Від швидких грошей до складного скорингу: як змінився ринок небанківського кредитування під наглядом НБУ

Понад шість років тому для сегмента мікрокредитування в Україні розпочався новий етап розвитку. Однією з переломних подій став перехід небанківського фінринку під нагляд Національного банку – так званий спліт офіційно відбувся в липні 2020 року.

За ці роки мікрофінансові організації (МФО) і небанківські сервіси кредитування пережили кілька хвиль посилення регулювання – від ухвалення нового закону «Про фінансові послуги та фінансові компанії» і перегляду вимог до ліцензування та капіталу до обмеження вартості позик і зміни правил реклами кредитних продуктів.

Крім того, ринок поступово перебудовував бізнес-моделі, підходи до оцінки клієнтів та роботи з ризиками, а на тлі війни додалися нові виклики: погіршення доходів і платіжної дисципліни населення, а також збільшення частки проблемної заборгованості.

Водночас посилення вимог із боку НБУ підвищило вартість відповідності регуляторним нормам для самих компаній, тому частина гравців не змогла продовжувати роботу в нових умовах. Якщо на кінець 2021 року в Україні було зареєстровано 922 фінансові компанії, то за підсумками першого півріччя 2026-го на ринку залишилося 389 учасників. При цьому сукупні активи фінкомпаній за той самий період зросли з 216 млрд грн до 290 млрд грн. Тобто ринок пройшов свого роду очищення, але не ціною скорочення обсягів бізнесу, а насамперед завдяки відпливу слабших гравців. Серед компаній, які продовжують активно працювати на ринку, є і ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що надає послуги онлайн-кредитування під брендом CreditKasa.

Mind розібрався, що змінилося в сегменті небанківського кредитування і як це вплинуло на його учасників і позичальників.

Ринок став меншим, але обсяги кредитування зростають

Згідно з офіційною статистикою НБУ, за обсягом нових кредитів ринок ще не повернувся до рівня кінця 2021 року: у II кварталі 2026 року МФО видали позик на 7% менше, ніж у IV кварталі 2021 року. Але якщо дивитися на коротшу ретроспективу, то динаміка є більш позитивною.

Фінансові компанії видали у квітні – червні 2026 року 39,2 млрд грн нових кредитів проти 23,7 млрд грн за аналогічний період 2023-го. При цьому обсяги кредитування фізичних осіб за той самий період зросли з 9,4 млрд грн до 17,4 млрд грн – приблизно на 85%. Ще помітніше змінився обсяг діючого роздрібного портфеля. Заборгованість фізичних осіб за кредитними угодами збільшилася з 8,5 млрд грн на кінець 2022 року до 30,8 млрд грн на кінець червня 2026-го, тобто приблизно в 3,6 раза. Отже, після «воєнного» шоку 2022 року фінансові компанії не просто відновили кредитну активність, а й суттєво збільшили обсяги кредитування населення.

Змінюється і структура самих позик. Якщо у III кварталі 2024 року 15% нових кредитів фізособам мали термін до 31 дня, то у II кварталі 2026 року цей показник був нульовим. Основна частина видач – близько 60% – припадає на кредити строком понад 93 дні. Тобто ринок поступово відходить від моделі, побудованої переважно на надкоротких позиках, і все більше працює з більш довгими продуктами та великими сумами.

Ця тенденція відображається й у продуктових лінійках великих онлайн-кредиторів, зокрема CreditKasa, де поряд із короткостроковими позиками представлені продукти з погашенням частинами та значно довшим строком користування.

При цьому фінансові компанії загалом залишаються прибутковими та рентабельними. За перше півріччя 2026 року їхній чистий прибуток становив 12,2 млрд грн. Навіть незважаючи на те, що половину прибутку забезпечила державна компанія «Укрфінжитло», це найкращий результат із 2023 року. Рентабельність активів фінкомпаній за підсумками півріччя становила 5,5%, капіталу – 11,1%. Це свідчить про те, що сектор загалом залишається прибутковим і забезпечує позитивну віддачу на вкладений капітал.

Показовим є і те, як розподіляється бізнес між найбільшими учасниками ринку. Сукупний дохід від фінансових послуг топ-10 небанківських кредитних сервісів (див. таблицю) за перше півріччя 2026 року становив 12,5 млрд грн, причому майже 50% цього доходу отримали чотири найбільші компанії. За чистим прибутком концентрація ще вища: на перших чотирьох операторів припадає 71% сукупного прибутку топ-10 – 786,6 млн грн з 1,1 млрд грн, хоча частка в активах «четвірки» помітно нижча – близько 37%. Це свідчить про суттєву концентрацію ринку споживчого кредитування та високу операційну ефективність лідерів, які генерують дві третини прибутку, контролюючи при цьому трохи більше третини активів.

Ставки нижчі, вимоги до капіталу та ризиків – жорсткіші

Перехід небанківського фінансового ринку під нагляд НБУ у липні 2020 року став лише відправною точкою майбутніх змін.

Наступним важливим етапом можна вважати ухвалення закону «Про фінансові послуги та фінансові компанії» №1953-IX у грудні 2021 року. Його норми змінили підхід до авторизації та ліцензування фінансових компаній, вимоги до їх капіталу, структури власності, корпоративного управління, ризик-менеджменту та внутрішнього контролю.

Зокрема, для фінансових компаній було встановлено мінімальний розмір власного капіталу від 10 до 50 млн грн (наприклад, для тих операторів, які займаються лише кредитуванням – від 10 млн грн), а норматив левериджу (співвідношення власного капіталу компанії та її активів – індикатор стійкості) має становити не менше ніж 3%.

До 1 липня 2024 року діяв перехідний період, щоб учасники ринку змогли привести свою діяльність до цих вимог. Протягом 2024 року 42 фінансові компанії збільшили статутний капітал на 7,1 млрд грн, 95 компаній добровільно вийшли з ринку й ще 152 компанії відмовилися від окремих видів фінансових послуг, щоб вписатися в нові нормативи.

Другий закон №3498-IX, який у грудні 2023 року ввів обмеження денної процентної ставки за споживчими кредитами, теж суттєво вплинув на бізнес багатьох МФО. У перші 120 днів після набрання законом чинності максимальна ставка не могла перевищувати 2,5% на день, а протягом наступних 120 днів – 1,5% на день. Після завершення перехідного періоду максимальна ставка була встановлена на рівні 1% на день, що відповідає 365% річних.

Також цей закон визначив нові правила реклами кредитних продуктів: у ній повинна розкриватися реальна річна відсоткова ставка, максимальна сума і строк кредиту. Крім того, було передбачено пряму заборону на розміщення реклами, яка вводить споживача в оману щодо потенційних наслідків укладання кредитного договору. За недотримання ліміту денної процентної ставки та порушення вимог до реклами кредитора може бути оштрафовано на суму від 5000 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен такий випадок – 85–170 тис. грн.

Зниження дохідності позик змусило компанії переглядати бізнес-концепції та підвищувати ефективність практично кожної операції – від залучення клієнта й оцінки його ризику до супроводу кредиту та стягнення заборгованості. Для частини гравців це стало достатнім аргументом піти з ринку, а для потенційних нових учасників знизилася привабливість входу до сегмента та збільшився прогнозний строк окупності інвестицій.

Але посилення вимог не обмежилося змінами на папері – НБУ досить швидко почав застосовувати нові правила на практиці. У 2024 році в межах безвиїзного нагляду регулятор застосував до надавачів небанківських фінансових послуг 267 заходів впливу, з яких 85% – до фінансових компаній/ломбардів.

Найчастіше учасники ринку отримували вимоги усунути порушення та застереження – таких заходів було 188, ще 48 заходів впливу припали на штрафи. Також НБУ анулював ліцензії на надання фінансових послуг із подальшим виключенням із реєстрів 21 об’єкта нагляду.

За результатами виїзних інспекційних перевірок у 2024 році НБУ анулював ліцензії у трьох фінансових компаній, ще три компанії зобов’язали усунути виявлені порушення, три отримали письмові застереження, а вісім фінкомпаній було оштрафовано. Загалом за підсумками інспекційних перевірок фінансових компаній і страховиків (окрему статистику штрафів за видами фінустанов НБУ не надає. – Mind) у 2024 році було сплачено 7,16 млн грн штрафів.

Протягом 2025 року в межах безвиїзного нагляду НБУ виявив у небанківських фінансових установ 169 правопорушень і застосував 91 захід впливу, з яких 66% припали на фінансові компанії та ломбарди. Зокрема, у 28 випадках було анульовано ліцензії з подальшим виключенням установ із відповідних реєстрів. У межах інспекційних перевірок у 2025 році НБУ відкликав ліцензії у шести фінансових компаній, ще дві отримали письмові застереження, одна – тимчасове зупинення ліцензії, а дві фінкомпанії було оштрафовано. Загалом за підсумками інспекційних перевірок небанківських установ у 2025 році було сплачено 27,64 млн грн штрафів.

Від масових видач – до персональної оцінки позичальника

Регуляторні зміни вплинули не лише на кількість гравців і вартість позик, а й на саму економіку роботи небанківських кредиторів. Компанії стали набагато уважніше ставитися до того, кому та на яких умовах видавати гроші.

Одним із головних інструментів залишається скоринг. За останні п'ять років він став більш автоматизованим і складнішим: при ухваленні рішення про видачу позики компанії не лише враховують кредитну історію та поточну платоспроможність потенційного клієнта, а й намагаються визначити оптимальний розмір доступного йому ліміту та найбільш відповідний продукт – короткострокову позику чи кредит із погашенням частинами. Алгоритми оцінки постійно тестуються та коригуються, а для аналізу результатів і підвищення точності прогнозів використовуються можливості штучного інтелекту.

У CreditKasa, зокрема, зазначають, що сучасний скоринг використовується не лише для оцінки ймовірності погашення кредиту, а й для визначення доступного клієнту ліміту та параметрів кредитного продукту

По суті, скоринг перетворився з інструменту, який відповідає на запитання «видавати чи не видавати», на систему управління всією економікою конкретного кредиту. Але він потрібен не тільки для того, щоб відсіювати ризикованих позичальників. Глибший аналіз дозволяє краще розуміти, з ким працює компанія та який продукт цьому клієнту підходить. Після початку повномасштабної війни аудиторія потенційних позичальників стала дещо молодшою, а також зросла частка чоловіків. Ядром залишаються економічно активні люди, які віддають перевагу мобільним додаткам. І це не дивно, адже більшість небанківських кредитів видається онлайн без підписання паперових документів.

При цьому молодші клієнти частіше звертаються за позиками та забезпечують більш високу конверсію, тоді як з віком збільшується середня сума позики, а кредитна поведінка стає стабільнішою.

Змінюється як підхід МФО до оцінки клієнтів, так і те, як самі позичальники оцінюють взаємодію з кредитором. П'ять-шість років тому значна частина скарг стосувалася стягнення простроченої заборгованості – способів комунікації, звернень до третіх осіб і розголошення інформації про борг. Сьогодні клієнти частіше звертають увагу на умови кредитування та реструктуризації, якість консультацій, роботу сервісів і рекламні пропозиції. Тобто для позичальника важлива вже не лише вартість і доступність кредиту, а й увесь досвід взаємодії з фінансовою компанією.

Отже, фундаментом ефективного бізнесу небанківських кредиторів став тонкий індивідуальний фільтр при виборі клієнтів, автоматизація процесів і ретельна робота з проблемною заборгованістю. Одночасно зростають і вимоги до якості обслуговування – кредитор повинен не тільки правильно оцінити позичальника, а й побудувати з ним зрозумілу та коректну комунікацію.

Прострочення – не вирок: як кредитори вчаться повертати проблемні борги

Навіть найточніша оцінка ризиків не дозволяє повністю виключити накопичення прострочених боргів. Адже на якість портфеля впливають не лише скоринг та умови кредитного продукту, а й стан економіки, платоспроможність населення.

Найважчим для небанківського кредитного ринку став 2022 рік: у перші місяці повномасштабного вторгнення частка прострочення різко зросла та за різними оцінками сягала 60–70% виданих кредитів. Цей показник операторами вдалося протягом 2023 року стабілізувати до 30–40%. У 2026 році, за даними CreditKasa, одного з найбільших учасників ринку небанківського кредитування, близько 60–65% клієнтів найбільших кредитних організацій повністю та своєчасно виконують зобов'язання, 23–30% позичальників погашають кредити частково або із затримками, і лише близько 10-12% позик є проблемними й узагалі не повертаються (NPL).

Причому ці показники приблизно можна порівняти з довоєнними: зниження ставок і більш доступна вартість кредиту для позичальника частково компенсувалися зростанням середнього чека та строку користування кредитом.

Втім, для роботи з тією частиною позик, які все ж таки переходять у категорію NPL, в МФО незабаром з'явиться новий інструмент. У другій половині жовтня набирає чинності закон №4833-IX, який передбачає автоматизацію окремих етапів виконавчого провадження та розширення можливостей Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Зокрема, взаємодія виконавців із банками та іншими фінансовими установами при зверненні стягнення на кошти на рахунках та електронні гроші має відбуватися через гнучку інтеграцію автоматизованих систем.

Для небанківських кредитних компаній це важливо насамперед із погляду швидкості та стандартизації стягнення. Чим менше ручних операцій між отриманням виконавчого документа й фактичним виконанням рішення, тим нижче операційні витрати кредитора та швидше можна перейти від судового рішення до реального повернення боргу.

Тим не менш, розраховувати на різке зростання повернення NPL тільки завдяки цифровізації було б передчасно. З одного боку, сама автоматизація скорочує залежність процесу від ручних операцій і потенційно прискорює стягнення. З іншого – фінальний Recovery Rate – частка заборгованості, яку кредитору вдається фактично повернути, – залежить від конкретного позичальника і його фінансового стану.

Наступний рівень нагляду, або На крок ближче до зрілого ринку

НБУ продовжує змінювати та посилювати нагляд за небанківськими кредиторами. Наприклад, з червня було оновлено правила нагляду за учасниками ринку у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду та санкцій. Тепер періодичність перевірок і безвиїзного контролю визначатиметься з урахуванням рівня ризику установи, який Нацбанк оцінює щокварталу.

Крім того, у 2026 році НБУ вперше сформував перелік значимих фінансових компаній. До нього увійшли 53 установи, для яких встановлено підвищені стандарти корпоративного управління, внутрішнього контролю, планування діяльності та розкриття інформації.

Появу цього списку можна вважати ознакою того, що ринок поступово переходить до більш структурованої моделі. Регулятор не лише визначає єдині правила гри для всіх, а й виділяє компанії, масштаб і роль яких потребують додаткового рівня регулювання.

Для великих гравців такі вимоги, швидше, є не бар'єром, а потенційними капіталовкладеннями в подальший розвиток. Йдеться про витрати на системи управління ризиками, внутрішній контроль, IT-інфраструктуру та корпоративне управління. Надалі це стимулюватиме консолідацію навколо компаній, які здатні інвестувати в якість процесів і сервісів.

Саме тут проходить одна з головних ліній майбутнього розвитку ринку. Якщо п'ять років тому основним питанням було, скільки фінансових компаній узагалі здатні працювати в новому регуляторному полі, то тепер усе більше значення має те, наскільки вони готові налаштовувати внутрішні процеси та чи здатні витримувати підвищення вимог НБУ.

Зрозуміло, така кон'юнктура стає менш привабливою для невеликих гравців без достатнього капіталу та технологічної бази, але створює більше простору для компаній, які здатні нести витрати на дотримання регуляторних стандартів.

Взагалі тепер стійкість бізнесу небанківських кредитних компаній визначається ефективністю всього ланцюга: від оцінки позичальника й розрахунку параметрів кредиту до його супроводу, стягнення заборгованості та рівня клієнтського обслуговування. Ринок стає більш концентрованим, але водночас технологічним і вимогливим – як до самих кредиторів, так і до якості їхньої роботи із позичальниками.