До 24 лютого 2022 року полтавець Сергій із позивним «Пчола» мав виключно мирні турботи – займався землеробством та розвивав власну пасіку. Проте ще за рік до повномасштабного вторгнення чоловік підписав контракт резервіста.
Як розповіли в 116-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ, його служба розпочалася на посаді стрільця комендантської роти. Спершу підрозділ Сергія виконував завдання з охорони штабів. У січні 2023 року передислокувався на Донеччину. Бійці комендантської роти тримали під контролем Бахмутську трасу. Потім була оборона на Авдіївському напрямку, де Сергій уже в статусі командира відділення тримав позиції в окопах поблизу залізниці.
Після розформування комендантської роти боєць пішов в артилерію, у якій служило багато побратимів. На сьогодні в його підпорядкуванні – люди різних професій і доль.
За словами головного сержанта батареї, характер бойових дій за останні роки зазнав кардинальних технологічних змін. Якщо у 2023-2024 роках працювати було відносно безпечніше, то зараз небо буквально кишить ворожими розвідувальними та FPV-дронами. Сам 120-мм міномет тримають повністю замаскованим.
Батарея Сергія Шерстюка працює по всьому спектру цілей, захищаючи українську піхоту. Ефективність підрозділу яскраво довів один із боїв під час операції на північних кордонах країни. Тоді розрахунок під керівництвом Сергія влучними мінометними пострілами уразив ворожу бойову машину піхоти та автомобіль супроводу, які рухалися трасою. Внаслідок цього на дорозі утворився затор, який заблокував просування сил противника та зірвав спробу обійти українські підрозділи з тилу. За успішно виконані бойові завдання «Пчола» був нагороджений орденом «За мужність» та відзнакою президента «За оборону України».
Навіть перебуваючи на фронті, Сергій у телефонному режимі примудряється координувати роботу своєї пасіки. А на запитання про плани після Перемоги, старший сержант «Пчола» відповідає без вагань, що повернеться до бджільництва.
матеріал підготувал/ла: Віолета Скрипнікова
