В натуральну величину: в Африці знайшли ймовірний портрет нубійського царя

Польські археологи обстежили район Місейда біля третього порогу Нілу на півночі Судану та задокументували там майже 300 стародавніх пам’яток.

Про це повідомляє Heritage Daily, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Третій поріг — кам’яниста ділянка Нілу, яка здавна ускладнювала судноплавство. Водночас навколишня місцевість була місцем контактів між народами, що населяли північні та південні райони Нубії.

Науковці Варшавського та Ягеллонського університетів, а також Інституту археології та етнології Польської академії наук обшукали місцевість, проаналізували кераміку, наскельні малюнки та розташування поселень. Так вони виявили залишки жител і місця виготовлення кам’яних знарядь.

Читайте також: Дивна поза померлого: у Хорватії виявили скелет римської епохи, похований обличчям донизу

Найпомітніша знахідка — фігура людини, висічена на гранітному валуні приблизно в натуральну величину. За однією з версій, це зображення нубійського правителя: Місейда об'єднувала різні регіони стародавньої Нубії, тож монументальний образ володаря міг символізувати владу на цій території. Утім, точна дата й особа зображеного невідомі. Сам петрогліф міг з’явитися за часів культури Керма або Кушитського царства.

На тій самій скелі збереглися зображення лева, носорога, слона та худоби.

Приблизно у VII столітті, у християнську добу, впритул до валуна звели церкву. Довкола неї висічені хрести й кораблі — частину з них, імовірно, залишили паломники. Чи обрали будівельники місце через давній петрогліф, встановити поки що неможливо.

Читайте також: Кістки дитини та золоті намистини: що знайшли археологи у скіфському кургані на Полтавщині 

Також біля церкви знаходили кераміку кінця V — VII століття. Одна частина посуду належить до часів становлення нубійського царства Нобадія, інша — до раннього періоду царства Макурія зі столицею в Донголі. Це вказує на зв’язки Місейди з іншими осередками середньовічної Нубії.

Найдавніші знахідки датуються мезолітом (12−8,2 тисячі років тому). Багато матеріалу лишилося й від пізнього неоліту, доби пре-Керма (3000−2500 роки до н. е.), коли поселення розширювалися. Період від класичної Керми до падіння Мероїтського царства (близько 1700 року до н. е. — IV століття н. е.) представлений слабше, проте, за словами науковців, люди не обов’язково покидали регіон.

Результати дослідження опублікували в журналі Antiquity.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube