Від стійкості до розвитку: як Мелітопольський державний педагогічний університет працює в релокації (ІНТЕРВ'Ю)

Після вимушеного переміщення з окупованого Мелітополя до Запоріжжя Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького не лише вистояв і відновив роботу, а й продовжив розвиватися. 

Університет відкриває нові спеціальності й освітні програми, активно співпрацює з європейськими партнерами, готує фахівців, які вже долучаються до розвитку своїх громад, та адаптує освітній процес до викликів війни.

Про нинішню роботу університету в умовах релокації, нові освітні напрями, головні виклики та бачення майбутнього в інтерв’ю «Першому Запорізькому» розповіла ректорка, докторка психологічних наук, професорка Наталя Фалько.

«Сьогодні університет проходить шлях від стійкості до інновацій та розвитку»

– Наскільки складно було відновити навчальний процес у Запоріжжі? Чи вдалося відновити матеріально-технічну базу?

– У жовтні 2023 року наш університет відзначив 100-річчя від дня заснування під гаслом «100 років незламності». Це символічно, адже наш університет уже мав досвід евакуації під час Другої світової війни, коли три роки працював у Ташкенті, а після повернення все відбудовував.

Тому у 2022–2023 роках гасло «100 років незламності» стало для нас символом досвіду й традицій, які допомагають долати виклики. 

Сьогодні ми говоримо про те, що університет трансформується і проходить шлях від стійкості до інновацій та розвитку. 

Війна змінила не лише політичну й економічну реальність, а й поставила перед системою вищої освіти нові виклики. Вона потребує не лише технічного відновлення, а й світоглядного та ціннісного перезавантаження, що неможливе без оновлення підходів до навчання.

Саме тому ми орієнтуємося на європейські цінності та активно розвиваємо міжнародну співпрацю. Після релокації університет виграв і реалізував два проєкти Erasmus+, нині працює ще над чотирма проєктами, присвяченими відбудові вищої освіти. Також реалізуємо проєкти Ради Європи та два спільні проєкти зі шведським університетом.

Завдяки міжнародним партнерам ми поступово відновлюємо матеріально-технічну базу, розширили перелік спеціальностей.

Крім того, щороку виділяємо кошти зі спеціального фонду університету на закупівлю нового обладнання. Тож уже сьогодні маємо з чим повертатися додому після майбутньої деокупації.

Після переміщення ми також створили громадську організацію «Ми допомагаємо патріотам України зараз і завжди». Завдяки її діяльності підтримуємо Збройні сили України: проводимо благодійні акції та збори, передаємо допомогу нашим захисникам.

– Ви згадали, що після переміщення до Запоріжжя університету вдалося розширити перелік спеціальностей. Розкажіть про це детальніше. 

– Варто розрізняти спеціальності та освітні програми. У межах однієї спеціальності може діяти кілька освітніх програм, і саме цим шляхом ми зараз рухаємося. До повномасштабної війни університет мав 85 освітніх програм, нині – уже понад 100. 

Серед нових спеціальностей, які ми відкрили після переміщення, – «Спеціальна освіта (логопедія)» та «Фізична культура і спорт». 

Також в університеті з’явилося кілька нових освітніх програм, що відповідають сучасним потребам. Зокрема, це програма з гарденотерапії, яка поєднує психологічний і біологічний компоненти. Запроваджено також програму «Дошкільна освіта. Інклюзивне навчання в закладах дошкільної освіти», що готує фахівців для роботи з дітьми, які потребують особливих освітніх підходів.

Також ми відкрили програму «Тренерська діяльність в обраному виді спорту». Вона була створена на запит громад, які сьогодні приділяють дедалі більше уваги фізичному та ментальному здоров’ю своїх мешканців. 

Значно розширили й підготовку психологів. Наш університет – єдиний у регіоні та один із небагатьох в Україні, де готують бакалаврів за програмами «Клінічна психологія» та «Психологічне консультування», а також магістрів за програмами «Практична психологія» і «Клінічна та реабілітаційна психологія». Вони користуються великим попитом, адже суспільство вже зараз і після війни потребуватиме фахівців, здатних не лише консультувати й проводити діагностику, а й працювати над профілактикою та збереженням психічного здоров’я.

Ще один новий напрям – «Соціологія і психологія муніципальної політики». Ми розуміємо, що керівникам громад потрібні сучасні компетентності: вміння досліджувати громадську думку, аналізувати потреби мешканців і враховувати психологічні чинники під час ухвалення рішень. 

Також відкрили програми «Професійна освіта. Комп’ютерні технології» та «Середня освіта. Природничі науки». Остання готує вчителів для Нової української школи, які викладатимуть інтегровані природничі дисципліни, поєднуючи географію, фізику, біологію та хімію. Саме таких фахівців потребуватиме профільна старша школа після завершення освітньої реформи.

Для цієї програми університет уже придбав сучасне лабораторне обладнання. Крім того, ми співпрацюємо з провідними європейськими університетами, завдяки чому студенти мають доступ до їхніх віртуальних лабораторій. Це дає можливість опановувати практичні навички навіть дистанційно, що особливо важливо для підготовки майбутніх учителів природничих наук.

«Університет прагне виховувати молодь, яка стає ініціатором змін»

– Скільки зараз студентів навчаються в університеті? Як змінилася їхня кількість порівняно з довоєнним періодом?

– Кількість студентів залишається стабільною – близько 3–3,5 тисячі. Зараз триває вступна кампанія, і кількість поданих заяв свідчить, що ми рухаємося правильним шляхом.

Ми активно співпрацюємо із соціальними службами, тому серед наших студентів багато людей, які навчаються за ваучерами. Це ті, хто здобуває другу освіту або проходить перекваліфікацію, зокрема люди віком 45+, внутрішньо переміщені особи та учасники бойових дій.

Це дуже важливо, адже ми враховуємо демографічні зміни та зменшення кількості дітей. Багато педагогів розуміють, що навантаження лише за однією спеціальністю може бути недостатнім. Тому вони здобувають додаткову спеціальність, отримують право викладати інші дисципліни й таким чином розширюють свої професійні можливості.

Після релокації ми також повністю переформатували структуру факультетів. Із 2024 року вони працюють за сучасними профільними напрямами. Сьогодні в університеті діють факультети соціально-педагогічної та мистецької освіти, природничих наук, суспільно-гуманітарних наук та права, інформатики, математики та економіки, а також новостворений факультет фізичної культури, спорту та психології. 

Саме останній нині має найбільший попит серед вступників. Це ще раз підтверджує, що ми правильно реагуємо на сучасні потреби суспільства: бачимо нові запити й оперативно формуємо відповідні освітні пропозиції.

Багатьох наших колег дивує, що всі ці трансформації ми впроваджуємо без тривалих бюрократичних процедур. Якщо бачимо новий виклик і розуміємо потребу, то можемо досить швидко змінювати структуру університету та відкривати нові напрями підготовки. 

– Хто сьогодні є студентами університету: це переважно переселенці з Мелітополя чи також абітурієнти із Запоріжжя та інших регіонів України?

– За підсумками вступної кампанії 2024 року наш університет став одним із лідерів за кількістю вступників із тимчасово окупованих територій. За вагомий внесок у забезпечення їхнього права на освіту ми отримали подяку від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця.

Сьогодні частка вступників з окупованих територій дещо зменшилася порівняно з попередніми роками, однак їх і досі багато. Водночас до університету вступають абітурієнти із Запорізької області, інших регіонів України та з-за кордону.

Для нас це дуже показова тенденція. Якщо молоді люди, які нині перебувають за кордоном, обирають український університет, це означає, що вони пов’язують своє майбутнє з Україною, планують повернутися після війни та долучитися до її відбудови вже як кваліфіковані фахівці. Це стосується й тих, хто здобуває другу чи навіть третю вищу освіту. 

Тому дуже добре, що ми можемо надати їм можливість навчатися дистанційно. Це допоможе їм після повернення працювати в Україні за фахом.

– Що є головним аргументом для вступників обрати саме ваш університет, який працює в умовах тимчасового переміщення, серед інших?

– Насамперед наш університет дає можливість поєднувати навчання з роботою. Освітній процес організований у синхронно-асинхронному форматі, тому студенти можуть навчатися у зручний час. Незалежно від місця перебування чи безпекової ситуації вони мають постійний доступ до платформи Центру освітніх дистанційних технологій, де опрацьовують матеріали, виконують завдання й відстежують власні результати. 

Ми розуміємо, що після пандемії COVID-19 і початку повномасштабної війни суспільство змінилося. Змінилися й студенти. Сучасна молодь дуже мобільна й динамічна, вона не готова чотири чи шість років лише сидіти за партою. Саме тому ми створюємо умови, щоб студенти могли поєднувати навчання з роботою та реалізовувати себе в тому напрямі, який обирають. 

Водночас ми доводимо, що переміщений університет, навіть залишившись без власних стін, може бути центром інновацій, осередком міжнародної співпраці та драйвером суспільних змін. 

Для нас дуже важлива взаємодія з громадами. Ми проводимо багато спільних заходів у змішаному форматі. Сьогодні серед випускників наших магістерських програм є керівники громад, а також фахівці, які обіймають керівні посади в органах місцевого самоврядування. Вони самі говорять: «Ми бачимо, що у вас навчають новому, і хочемо впроваджувати ці знання для розвитку наших громад».

Ми прагнемо виховувати активну молодь, яка не просто здобуває освіту, а стає ініціатором змін. В університеті діє сильна студентська рада. За час роботи в умовах релокації вже змінився третій її склад.

Показово, що майже всі члени двох попередніх складів студентської ради після завершення навчання перейшли працювати до громад. Зокрема, чимало наших студентів і випускників нині працюють у молодіжному центрі «Піпл.юа», який відкрила в Запоріжжі Мелітопольська міська рада. 

Це свідчить про те, що навіть працюючи дистанційно та перебуваючи в релокації, ми готуємо активних і свідомих фахівців, яких громади запрошують до роботи ще під час навчання або одразу після його завершення. І ми цим пишаємося. 

Сьогоднішні студенти мислять зовсім інакше, ніж п’ять чи десять років тому. Тому університет змінюється разом із ними, пропонуючи їм широкі можливості.

«Україні будуть потрібні професійні фахівці, які зможуть її відновлювати» 

– Які виклики сьогодні стоять перед університетом?

– Найбільший виклик – нестача приміщень. Ми орендуємо кілька корпусів Хортицької національної навчально-реабілітаційної академії. Нині працюємо на базі педагогічного коледжу, адже будівлі Хортицької академії також зазнали російських обстрілів. 

Ми відчуваємо нестачу простору, де могли б повноцінно розвивати університет. 

Ще один серйозний виклик – це розпорошеність. Такий формат роботи виснажує і потребує постійного пошуку внутрішніх та зовнішніх ресурсів. На п’ятому році повномасштабної війни це стає дедалі складніше. 

Саме тому ми організовуємо спільні зустрічі в різних містах України – Києві, Одесі, Тячеві та Львові. Вони дають можливість побачитися, підтримати одне одного й знайти сили рухатися далі. 

Думками ми постійно залишаємося в Мелітополі. Хоча ми й говоримо, що університет – це не стіни. Але водночас дуже хочемо повернутися до рідного університету в українському Мелітополі й розбудовувати його вдома.

– Про що ви мрієте? І яким бачите майбутнє університету?

– Передусім ми мріємо про перемогу України, деокупацію Мелітополя та повернення додому. Саме ця мрія надихає нас рухатися вперед, зберігати університет і розвивати його.

Не менш важливою для нас є єдність людей. Мелітопольська громада залишається надзвичайно згуртованою. У Запоріжжі, Києві, Львові та Дніпрі працюють центри «Саме тут», на базі яких університет проводить численні зустрічі та спільні заходи.

Попри те, що нині багато говорять про інтеграцію, наше коріння у рідному Мелітополі. Саме тому ми живемо ідеєю деокупації, повернення та відродження університету як одного з провідних закладів вищої освіти України. 

Ми також прагнемо приєднатися до Хартії європейських університетів. Уже зараз реалізуємо багато міжнародних проєктів і маємо значний досвід, який, я переконана, допоможе нам досягти цієї мети. 

Бачу майбутнє університету як сучасного європейського закладу вищої освіти, де студенти із задоволенням навчаються, здобувають професію, знаходять роботу за фахом і долучаються до розбудови вільної, демократичної України.

Я переконана, що відбудова України почнеться саме з освіти. Нашій державі будуть потрібні професійні, компетентні фахівці, які зможуть її відновлювати. А відновлення освіти неможливе без нового покоління педагогів – людей, здатних навчати, змінюватися, підтримувати й об’єднувати суспільство.

Саме таким шляхом сьогодні йде наш університет. І я дуже сподіваюся, що наші випускники завжди пишатимуться тим, що навчалися саме в ньому.

Про захоплення університету в перші дні повномасштабної війни, релокацію та нинішню ситуацію в зоні окупації Наталія Фалько розповіла в першій частині інтерв’ю.

Текст – Олександр Носок

---

Читайте також:

• Псевдоосвіта під окупацією: що сталося з університетами на захоплений частині Запорізької області
• Зберіг колектив і збільшив студентську спільноту: як працює Таврійський агротехнологічний університет після релокації

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!