Верховний Суд пояснив, як доводиться добровільність роботи в окупаційній владі
Як вказав ВС, призначення особи на посаду в органі окупаційної влади на підставі відповідного акта, її подальша поведінка та відсутність відомостей про застосування примусу можуть підтверджувати добровільність зайняття такої посади. Посада голови в незаконно створеному органі влади – окупаційній адміністрації держави-агресора за своїм змістом передбачає виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, що є кваліфікуючою ознакою колабораційної діяльності (ч. 5 ст. 111-1 КК).
Обставини справи
Обвинувачений громадянин України, який перебував в тимчасово окупованому м. Маріуполь Донецької області, добровільно зайняв посаду «голови адміністрації м. Маріуполя ДНР», пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК.
У касаційній скарзі захисник заявив про невстановлення у діянні засудженого таких обов’язкових ознак складу кримінального правопорушення, як добровільність зайняття посади, а також того, що ця посада пов’язана з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.
Позиція ККС
Верховний Суд залишив без зміни ухвалу апеляційного суду.
Колегія суддів ККС вказала, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили на логічній неможливості зайняття такої посади засудженим без попереднього планування і домовленості з представниками окупаційної влади, зважаючи на те, що він був призначений на цю посаду відповідним указом.
Суд зазначив, що на добровільність вчинення інкримінованих дій засудженим указує надане ним інтерв’ю російському телеканалу «Россия 24», яке підтверджує невимушеність його поведінки та відсутність будь-якого примусу стосовно нього. До того ж матеріали провадження не містять будь-яких відомостей, які б підтвердили, що засуджений діяв через застосування до нього фізичного або психічного примусу.
Верховний Суд також зазначив, що посада голови адміністрації Маріуполя за своїм змістом передбачала виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Крім того, апеляційний суд, перевірячи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо оцінки місцевим судом доказів, дійшов мотивованого висновку про їх допустимість, зокрема даних протоколів оглядів інтернет ресурсів та відеозаписів до них.
Також Верховний Суд наголосив, що працівниками органу досудового розслідування були проведені огляди публікацій в засобах масової інформації (наказ про призначення засудженого главою адміністрації м. Маріуполя та інтерв’ю, надане останнім телеканалу «Россия 24») через інтернет і задля збереження доступності інформації у відкритих джерелах, здійснено її цифрове зберігання, яка надає змогу захистити та зберігати інформацію з плином часу, включаючи її справжність, доступність, ідентичність, постійність, рендеринг (візуалізацію) та зрозумілість, що корелюється зі стандартами, викладеними у Протоколах Берклі, визнаних Управлінням ООН.
Крім того колегія суддів ККС звернула увагу на те, що у справі відсутні відомості, які б вказували на те, що інформація, надана органом досудового розслідування, не відповідає дійсності, зокрема, що вона містить ознаки фальсифікації та/або навмисного спотворення даних.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 5 серпня 2026 року у справі № 201/10481/23 (провадження № 51-1751км25).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
