Верховний Суд визначив, коли недоплачений судовий збір не може бути достягнутий після ухвалення рішення у справі
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду розглянув касаційну скаргу у справі щодо ухвалення додаткового судового рішення про стягнення недоплаченої суми судового збору. Суд мав визначити, чи може суд після завершення розгляду справи та набрання рішенням законної сили додатковим рішенням стягнути з позивача суму судового збору, яку той не доплатив під час подання позову.
Обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач оскаржив це рішення, однак ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху через несплату судового збору у повному розмірі. Апеляційний суд встановив, що під час звернення до суду першої інстанції позивач неправильно визначив характер позовних вимог як немайнових, хоча заявлений позов мав майновий характер. У зв'язку з цим суд визначив, що під час подання апеляційної скарги заявник повинен був сплатити судовий збір виходячи зі ставки, встановленої для майнових позовів.
Після того як позивач не усунув зазначені недоліки у встановлений строк, ухвалою від 15 грудня 2021 року апеляційний суд повернув апеляційну скаргу без розгляду.
У подальшому ухвалою Господарського суду Черкаської області від 7 лютого 2023 року провадження у справі було закрито.
Після завершення розгляду справи фізична особа-підприємець, який був одним із відповідачів, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. У заяві він просив стягнути з позивача до Державного бюджету України недоплачену суму судового збору, посилаючись на те, що ще під час відкриття провадження суд першої інстанції не перевірив правильність визначення ціни позову та сплати судового збору.
Позивач заперечив проти задоволення цієї заяви. Він зазначав, що питання про судовий збір вже було вирішено під час відкриття провадження, а заява про ухвалення додаткового рішення подана після спливу процесуального строку та фактично спрямована на перегляд остаточного судового рішення.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Господарський суд Черкаської області додатковим рішенням від 16 січня 2025 року задовольнив заяву відповідача та стягнув із позивача до Державного бюджету України недоплачену суму судового збору.
Суд виходив із того, що під час подання позову позивач неправильно визначив характер заявлених вимог та сплатив судовий збір у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про судовий збір». На думку місцевого господарського суду, ця обставина залишилася невирішеною під час ухвалення основного рішення, а тому могла бути усунута шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 14 травня 2025 року залишив додаткове рішення без змін, погодившись із висновками суду першої інстанції щодо можливості стягнення недоплаченої суми судового збору після завершення розгляду справи.
Правові висновки Верховного Суду
Переглядаючи справу № 925/1421/20, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що ключовим питанням спору є можливість стягнення до Державного бюджету України несплаченої або недоплаченої суми судового збору після завершення розгляду справи шляхом ухвалення додаткового судового рішення.
Насамперед Верховний Суд звернувся до конституційних засад доступу до правосуддя та виконання обов'язку зі сплати обов'язкових платежів. Суд зазначив, що стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на судовий захист, тоді як стаття 67 Конституції покладає на кожного обов'язок сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, визначених законом.
Аналізуючи положення Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд наголосив, що судовий збір є обов'язковим платежем, який справляється за подання до суду процесуальних документів та за вчинення судом окремих процесуальних дій. При цьому саме суд до відкриття провадження у справі або прийняття відповідної заяви чи скарги зобов'язаний перевірити належність сплати судового збору та правильність визначення його розміру.
Суд підкреслив, що процесуальне законодавство покладає на суд обов'язок здійснити таку перевірку саме на стадії вирішення питання про відкриття провадження або прийняття процесуального документа до розгляду. Якщо заяву подано без додержання вимог щодо сплати судового збору, суд повинен застосувати передбачені Господарським процесуальним кодексом процесуальні механізми, зокрема залишити заяву без руху, встановити строк для усунення недоліків або повернути її заявнику.
Верховний Суд звернув увагу, що наведені процесуальні механізми мають превентивний характер і спрямовані на забезпечення правильного визначення та своєчасної сплати судового збору ще до початку розгляду справи по суті.
Дослідивши положення статті 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткове рішення є спеціальним процесуальним інструментом, який може бути ухвалений виключно у випадках, прямо передбачених законом. Зокрема, додаткове рішення допускається, якщо суд не вирішив окрему позовну вимогу, не зазначив точної суми коштів чи майна, що підлягають стягненню або передачі, або не вирішив питання про судові витрати.
При цьому Верховний Суд наголосив, що інститут додаткового рішення не призначений для усунення процесуальних помилок, допущених судом під час відкриття провадження, а також не може використовуватися як механізм повторної оцінки правильності визначення розміру судового збору після завершення судового розгляду.
Об'єднана палата зазначила, що питання належної сплати судового збору повинно вирішуватися до початку розгляду справи по суті. Якщо суд відкрив провадження, прийняв заяву до розгляду та розглянув спір, не застосувавши передбачені законом процесуальні наслідки неналежної сплати судового збору, така процесуальна помилка суду сама по собі не створює правових підстав для подальшого стягнення недоплаченої суми шляхом ухвалення додаткового рішення.
Верховний Суд також звернув увагу на принцип правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права. Суд зазначив, що після завершення судового розгляду учасник справи повинен мати можливість розраховувати на остаточність процесуальних наслідків розгляду справи. Допущена судом помилка при визначенні належного розміру судового збору не може покладатися на сторону вже після набрання судовим рішенням законної сили.
На переконання Верховного Суду, протилежний підхід створював би ситуацію правової невизначеності, за якої через значний проміжок часу після завершення справи зі сторони могли б бути стягнуті значні суми коштів лише внаслідок зміни судової практики або переоцінки правильності попередніх процесуальних дій суду.
Крім того, суд підкреслив, що процесуальні наслідки помилки суду не можуть перекладатися на учасника справи, якщо він діяв у межах процесуальних рішень, прийнятих самим судом.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відступити від раніше сформованої правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах від 1 серпня 2024 року у справі №910/5740/21, від 14 жовтня 2024 року у справі №910/13167/22 та від 29 травня 2025 року у справі №916/1101/21, у яких допускалася можливість стягнення несплаченої або недоплаченої суми судового збору шляхом ухвалення додаткового рішення після завершення розгляду справи.
Об'єднана палата сформулювала новий правовий висновок, відповідно до якого стаття 244 Господарського процесуального кодексу України не надає суду повноважень після завершення розгляду справи та ухвалення остаточного судового рішення стягувати до Державного бюджету України несплачений або недоплачений судовий збір за подання процесуального документа, якщо суд своєчасно не застосував передбачені законом процесуальні механізми контролю за його сплатою.
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував додаткове рішення Господарського суду Черкаської області та постанову Північного апеляційного господарського суду, а в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовив.
Верховний Суд дійшов висновку, що після завершення розгляду справи та ухвалення остаточного судового рішення суд не має повноважень додатковим рішенням стягувати до Державного бюджету України несплачений або недоплачений судовий збір, якщо питання його належної сплати не було вирішено на стадії відкриття провадження чи прийняття відповідного процесуального документа.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
