Від Сальдо до авіабомб: Історія скандального ТРЦ у Херсоні, атакованого росіянами

Вчора росіяни за допомогою трьох керованих авіаційних бомб частково зруйнували одну з найскандальніших будівель Херсона — ТРЦ Суворовський. Побудований з порушенням усіх можливих законів і норм, “палац Кощєя”, як його називали херсонці, стояв майже 15 років порожнім і навряд ніс якусь загрозу для росіян. 

Спробуємо згадати, як зʼявився в центрі Херсона цей памʼятник корупції та жадібності.

До 2006 року від площі перед театром, яка тоді носила імʼя “Героїв Сталінграду”, до тодішньої вулиці Суворова йшли сходи. Це були сірі бетонні плити між двох пустирів, які рясно заростали бурʼяном. 

З одного боку ці пустирі, які гордо йменувалися зеленою зоною, закінчувалися громадською підземною вбиральнею, а з іншого — кафе Геліос. Важко сказати, що було специфічнішим – брудний туалет чи кафе, де часто проходили  вечірки різного ступеню рознузданості. 

Початок будівництва

Але у 2005 році у тодішнього міського голови Володимира Сальдо і його команди виникло бажання привести цю територію до ладу. А позаяк відповідальним за це став власник ринків Дмитро Больбот, на місці брудних “зелених зон” було вирішено побудувати ринок. Це мали бути два триповерхові павільйони значного рівня рагульності. Проєктувала їх дружина головного архітектора міста Григорія Ходіна Ірина Молчанова. 

Забудовником виступала скандальна на той час фірма ООО “Берег”. Роком раніше ця компанія заявляла про бажання збудувати величезне котеджне містечко в районі Антонівського мосту. Замість плавнів, від мосту до Молодіжного пляжу, який на той час вже контролювали Больбот і Сальдо, мали намити берег і будувати елітне житло. Ідею зарубили після низки мітингів, розслідувань та гучних скандалів. 

Але відбити театральні сходи у “Берега” не змогли. На той момент компанія належала Дмитру Больботу, Ігорю Грибуну, Анатолію Коржову, Сергію Хаборському та Олександру Ромащенку. Останній в цій схемі, нині покійний, Ромащенко володів у цій та багатьох інших компаніях часткою Володимира Сальдо. Грибун і Хаборський представляли в компанії місцевий кримінальний світ. Схоже, це були інвестори, які мали фінансувати будівництво. 

У 2006 році почалися будівельні роботи, які, щоправда, дуже швидко згорнулися. Аж до 2007 року, коли зі складу засновників “Берега” вийшов Ромащенко, якого замінив власник готелю “Фрегат” Олег Довбиш.

План будівництва різко змінили, протягнувши питання через сесію міськради. На місці сходів мав зʼявитися невеличкий торговельний центр. Не дивлячись на мляві протести опозиції, сходи знесли, а граніт, з якого вони частково були зроблені, вкрали. 

На місці кварталу виник величезний котлован, по краях якого можна було бачити залишки підвалів перших будинків, які зводилися тут на початку ХІХ століття. Ґрунт вивозили в плавні, в плавні все того ж Молодіжного пляжу, де довгий час автор збирав артефакти минулого, включаючи посуд та інші старовинні речі.

Але добудувати тут нічого не змогли або не захотіли. Аж до 2011 року в центрі міста красувався величезний котлован, обнесений деревʼяним забором. 

Прихід Оскара

У 2010 році Володимира Сальдо зі скрипом переобирають мером міста, а депутатом Херсонської міської ради від карликової опозиційної партії “Третя сила” стає молодий підприємець Сергій Карунос. Він майже миттєво перебігає до більшості Володимира Сальдо, яка складалася з Партії регіонів та депутатів-перебіжчиків, яких тоді називали “тушками”. 

Тушкою чи чучелом, але родина Каруносів, яка майже монопольно вела бізнес у херсонському рітейлі, отримує ділянку з котлованом на Суворова. Ходили чутки, що всі долі в ООО “Берег”, окрім тої, що належала Сальдо, підприємці викупили. А мер Херсона залишився у проєкті як співінвестор.

Це автору у довгій бесіді офрек підтвердив сам Сальдо у квітні 2020 року. За його словами, він увійшов в цей бізнес, аби добудувати те, що починали та “зробити Херсон” кращим. 

Про свою долю у цьому проєкті він так нічого не розповів, але навряд він вносив туди гроші. Подальший хід подій показав, що мер Херсона, скоріш за все, взяв на себе “адміністративну” частину. І він її забезпечив, переписавши всі документи і протягши через раду всі спірні моменти. 

Так, площа майбутнього ТРЦ значно зросла, захопивши більшу частину площі Героїв Сталінграду. Під забудову потрапив і памʼятник тим самим героям. Що викликало гучний вереск місцевих комуністів, сбушного сексота Віталія Богданова та місцевого пʼянички-журналіста Володимира Маруса. Останній осідлав тему ТРЦ дуже швидко і понад 10 років експлуатував її, заробляючи копійчину. Саме Марус і Богданов стали основними авторами міфів про ТРЦ, які ми розберемо нижче. Звісно, проти будівництва виступала і громадськість, опозиція та медіа, але Сальдо і Каруноси перли як паровоз. 

Наприкінці осені 2011 року стало зрозуміло, що від першого проєкту не залишилося і сліду. Скляний ангар розрісся до 4 поверхів, а його два шпилі, якими так у проплачених публікаціях пишався Сергій Карунос, стали вищими за колишній кафедральний собор на тодішній вулиці Леніна. По місту поповзли нехороші чутки про поганий знак, які розпускали самі священники, ображені на Сальдо, та екзальтовані Марус та Богданов.

Останні були основним джерелом фейків і міфів про будівництво.

Міфи і бувальщина про херсонський ТРЦ

Міф №1

ТРЦ почав провалюватися під землю.

Це найпоширеніша легенда.

Вона виникла після появи тріщин і просідання території навколо будівлі.

Достовірних публічних висновків незалежної експертизи, які б підтверджували критичне руйнування всієї конструкції, немає. Водночас саме повідомлення про просідання стали одним із пояснень, чому верхні поверхи так і не ввели в експлуатацію. Просадка землі була повʼязана із халатністю забудовника. Працівники порушили технологію та засипали котлован навколо будівлі неякісним заповнювачем. Тож навесні та влітку 2012 та 2013 років дощі підмочили ґрунт, який просів на декілька метрів. Підмоченою виявилася і репутація Каруносів. 

Міф №2

Будівлю не можна добудувати.

Насправді офіційно про це ніхто не заявляв.

Називалися різні причини:

• технічні проблеми; 
• фінансові труднощі; 
• проблеми з кредитами; 
• низький попит на великі торгові площі. 

Жодного документу, який підтверджував неможливість добудувати ТРЦ не існує. Але частково твердження правдиві. Про що нижче. 

Міф №3

Під будівлею протікає підземна річка.

Таку версію багато років переказували містяни.

Публічних геологічних досліджень, які б підтверджували саме “річку”, немає.

Однак центральна частина Херсона традиційно має складні гідрогеологічні умови, що могло впливати на будівництво. 

Міф №4

Будівництво зупинили через аварійний стан.

Жодного офіційного документа, який би прямо визнавав ТРЦ аварійним, оприлюднено не було. Чисто технічно, будівлю добудували і навіть ввели в експлуатацію першу чергу.

В принципі, краш-тест, який вчора провели росіяни показав, що мінімум 1500 кілограмів вибухівки не “склали” будівлю.

Відкриття памʼятника корупції

Наприкінці березня 2012 року так звану першу чергу ТРЦ Суворовський відкрили. Це мало бути помпезне відкриття, а вийшло дуже сумне дійство. Гостей традиційно розважали актори херсонського театру, переодягнені у російських потьомкіних та катерин. Родина Каруносів випромінювала оптимізм, але виглядало це награно, що добре видно у замовному відеосюжеті місцевого телеканалу. 

Навіть покупців грали актори. Наприклад, помічник Володимира Сальдо і майбутній депутат Юрій Марієв. 

Дуже показово, що тодішнього очільника області Миколи Костяка на відкритті не було. При тому, що він любив відкривати все, що тільки можна було. І мав певні успіхи у залученні інвестицій. Але на відкриття першого поверху Суворовського його або не покликали, або він сам не прийшов. 

На той час Костяк мав серйозний конфлікт із Сальдо і готувався вижити останнього з міста. Що, в принципі, і зробив, відправивши ненависного мера до парламенту.

Сальдо про свої перспективи вже знав  і розумів, що його бізнесімперії тепер буде складніше. Чи знали про це Каруноси, питання більш ніж риторичне. Бо, за даними автора, тягар, який вони взяли на себе, був непідйомним. Перш за все, фінансовий. 

У відеосюжеті керівник банківської установи, яка надавала кредит компанії, браво відзвітував, що проблем з платежами не існує. Але невдовзі зʼясується, що це брехня і “Сбербанк Росії”, а саме цей чудовий банк Сальдо і Каруноси обрали у партнери, заявить про величезні борги компанії.

Скільки коштувало будівництво не знає ніхто. Самі Каруноси казали, що взяли кредит у розмірі 200 мільйонів гривень у росіян і поклали свої 200 мільйонів. По курсу того часу 200 мільйонів — це трошки більше 25 мільйонів доларів.

Весь цей час тривали судові та правоохоронні перевірки, губернатори один за одним перевіряли законність будівництва, але все це вже ні на що не впливало. Імперія Каруносів як Колос на глиняних ногах вже захиталася. Невдовзі цей Колос впаде. 

Скоро супермаркет в ТРЦ тихо закрився, а магазини, що залишилися ледь жевріли. Інші супермаркети мережі Оскар поступово теж почали закриватися, судовий реєстр став пухнути від позовів кредиторів.

У листопаді 2012 року Сергій Карунос повідомив у соцмережах, що мережу супермаркетів чекає перезавантаження, але МОСТ вже тоді знав, що це ніяке не перезавантаження, а спроба здати мережу в оренду. 

У січні перший магазин відкрився і невдовзі торговельні мережі зайняли майже всі супермаркети Оскар, окрім Суворовського.  

Імовірно, питання стояло у репутації. Ніхто не хотів ризикувати. 

У 2013 році була ще одна спроба відкрити бодай супермаркет у ТРЦ, але нічого подібного там вже не зʼявлялося. 

Станом на 2017 рік борг родини Каруносів перед російським банком зріс з 193 мільйонів гривень до 623 мільйонів. Віддавати такі кошти ніхто не збирався. Компанії Каруносів перереєстрували в інших областях і росіяни судилися з ними понад 10 років. 

Нові власники Суворовського

Влітку 2020 року МОСТ повідомив про придбання бізнес-структурами братів-бізнесменів Гіріних ТРЦ Суворовський. Тоді казали про суму угоди у розмірі 7 мільйонів доларів. Це приблизно 185 мільйонів гривень. Трошки менша сума, ніж росіяни дали Каруносам і Сальдо, але значно більша, ніж готові були пропонувати інші гравці ринку.

На обʼєкт майже відразу зайшли будівельні бригади, які почали демонтувати фасад і щось робили всередині. 

У 2021 році Гіріни вели перемовини із новим мером Ігорем Колихаєвим про будівництво великого наземного паркінгу в центрі міста, бо підземного явно б не вистачило для ТРЦ такого розміру. 

Колихаєв був і не проти, але після появи на МОСТі ескізу того, що хочуть брати Гіріни в соцмережах спалахнув скандал і ідею забудови Потьомкінського скверу відклали. 

З початком повномасштабної війни всім було вже не до ТРЦ. Херсонці опинилися спочатку в окупації, а потім на передовій. Гіріни мали свої проблеми і навіть частково опановували новий досвід перебування у європейській тюрмі. У росіян руки розбомбити будівлю дійшли тільки у середині 2026 року. 

Якою буде історія ТРЦ наразі  не так і важливо. Але те, що ця захоплива історія не закінчилася, це точно.