Вибір на шкоду майбутньому: чому в БіГ не змогли подолати розкол та позбутися "друзів Путіна"

Чи здатна Боснія і Герцеговина позбутися іміджу держави на грані розвалу та нарешті розблокувати шлях до членства в ЄС?

Шанс на це країні давали вибори, що відбулися 4 жовтня. У БіГ обирали відразу трьох президентів та двох віцепрезидентів, спікерів трьох парламентів, а також понад 500 депутатів.

Вже сама ця кількість показує, наскільки складною є політична система Боснії і Герцеговини – і як легко її розбалансувати. 

Останнє стосується насамперед Мілорада Додіка та його політичної сили – саме тому перед виборами були сподівання, що сепаратисти в сербському ентитеті (Республіці Сербській) підуть в минуле разом з ідеєю знищити цілісну БіГ.

Оновленню мав сприяти ухвалений раніше пакет змін до виборчого законодавства. Запровадили біометричну ідентифікацію виборців через зчитування відбитків пальців; кожну дільницю забезпечили цифровими сканерами бюлетенів та відеокамерами; з'явилися електронні реєстри виборців; ускладнили можливість партіям "вести торгівлю" місцями у комісіях.

Та чи вдалося БіГ скористатися цією можливістю?

Такі різні президенти

Політична структура БіГ та особливо виборче законодавство базуються на етнічному поділі. У Дейтонських угодах, які лягли в основу державної системи Боснії і Герцеговини, визначено три конституційні народи: бошняки, серби та хорвати. Тих, хто до них не належить, прописано "іншими" – вони мають суттєві обмеження можливості обирати та бути обраними.

Натомість бошняки, серби та хорвати обирають по одному члену Президії БіГ – такого собі "колективного президента" країни.

За крісло від бошняцького народу вели боротьбу чотири кандидати. Згідно з попередніми результатами переможцем став Денис Бечирович, чинний член Президії та кандидат від коаліції "Об'єднання за державу БіГ" (ОД БіГ), яка поєднує аж 14 партій. В цілому ця політична сила сповідує громадянський (пробоснійський) центризм, є проєвропейською та відданою демократичним інститутам – на противагу етнонаціоналістичному радикалізму. 

Втім, ідеологічно коаліція дуже різнорідна, що відчутно ускладнить діяльність Бечировича.

Він відстоюватиме нову проєвропейсько-громадянську модель БіГ та засуджує прагнення Мілорада Додіка та його Союзу незалежних соціал-демократів (СНСД) відокремити від БіГ Республіку Сербську. А також дотримується проукраїнської позиції та засуджує російську агресію проти України, бачить Росію загрозою і для БіГ, не має контактів з Кремлем.

Бечирович розглядає євроатлантичний курс як єдиний надійний інструмент довгострокової безпеки, стабільності та територіальної цілісності держави в умовах складної внутрішньої та регіональної ситуації.

Сенсаційним стало обрання члена Президії від хорватського народу.

Перемогла Даріяна Філіпович з Хорватського демократичного союзу – побратима однойменної хорватської партії. ЇЇ очолює прем’єр Андрей Пленкович, саме тому боснійська ХДС має значну підтримку від влади Хорватії. А відповідно, ця політична сила має чітку прозахідну орієнтацію – виступає за членство БіГ в ЄС та НАТО, засуджує російську агресію та підтримує західні антиросійські санкції.

Тож у зовнішній політиці позиції президентів від бошняків і хорватів подібні. Але у внутрішній – все набагато складніше.

Зараз БіГ складається з двох ентитетів: боснійсько-хорватської Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської. Філіпович не відкидає ідею створення третього, хорватського – що часто уможливлює тактичні альянси хорватів із сербськими сепаратистами Додіка. 

І в цьому питанні нова президентка є повною протилежністю своєму попереднику – лідеру "Демократичного фронту" Желько Комшичу. Останній підтримував відмову БіГ від поділу на конституційні та неконституційні народи, що вимагало повного перезавантаження її політичної системи (про це можна почитати в інтерв'ю Комшича "ЄвроПравді").

Втім, такий підхід залишається не дуже популярним у БіГ.

"Очевидно, що відбулася етнічна гомогенізація (в даному контексті – голосування за етнічною ознакою. – Ред.) на всій території країни. Результати показують, що ідея громадянської держави наразі не має широкої підтримки у виборців", – так Комшич прокоментував свою поразку.

Непозбувний Додік

Втім, головною загрозою для існування БіГ як єдиної держави є не так прагнення хорватів додатково підвищити свій конституційний статус, як сепаратизм Республіки Сербської.

І тут принципово важливо, що членом Президії БіГ від сербського народу була переобрана Желька Цвіянович – представниця партії "друга Путіна" Мілорада Додіка та його багаторічна соратниця.

Вона повністю поділяє погляди Додіка. 

Зокрема, Цвіянович підтримує російську агресію проти України, виступає проти вступу БіГ в НАТО, була в Белграді на державному похованні воєнного злочинця Ратко Младича, підтримує "дружбу" з Росією, є прихильницею "сербського світу".

Щоправда, формально вона не проти членства БіГ в Євросоюзі, однак висловлює до цього низку застережень – виконання яких фактично унеможливлює вступ.

Перемога Цвіянович означає, що робота ключового конституційного органу БіГ буде й далі фактично заблокована. Адже всі рішення там ухвалюють консенсусом трьох президентів – а тактика Додіка полягає саме у блокуванні роботи спільних органів БіГ.

Сам Мілорад Додік, який раніше також займав посаду члена Президії БіГ від сербського народу, наразі відсторонений від політичних посад на шість з половиною років через ігнорування рішень високого представника щодо Боснії і Герцеговини (посада, також передбачена Дейтонськими угодами). Саме тому ці вибори були шансом послабити його вплив, що могло би дати БіГ шанс на розвиток.

Втім, Додік хоч і формально не брав участі у виборчій кампанії, насправді залишався найбільш активним її гравцем у Республіці Сербській. В результаті його партії вдалося також зберегти перше місце і в регіональному парламенті. Союз незалежних соціал-демократів здобуває там 39% голосів, що дає йому 34 мандати з 83 – на 5 більше, ніж ця партія має зараз.

За п'ять днів до виборів Додік злітав до Москви, де мав зустріч із Владіміром Путіним. Вони в один голос співали про "несправедливе ставлення" до сербів та їхню "дискредитацію"; про "зло, яке йде з брюссельських канцелярій".

А на вибори у Республіку Сербську приїхав цілий десант російських "спостерігачів".

Слово "десант" не виглядає перебільшенням – адже, як пишуть місцеві ЗМІ, більшість із них пов'язана з російською армією та спецслужбами.

Показово, що після виборів Додік подякував за перемогу не лише Путіну, а й президенту США Дональду Трампу. Той минулого року зняв санкції як із самого Додіка, так і з членів його родини. 

"Якби не чудова перемога Дональда Трампа… ми, ймовірно, сьогодні були б політичними трупами. Але тепер, завдяки новим обставинам, ми є політичними переможцями", – стверджує він.

Перемога на виборах 4 жовтня демонструє, що Додік, попри судові обмеження, повністю контролює ситуацію у Республіці Сербській. А разом із тим – дає йому можливість продовжувати тиск на центральну владу БіГ. Додік вже оголосив, що Республіка Сербська добиватиметься створення окремої армії, прикордонної поліції, розвідки, а також самостійного збору непрямих податків.

А відповідно, шансів у БіГ вийти із сірої зони стане ще менше.

Автори:

Юрій Панченко, співзасновник "Європейської правди",

Володимир Цибульник, кандидат історичних наук, експерт із Західних Балкан