Вчені вперше отримали прямий генетичний доказ того, що смертельна епідемія віспи, яка спустошила корінні народи Америки після приходу європейців, була принесена саме колонізаторами.
Дослідники виявили ДНК вірусу натуральної віспи у двох природно муміфікованих тілах із півночі Чилі. Рештки належать людям, які жили приблизно між 1492 і 1631 роками — тобто в перші століття після початку європейської колонізації.
Про відкриття повідомляє NNews із посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Science та матеріал ScienceAlert.
Генетичний “відбиток” вірусу через 500 років
До цього моменту історики знали про масштаб катастрофи переважно з письмових джерел. Після прибуття європейців у XVI столітті корінні народи Америки зіткнулися з хворобами, до яких не мали сформованого імунітету.
За оцінками дослідників, лише віспа могла стати причиною мільйонів смертей серед корінного населення.
Тепер науковці отримали докази не лише з історичних документів, а й із самого генетичного матеріалу вірусу.
У муміях знайшли штам віспи, який отримав назву CAM9. Аналіз показав, що він займає проміжне місце між середньовічними європейськими варіантами вірусу та пізнішими штамами.
Фактично вчені отримали своєрідний “знімок еволюції” віспи — момент, коли вона потрапила на новий континент і почала змінюватися.
Чому це важливе відкриття
Стародавню вірусну ДНК надзвичайно складно знайти. На відміну від людських останків, генетичний матеріал вірусів часто зберігається у дуже малих кількостях і пошкоджується протягом століть.
Саме тому виявлення майже ідентичних геномів вірусу у двох різних муміях стало несподіваним результатом.
Це означає, що обидві людини, ймовірно, заразилися одним і тим самим варіантом віспи в один історичний період.
Як віспа змінювалася після потрапляння в Америку
Дослідження показало ще одну цікаву деталь: після появи в Америці еволюція цього штаму вірусу на кілька століть значно сповільнилася.
У XIX столітті швидкість змін знову зросла. Науковці припускають, що це могло бути пов’язано з масштабними кампаніями вакцинації, які створили новий тиск на вірус.
Віруси постійно пристосовуються до змін у людській популяції — і колонізація, масові епідемії та вакцинація могли впливати на їхню еволюцію.
Не лише про віспу: урок для сучасної науки
Відкриття також привернуло увагу до ролі науковців із країн, де знаходять археологічні матеріали.
Дослідники наголошують: такі зразки мають вивчатися із залученням місцевих фахівців, а не лише передаватися іноземним лабораторіям.
Чилі та інші країни Південної Америки зберігають величезну кількість унікальних археологічних пам’яток, які можуть розповісти про історію людства.
Цікавий факт
Натурально муміфіковані тіла в пустельних районах півночі Чилі можуть зберігатися сотні й навіть тисячі років завдяки сухому клімату. Саме такі умови дали вченим шанс знайти генетичний слід вірусу, який змінив історію континенту.
Чому це важливо:
Відкриття показує, що сучасна генетика може перевіряти історичні події через сотні років після їхнього завершення. ДНК стародавніх патогенів допомагає зрозуміти не лише минулі пандемії, а й те, як віруси можуть реагувати на глобальні зміни в людських суспільствах.
