Верховний Суд скасував рішення ВККС та ГРМЕ щодо кандидата до ВАКС
Документи про отримання квартири 14-річної давнини, реконструкція службового житла та відсутність судді на робочому місці у перші тижні повномасштабної війни стали підставою для сумнівів ВККС та Громадської ради міжнародних експертів у доброчесності кандидата до Вищого антикорупційного суду.
Однак 17 вересня Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 990/252/26 визнав протиправним та скасував спільне рішення ВККС та ГРМЕ, яким кандидата визнали таким, що не відповідає критеріям доброчесності, та припинили його участь у конкурсі до ВАКС.
Основним для Суду стало питання не про саме право ВККС та ГРМЕ ставити кандидату незручні запитання, а про те, наскільки їхні сумніви були підтверджені фактами та чи отримали належну оцінку пояснення і докази кандидата. Суд наголосив, що дискреція оцінювальних органів не є безмежною, а «обґрунтований сумнів» не може підмінятися припущеннями.
Конкурс до ВАКС та питання до доброчесності кандидата
Суддя Саксаганського районного суду Кривого Рогу з 2007 по 2011 рік працював помічником судді, а згодом керівником апарату Апеляційного суду Харківської області. У грудні 2013 року його призначили суддею. У 2025 році він пройшов перші етапи конкурсу на вакантні посади суддів ВАКС: склав іспити з історії державності, права та когнітивних здібностей, а також виконав практичне завдання.
Однак на етапі дослідження досьє та співбесіди було призначено спеціальне спільне засідання. 20 березня 2026 року 14 членів ВККС та шість членів ГРМЕ проголосували проти визнання кандидата таким, що відповідає критеріям доброчесності.
Претензії стосувалися двох показників. За показником «чесність» питання виникли щодо отримання та подальшої приватизації однокімнатної квартири у Харкові площею 25,8 кв. м, а також реконструкції службового житла у Кривому Розі. За показником «сумлінність» — щодо відсутності судді на робочому місці у березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення РФ.
Кандидат із такими висновками не погодився. Він стверджував, що Комісія неправильно оцінила фактичні обставини та ґрунтувала рішення на спотворених фактах, тому звернувся з позовом до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Квартира в Харкові як «виграш у лотерею»: документи 14-річної давнини
Одним із головних питань ВККС та ГРМЕ стали обставини отримання кандидатом квартири у Харкові.
У протоколі громадської комісії з житлових питань Харківської міської ради від 14 жовтня 2011 року було зазначено про взяття його на квартирний облік «як виняток», а менш ніж через два місяці йому надали квартиру. ВККС також звертала увагу на те, що на той час кандидат обіймав посаду керівника апарату Апеляційного суду Харківської області, а під час приватизації квартири мав у власності частку житла у Чернігові площею 17,7 кв. м.
Кандидат пояснював, що звертався із заявою про поліпшення житлових умов у загальному порядку, оскільки проживав у гуртожитку. За його словами, про формулювання «як виняток» він дізнався лише у 2026 році після отримання відповіді на власний запит. Первинні документи щодо взяття на квартирний облік на той час уже не збереглися через закінчення встановленого строку їх зберігання.
Щодо частки квартири у Чернігові кандидат доводив, що її врахували під час приватизації харківського житла: безоплатно він приватизував лише частину площі, на яку мав право, а за надлишкові 12,5 кв. м здійснив доплату.
Оцінюючи цей епізод, Верховний Суд звернув увагу, що застосований до кандидата підпункт 3 пункту 18 Єдиних показників стосується, зокрема, надання неправдивих відомостей або приховування інформації.
Однак у рішенні ВККС та ГРМЕ не було належно обґрунтовано, у чому саме полягала нечесність кандидата, які конкретно повідомлені ним відомості були неправдивими або яку інформацію він приховав.
Суд також врахував об’єктивну неможливість надати первинні документи щодо подій 2011 року через закінчення строків їх зберігання. Саме по собі ненадання таких документів не могло замінити належного обґрунтування висновку про невідповідність кандидата показнику «чесність».
Реконструкція службового житла: що ВККС залишила поза увагою
Питання стосувалися і реконструкції службової квартири у Кривому Розі, після якої її площа збільшилася з 43,7 до 54 кв. м.
ВККС послалася на положення договору найму, яке зобов’язувало не допускати порушення міцності або руйнування конструкцій житла та переобладнання інженерних систем. Ці обставини стали частиною сумнівів щодо відповідності кандидата показнику «чесність».
Верховний Суд, однак, звернув увагу на інше положення, яке Комісія залишила поза увагою. Рішенням виконкому районної ради від 21 листопада 2018 року до форми договору найму було включено право наймача проводити перепланування або реконструкцію житлового приміщення за умови отримання відповідних дозвільних документів.
Кандидат посилався на те, що реконструкція здійснювалася на підставі проєктної та дозвільної документації. У матеріалах також була зареєстрована органом державного архітектурно-будівельного контролю декларація про готовність об’єкта до експлуатації. За поясненнями кандидата, реконструкція була потрібна для облаштування окремої кімнати для доньки, а роботи оплачувала сім’я.
ВС дійшов висновку, що ВККС не врахувала положення, яке дозволяло реконструкцію за наявності відповідних документів, та належним чином не оцінила пояснення і докази кандидата. Отже, саме збільшення площі квартири не можна було оцінювати ізольовано від документів, на підставі яких проводилися роботи.
Березень 2022 року: лікарняний, евакуація родини та мобілізація
Претензії ВККС та ГРМЕ також стосувався «сумлінності» кандидата. Комісія виходила з того, що суддя залишив робоче місце у Кривому Розі щонайменше з 8 березня 2022 року, причини його відсутності у табелі певний час зазначалися як «невідомі», а лист голові суду був направлений лише 18 квітня. ВККС також звернула увагу на те, що під час постановки на військовий облік він не повідомив про місце роботи та наявність бронювання.
Кандидат навів суду іншу хронологію. З 20 до 25 лютого 2022 року він перебував на лікарняному, з 26 лютого до 7 березня працював у Саксаганському районному суді та здійснював правосуддя, а з 8 до 20 березня знову перебував на лікарняному.
У цей період він разом із сім’єю виїхав у напрямку західного кордону для евакуації дружини та неповнолітньої доньки. 20 березня, в останній день лікарняного, кандидат звернувся до ТЦК та СП щодо проходження військової служби за мобілізацією.
Сам кандидат пояснював, що свідомо не повідомив про статус судді та наявність бронювання, оскільки вважав виконання конституційного обов’язку із захисту держави пріоритетним. Згодом його увільнили від здійснення правосуддя у зв’язку з проходженням військової служби.
Він також стверджував, що підтримував зв’язок із головою суду через месенджери, та надав ВККС скриншоти листування. Верховний Суд звернув увагу, що ці матеріали комунікації не отримали належної оцінки у рішенні ВККС та ГРМЕ.
Суд врахував і особливості організації роботи судді та обліку його робочого часу. Фізична відсутність судді на робочому місці сама по собі не є достатньою підставою для висновку про несумлінність, особливо якщо вона пов’язана з підтвердженою тимчасовою непрацездатністю і не встановлено негативного впливу на розгляд закріплених за ним справ.
«Обґрунтований сумнів» не може зводитися до припущень
Саме тут Верховний Суд сформулював важливий для цієї справи підхід. ВККС має дискрецію під час кваліфікаційного оцінювання, однак вона не виключає судового контролю. Суд може перевірити, чи дослідила Комісія істотні обставини, чи оцінила докази кандидата та чи навела зрозумілі мотиви своїх висновків. Водночас це не означає, що суд проводить кваліфікаційне оцінювання замість ВККС.
Так само недостатньо просто поставити під сумнів пояснення кандидата. «Обґрунтований сумнів» має спиратися на конкретні фактичні дані, а з рішення має бути зрозуміло, чому надані кандидатом пояснення та докази такого сумніву не усунули.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив позов судді та скасував рішення ВККС і ГРМЕ. На користь позивача також стягнуто 1064,96 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ВККС. Постанова може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Отже, високі стандарти доброчесності кандидатів до ВАКС не звільняють органи суддівського врядування від обов’язку належно мотивувати свої рішення та оцінювати не лише обставини, які породжують сумнів, а й пояснення та докази, здатні його спростувати.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
