Верховний Суд уточнив правила прийняття спадщини недієздатними особами та визначення обов'язкової частки

Якщо суд встановив, що недієздатність особи існувала ще до відкриття спадщини, така особа вважається такою, що прийняла спадщину без подання заяви нотаріусу. Крім того, цивільне законодавство не передбачає можливості округлення спадкових часток, оскільки це фактично змінює обсяг майнових прав спадкоємця. Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.

Обставини справи

Після смерті чоловіка виник спір між спадкоємцями щодо спадкового майна. За життя спадкодавець заповів усе своє майно неповнолітній доньці. Водночас його повнолітній син, який є особою з інвалідністю II групи з дитинства, був визнаний судом недієздатним з шестимісячного віку. Саме як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця він претендував на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, після чого опікун звернувся до суду з позовом про визнання за недієздатним спадкоємцем права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки у порядку спадкування.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця, має право на обов’язкову частку і відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Інший спадкоємець оскаржив ці рішення до Верховного Суду, стверджуючи, що на момент відкриття спадщини особа формально ще не була визнана недієздатною, не проживала зі спадкодавцем, не подала заяву про прийняття спадщини, а суди неправильно визначили розмір спадкових часток.

Право на обов’язкову частку і прийняття спадщини — різні правові питання

Касаційний цивільний суд звернув увагу, що статті 40, 1241 та 1268 ЦК України регулюють різні елементи спадкових правовідносин.

Право на обов’язкову частку визначається тим, чи була особа повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця на момент відкриття спадщини. Натомість питання про те, чи прийняла така особа спадщину, вирішується окремо.

Верховний Суд сформулював висновок, що якщо судовим рішенням, ухваленим відповідно до частини другої статті 40 ЦК України, встановлено, що недієздатність особи існувала ще до відкриття спадщини, то на неї поширюється спеціальне правило частини четвертої статті 1268 ЦК України. У такому разі особа вважається такою, що прийняла спадщину без подання заяви нотаріусу.

Суд також зазначив, що попередня відмова у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини не свідчила про неприйняття спадщини. Навпаки, додатковий строк не був потрібен саме тому, що особа вже вважалася такою, що прийняла спадщину в силу закону.

Як правильно визначати обов’язкову частку

Верховний Суд окремо роз’яснив порядок визначення обов’язкової частки у спадщині.

При її обчисленні необхідно враховувати всіх спадкоємців першої черги, які могли б успадковувати за законом, у тому числі дітей, зачатих за життя спадкодавця та народжених після його смерті.

У цій справі таких спадкоємців було четверо. Відповідно законна частка кожного становила одну четверту спадкового майна, а обов’язкова частка повнолітньої непрацездатної дитини — половину від цієї частки, тобто одну восьму спадкової маси.

Саме через неправильне визначення кількості спадкоємців суди попередніх інстанцій помилково визнали за позивачем право на 13/150 часток житлового будинку. Верховний Суд виправив цей розрахунок і визначив правильний розмір — 13/200 часток будинку.

Верховний Суд: округлення спадкових часток законом не передбачене

Ще один важливий висновок постанови стосується визначення частки у земельній ділянці.

Суди попередніх інстанцій обчислили частку як 1,25/100, після чого округлили її до 1/100.

Касаційний цивільний суд наголосив, що цивільне законодавство не передбачає правил округлення обов’язкової частки у спадщині. Частка у праві спільної власності має визначатися точним дробом, який відображає математичну пропорцію, адже округлення фактично призводить до зміни обсягу речового права спадкоємця.

У справі №381/2957/22 правильний математичний розрахунок давав 1/80 частки земельної ділянки. Однак Верховний Суд залишив у резолютивній частині рішення 1/100 частку, оскільки саме такий розмір просив визнати позивач. Присудження більшої частки — 1/80 — означало б вихід суду за межі позовних вимог, що суперечить принципу диспозитивності цивільного процесу. Тому суд лише змінив мотивувальну частину рішення, зазначивши, що правильний розрахунок становить 1/80, а визнання права на 1/100 зумовлене виключно межами заявленого позову.

Остаточне рішення

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу. Суд змінив рішення попередніх інстанцій у частині розміру успадкованої частки житлового будинку, визначивши її як 13/200 замість 13/150, а також змінив мотивувальну частину щодо визначення частки земельної ділянки, виключивши висновок про можливість округлення спадкової частки. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.