Вдова загиблого військового вимагала акт розслідування смерті чоловіка та дані про службу: суд зобов’язав частину відповісти
Хмельницький окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом вдови військовослужбовця до військової частини щодо ненадання відповіді на адвокатський запит. Суд досліджував питання правомірності бездіяльності військової частини та обов’язку надати інформацію, необхідну для захисту прав клієнта адвоката.
Позивачка звернулася до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність військової частини та зобов’язати її вчинити певні дії. Третьою особою у справі без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Міністерство оборони України.
Суть справи
Позов був поданий у зв’язку з тим, що адвокатв інтересах позивачки звернулася до військової частини із адвокатським запитом для отримання документів та інформації, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачка є вдовою військовослужбовця. У межах адвокатського запиту від 15 лютого 2026 року адвокат просила надати документи та відомості щодо проходження військової служби її чоловіком.
Зокрема, запит стосувався надання належним чином завіреної копії акта службового розслідування причин та умов, які сприяли смерті військовослужбовця.
Також адвокат просила повідомити, чи перебував військовослужбовець у розшуку у зв’язку із самовільним залишенням військової частини. У разі наявності таких обставин необхідно було надати копії документів, зокрема акта службового розслідування, наказу за результатами службового розслідування та інших матеріалів, які підтверджують встановлені обставини.
Крім цього, запит містив вимогу надати копії витягів із розрахунково-платіжних відомостей за період проходження військової служби, довідку про участь військовослужбовця у бойових діях, пов’язаних із захистом Батьківщини, а також витяг із наказу про речове забезпечення.
Окремо адвокат просила надати інформацію щодо надання та оплати додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також основної щорічної відпустки військовослужбовця.
Повторно адвокатський запит був направлений 23 квітня 2026 року, однак відповіді на нього отримано не було.
Як зазначалося у матеріалах справи № 560/10713/26, запити направлялися з використанням електронного цифрового підпису через офіційну електронну адресу Міністерства оборони України, оскільки офіційна електронна адреса військової частини не була доступна у відкритих джерелах.
Військова частина заперечувала проти позову, зазначаючи, що до матеріалів справи не додано належних доказів того, що адвокатський запит був направлений саме на її адресу або вручений безпосередньо відповідачу.
Міноборони повідомило суд, що адвокатський запит був перенаправлений за належністю до військової частини для розгляду та опрацювання.
Позиція суду
Суд зазначив, що правовідносини щодо подання та розгляду адвокатських запитів, а також гарантій професійних прав адвоката регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до положень статті 20 цього Закону адвокат під час здійснення адвокатської діяльності має право вчиняти дії, не заборонені законом, які необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги. Зокрема, адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами до органів державної влади, установ, організацій та інших суб’єктів.
Суд нагадав, що згідно зі статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит є письмовим зверненням адвоката до органів влади, посадових осіб, підприємств, установ та організацій щодо надання інформації та копій документів, необхідних для надання правничої допомоги клієнту.
При цьому до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення відповідного органу. Вимагати від адвоката подання інших документів разом із запитом заборонено.
Суд зазначив, що суб’єкти, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів із дня його отримання надати відповідну інформацію або копії документів, крім випадків, передбачених законом.
Також суд врахував, що у разі значного обсягу інформації строк розгляду запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів із повідомленням адвоката про причини такого продовження.
Водночас суд встановив, що доказів належного направлення адвокатського запиту безпосередньо військовій частині у матеріалах справи недостатньо.
Суд зазначив, що Міністерство оборони не надало належного підтвердження своєчасного направлення запиту на адресу військової частини, а лише повідомило про його перенаправлення за належністю.
З огляду на це суд дійшов висновку, що підстав для визнання протиправною бездіяльності військової частини немає.
Разом із тим суд зазначив, що військова частина як орган, на який поширюються вимоги законодавства щодо розгляду адвокатських запитів, зобов’язана розглянути такий запит і надати відповідь у встановлений законом строк.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Рішення суду
Хмельницький окружний адміністративний суд вирішив адміністративний позов задовольнити частково. Суд зобов’язав військову частину надати відповідь на адвокатський запит, поданий в інтересах позивачки.
У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив. Також суд постановив стягнути на користь позивачки судовий збір у розмірі 1064 гривні 96 копійок за рахунок бюджетних асигнувань військової частини.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
