Верховний Суд зобов’язав виплатити 57 тисяч грн військовому, якого звільнили у 2018 році, а індексацію нарахували лише у 2024-му

Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який відмовив колишньому працівнику у стягненні середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку під час звільнення.

Йдеться про постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 липня 2026 року у справі №380/4120/24.

Спір виник через виплату індексації

Старшого солдата виключили зі списків особового складу частини 18 вересня 2018 року. Безпосередньо після звільнення він не заявляв претензій щодо сум, які йому виплатили.

Однак у травні через три роки у 2021 році чоловік звернувся до суду з вимогою виплатити йому індексацію грошового забезпечення.

На виконання зазначених судових рішень відповідач 29 січня 2024 року нарахував та виплатив чоловіку індексацію грошового забезпечення у розмірі 79 234,28 грн.

Вважаючи, що станом на день виключення зі списків особового складу з ним не було проведено повного розрахунку, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Львівський окружний адміністративний суд 28 березня 2024 року задовільнив позов, а уже Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог солдата.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач виключений зі списків особового складу 18 вересня 2018 року, і безпосередньо після звільнення у нього не виникло жодних зауважень щодо нарахованих і виплачених сум – здійснений розрахунок не був спірним. Лише у травні 2021 року, тобто майже через три роки після звільнення, позивач звернувся до суду з вимогами про виплату індексації грошового забезпечення. Отже, спір про належні позивачу суми при звільненні виник через значний час після звільнення, у зв’язку із чим, на думку апеляційного суду, не настало передбачених у частині другій статті 117 КЗпП України умов для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки ВС, викладені у постанові від 28 листопада 2022 року у справі №380/693/20.

Верховний Суд не погодився

Верховний Суд не погодився з таким правовим підходом суду апеляційної інстанції та звернув увагу на правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (з урахуванням висновків постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц), зокрема про наявність передбачених у статті 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, якщо остаточний розрахунок відбувся на підставі виконання судового рішення.

Скільки можуть стягнути

Спірний період стягнення середнього грошового забезпечення у цій справі охоплює період з 19 вересня 2018 року по 28 січня 2024 року, який варто умовно поділити на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.

Період з 19 вересня 2018 року по 18 липня 2022 року регулюється попередньою редакцією статті 117 КЗпП України, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців, однак із можливістю застосування принципу співмірності в разі істотного дисбалансу між простроченою сумою та середнім заробітком за час затримки.

Також період з 19 липня 2022 року по 28 січня 2024 року регулюється у чинній редакції статті 117 КЗпП України, яка обмежує виплату шістьма місяцями.

Отже, у межах цієї справи належить ураховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їхнє виконання підлягає встановленню, зокрема:

• розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку під час звільнення;
• загальний розмір належних позивачу під час звільнення виплат;
• частка коштів, яка була виплачена позивачу під час звільнення порівняно із загальним розміром належних позивачу під час звільнення виплат;
• частка коштів, яка не була виплачена позивачу під час звільнення порівняно із загальним розміром належних позивачу у разі звільнення виплат.

А також належить ураховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, якою законодавець обмежив виплату середнього заробітку шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівнику.

Верховний Суд звернув увагу, що правова позиція суду касаційної інстанції має насамперед спиратися на чинне на момент виникнення спірних правовідносин нормативне регулювання, оскільки його зміна впливає на застосування такої позиції до відносин, які виникли вже після внесення відповідних змін.

У цій справі суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 117 КЗпП України та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови чоловіку у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку під час звільнення.

Як зазначив ВС, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ (із застосуванням принципу співмірності), і після цього (з обмеженням виплати шістьма місяцями без застосування принципу співмірності), та визначив суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку під час звільнення, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на межі заявлених позовних вимог (56 946,22 грн), що не оскаржується у межах цього касаційного провадження.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.