Від навчання в селянській хаті до шкіл на сотні учнів: як змінювалася освіта Старокостянтинівщини
1 вересня — День знань. Але історія шкільництва на Старокостянтинівщині Хмельницької області почалася задовго до звичних нам першого дзвоника, шкільної форми та урочистих лінійок. Перші школи грамотності в селах краю відкривали ще у ХІХ столітті — часто у звичайних селянських хатах, де за партами сиділи лише кілька десятків дітей.
Перші школи грамотності в краї з’явились в ХІХ-ХХ ст. В цьому році виповнюється 155 років з часу відкриття в селі Сковородки Народного Училища Міністерства Просвіти замість церковно-приходської школи в 1871 р.
В книзі «Історія шкіл Старокостянтинівського району» 1967 р. зазначено:
«Однокласне Народне Училище Міністерства Народної Просвіти в с. Сковородки існує з 1871 року. Відкрите замість церковно-приходської школи. Знаходиться в просторому будинку, збудованому дякуючи бувшому місцевому приходському священику Іоану Борковському і бувшому Волосному старшині Г. П. Романюку. В училищі з 1871 по 1889 рр. були: В. А. Зелінський, К. І. Сляський, В. М. Михайлов, М. Г. Брайковський, К. Ф. Бігось, М. Павлович, І. Л. Голубовський. В 1893 р. у школі навчалось 45 хлопчики і 8 дівчаток.
В селі є церковний хор 32 чол. організований Голубовським та писарем В. І. Титаренко».
У 1938 р збудували нове двоповерхове приміщення школи. До 1941 р. в школі працювало 19 вчителів, навчалось 300 учнів. Коли школа стала середньою в ній навчалось 403 учні, вчителів було 27 чоловік.
Минає 150 років з часу відкриття школи грамотності в с. Миролюбне (Вища Погоріла).
«Із 1876 р. школа була розміщена у звичайній селянській хаті, покритій соломою. Навчання проводилось в одній класній кімнаті, де навчалось 21 учень, тільки хлопчики. Вчителем був селянин Карпо Сулимюк. В 90-х роках ХІХ ст.. школа стала 3-х річною церковно-приходською. Навчання було спільне для хлопців та дівчат. У школі уже навчалось 40 учнів. Учителем був Онуфрій Поважнюк. В 1909 р. збудоване нове приміщення для школи. Будівельний матеріал виділив місцевий поміщик Мондельштам, будували жителі села. Вчителями в школі були Ярема Грабчук, Захар Тарасюк, Володимир Корнійчук, Олександра Маркевич. В школі навчалось 43 учні. Основними предметами були арифметика, граматика, читання, чистописання, закон Божий. По закінченні навчання в школі через 3 роки учні складали іспит. Ті учні, які відмінно здавали іспит направлялись до 4-го класу в с. Сковорідки, а потім в гімназію Старокостянтинова.
Для дітей селян навчання було непростим в гімназії, висока платня. Тому дітей з села в гімназії було дуже мало. З 20-х років ХХ ст. навчання в школі стало загальним, безкоштовним. У 1926 р. в школі навчався 51 учень, вчителями були Кривіцький, Кузьмич, з 1930 р. Гріневич Юлія. До 1930 року навчання в школі було початковим (4 класи), з 1933 р. запроваджене п’ятирічне, потім семирічне навчання. І в школі навчалось 125 дітей із сіл Верхняки, В. Погріла і Н. Погоріла, Новоселиця. директорами були Дзядзін Броніслав Йосипович, Прядько М. С. Карпалюк І. Й. В роки окупації школа не функціонувала. після звільнення села 8.03.1944 р. в школі відновилось навчання. В 60-ті роки ХХ ст. школа була восьмирічною, В вересні 1965 року відбулось урочисте відкриття нового приміщення середньої школи», — записано в книзі «Історія шкіл Старокостянтинівського району». — «В 1966 році населені пункти Вищепогорільської сільради перейменовані, села Вища Погоріла та Нижча Погоріла об’єднані в одне село — Миролюбне».
145 років тому започатковано 3-х класну церковно-приходську школу грамотності в селі Самчики.
«Перша школа в Самчиках з’явилась 2 жовтня 1881 р. 3-х класна школа в центрі села розміщувалась в невеличкому будинку, який належав поміщику І. О. Угрюмову. Там була одна класна кімната і квартира для учителя. Дітей було 40 хлопчиків і 4 дівчинки. Вивчали елементарну граматику, рахунок, закон Божий.
Вчителем був місцевий священик. З 1913 вчителем призначено Сапуна М. М. При ньому в школі обладнана перша в краї бібліотека на 100 книг. З 20-х років ХХ ст. коли навчання в школі стало безкоштовним її перетворено на початкову трудову із 4-х річним навчанням, а ще передано 2-а нових приміщення для школи. Учнів стало 100–120 чол. При школі організовано хор, драматичний гурток, молоді вчителя Бодовський, Стрельбіцький стали організовувати концерти, в сільському клубі. В 1923 році організовано групу по ліквідації неписьменності серед селян. В школі радіо гурток змотував 5 радіоприймачів для села. В 1931 школа реорганізована в семирічну. Школі ще виділено 2 приміщення. Прибули нові вчителі (18).
Всього в школі навчалось 300 учнів. До Другої світової війни понад 120 випускників школи отримали вишу і середню спеціальну освіту. Під час окупації школа не функціонувала. Коли звільнили село 8 березня 1944 р. в жовтні почалось навчання в школі, хоча не вистачало книг, меблів, не було на чому писати. В 1951–1952 навчальному році Самчиківська семирічна школа реорганізована в середню школу. В ній навчалось 392 учні, працювало 19 вчителів. В наступні роки кількість учнів зросла 551 чол. В старших класах школи навчались діти з інших сіл Решнівка, Степок, Сахнівці. В 1967 р. прийнято рішення про будівництво нового приміщення для школи в Самчиках…», — зазначено в книзі «Історія шкіл Старокостянтинівського району» 1990 р.
140 років минуло з початку побутування в селі Попівці школи грамотності 1886 р. Історик М. І. Теодорович в своїй книзі присвяченій Старокостянтинівському повіту відмітив:
«Церковна школа грамотності в с. Попівці існує з 7 листопада 1886 р. розміщувалась спочатку в будинку місцевого священика. В 1893 р. учнів було 15 осіб чоловічої статі. Курс навчання — 3 роки. Вчителями були: псаломщик Павло Нєдєльський, син священика Іван Левицький, донька священика Антоніна Левицька, син псаломщика Ісідор Москалевич. Школа утримується з 1889 р. на кошти приходського священика о. Никифора Доленги-Ковалевського, при платі 30 кр.б вчителю з Єпархіально училищної ради. В 1891 р. закінчене будівництво нового шкільного будинку».
