатимуться за звання кращих. 

Цьогорічні змагання відбуваються під егідою Управління спорту та молодіжної політики Івано-Франківської ОВА та Івано-Франківської обласної асоціації футболу.

Фінальні матчі пройдуть на стадіоні «Наука» імені Романа Микитюка. 

Турнір пам’яті Богдана Дебенка проводять вже 13-й рік поспіль. Його мета — не лише вшанувати пам’ять футболіста й тренера, а й підтримати розвиток дитячо-юнацького футболу та дати молодим спортсменам можливість проявити себе на всеукраїнському рівні.

У 2025 році переможцем турніру стала ДЮФК «Ніка-05» з Івано-Франківська.

Досьє:  Богдан Федорович Дебенко народився 10 липня 1960 року в с.Вовчинець Івано-Франківської області.

Шанувальники футболу зі стажем добре пам’ятають талановитого нападника івано-франківського "Спартака", згодом "Прикарпаття", Богдана Дебенка. Свій шлях у великий футбол Богдан Дебенко розпочинав з івано-франківської ДЮСШ №2, де на нього звернув увагу тренер Д.Дзембрівський. З його допомогою форвард потрапив у Харківський спортінтернат.

Виступаючи в складі молодіжної збірної УРСР, Дебенко став бронзовим призером чемпіонату Центральної ради ДСТ "Спартак" 1977 року. В тому ж таки 1977 році молодого футболіста запросили грати за збірну області в товариській зустрічі з івано-франківським "Спартаком". Після цього й розпочався в кар’єрі форварда тривалий етап виступів за місцеву команду майстрів. "Здавалося моя мрія здійснилася", – зазначав Богдан в одному із інтерв’ю.

Але зміна тренерського складу, як це часто буває, нерідко змінює й життєві плани спортсменів. Провівши в "Спартаку" три сезони, Дебенко вступив до Тернопільського педінституту (факультет фізвиховання). Здобуваючи освіту, Богдан виступав за тернопільський "Буревісник". В його складі 1982 року став чемпіоном України серед вузів. Потім була армія, спортрота, звідки й знову потрапив до "Прикарпаття".

23-річний нападник практично одразу ж зайняв місце в основному складі команди, на довгих шість років закріпивши за собою улюблену "дев’ятку". У 1983-88 рр. Дебенко зіграв понад 160 матчів. Читачами обласної молодіжної газети він неодноразово визнавався гравцем місяця. Впродовж двох сезонів (1985-86 рр.) Богдан ставав найкращим бомбардиром команди - 14 і 10 голів відповідно.

У 1987-му здобув бронзові нагороди чемпіонату УРСР серед команд майстрів другої ліги. Загалом за час виступів у "Прикарпатті" Богдан Дебенко записав на свій рахунок 36 голів.

Впродовж усієї кар’єри футболісту пощастило працювати з багатьма талановитими тренерами. Залишивши "Прикарпаття" Дебенко хотів спробувати себе на тренерській роботі, застосувати на практиці знання, здобуті в педінституті, досвід, отриманий під час виступів на високому рівні.

Та вже незабаром Богдан Дебенко повернувся на футбольне поле. Після нетривалого перебування у одній з місцевих команд (до речі, форвард у 1979 та 1982 роках ставав чемпіоном області в складі івано-франківського "Локомотива") Юрій Дячук-Ставицький запросив гравця у щойно відроджені львівські "Карпати". Після сезону, проведеного у Львові, форвард за сімейними обставинами повернувся в рідний Івано-Франківськ. Сім’я, незважаючи на неймовірну любов до футболу, для гравця завжди була на першому місці. У 1989 році дружина подарувала йому другого сина. Виховувати двох малих дітей наодинці було неймовірно важко...

Він зайнявся тренерською діяльністю. Саме в цей час у ВПУ №21 створили футбольні спецгрупи, які згодом переросли в футбольний інтернат. З юнацькою командою "Автоливмаша" Богдан Дебенко неодноразово здобував звання чемпіона області. Свій високий фаховий рівень він підтвердив успішною роботою зі збірною командою Івано-Франківщини. Тренер дав дорогу у великий футбол багатьом відомим гравцям – І.Гогілю, О.Рипану, І.Зеленюку, Д.Гуменяку, В.Ларіну, Р.Шайбану.

Активні виступи у спорті, постійні фізичні навантаження не кращим чином відбились на здоров’ї спортсмена. Ще в Тернополі він травмував шийні хребці. Серйозного значення цьому, незважаючи на застереження, молодий, сповнений енергії спортсмен не надавав. Після нетривалого лікування він ще 12 років виступав на професійному рівні з властивою йому високою швидкістю та гольовим чуттям. Саме наслідки старої травми призвели до важкої хвороби, з якою ані вітчизняні, ані іноземні лікарі вдіяти нічого не змогли.

У 1997 році Богдан Дебенко залишив нас… Йому було лише 36. Здавалося б ще все життя попереду. Як, часто це буває, Господь забирає в нас найкраще. Для когось – кумира, для когось – батька, для когось – відданого друга, а для когось – просто хорошу людину, яка все життя віддала футболу. Богдан Дебенко запам’ятався шанувальникам футболу як непересічний форвард, що володів гольовим чуттям, точним ударом й майстерністю, яка не раз приносила перемогу команді та радість місцевим вболівальників.

"Не можу уявити собі, ким би я був поза футболом, – зізнався одного разу форвард, – мабуть, таки… футболістом".

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!