Верховний Суд визначив юрисдикцію спору щодо майна, внесеного до статутного капіталу та відчуженого через корпоративну схему
Розмежування господарської та цивільної юрисдикції залишається складним питанням у спорах, де захист права власності пов'язаний із корпоративними правовідносинами. Верховний Суд у постанові від 12 травня 2026 року у справі № 910/10905/21 роз'яснив, що навіть участь фізичної особи як кінцевого набувача майна не завжди означає, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Детальніше про критерії визначення юрисдикції та правові наслідки зміни способу захисту читайте в повній аналітичній статті.
Суть справи полягала в тому, що власниця житлового будинку та земельних ділянок внесла це майно як 100 % вкладу до статутного капіталу новоствореної компанії. Згодом, за її твердженням, під впливом обману вона підписала договір купівлі-продажу частки в товаристві, після чого корпоративні права кілька разів перепродавалися. Надалі майно опинилося у володінні кінцевого покупця - фізичної особи.
Сильна судова позиція починається з якісної аналітики. LIGA360 об'єднує судову практику, законодавство та інструменти для роботи юриста в єдиній системі. З можливостями платформи можна ознайомитися завдяки тестовому доступу.
Позивачка спочатку вимагала визнати недійсними договори щодо часток і повернути їй статус учасника товариства. Однак після переходу майна до іншої особи вона змінила предмет позову та заявила вимогу про витребування нерухомості з незаконного володіння. Саме це й стало підставою для спору про юрисдикцію: чи залишилася справа корпоративною, чи мала перейти до цивільного суду.
Верховний Суд підтримав висновок про належність спору до господарської юрисдикції. Суд зазначив, що вирішальним є не лише суб'єктний склад чи формальна назва позовної вимоги, а характер спірних правовідносин.