Від Тальнівщини до духовного серця України: громада ПЦУ взяла участь у храмовому святі Володимирського собору в Києві

15 липня православні українці відзначають одне з найважливіших духовних свят –День Хрещення Русі-України та день памʼяті рівноапостольного князя Володимира Великого. Саме він понад тисячу років тому зробив історичний вибір, який визначив духовний шлях українського народу на століття вперед.
Цього дня своє храмове свято відзначає і головна святиня Православної Церкви України, Свято-Володимирський кафедральний патріарший собор у Києві. Саме тут о 9-й годині ранку розпочалася урочиста Божественна літургія, яку очолив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній у співслужінні архієреїв та духовенства Православної Церкви України. Серед тисяч паломників, які цього дня прибули до столиці, була й делегація з Тальнівщини.

Дорога, що обʼєднала людей

Ще задовго до світанку, близько п’ятої години ранку, на площі біля Петропавлівського храму ПЦУ в Тальному почали збиратися люди. Хтось приїхав із самого міста, хтось із навколишніх сіл громади. Чоловіки, жінки, діти, літні люди, священнослужителі, усіх обʼєднувало одне бажання: стати частиною великого духовного свята. Автобус швидко наповнився щирими усмішками, привітаннями та передчуттям особливого дня. Дорога до Києва минула легко й невимушено. У салоні панувала тепла атмосфера: церковний хор співав духовні піснеспіви та молитви, а кожен із присутніх ніби поступово налаштовував своє серце на зустріч із великою святинею. Час у дорозі промайнув непомітно.

Там, де завмирає серце

Щойно паломники переступили поріг Володимирського кафедрального собору, більшість на мить зупинилася. Величний храм, розписи, золоте сяйво ікон, запах ладану, сотні запалених свічок… Але найбільше враження справляв спів.
Сотні голосів церковного хору наповнювали увесь простір собору. Їхнє багатоголосся здіймалося під високі склепіння храму, а завдяки встановленим колонкам урочистий спів лунав далеко за його межами, огортаючи всіх, хто перебував на подвірʼї. Здавалося, що цього дня молиться вся Україна.
Біля собору вишикувалися десятки автобусів із різних куточків держави. Тут можна було побачити паломників із Черкащини, Хмельниччини, Одещини, Вінниччини, Київщини, Полтавщини, Кіровоградщини, Волині, Рівненщини та багатьох інших областей. У богослужінні взяли участь архієреї Православної Церкви України, серед яких і митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан.
Тисячі людей, різного віку та професій, обʼєдналися цього дня в єдиній молитві за Україну, український народ, наших захисників і справедливий мир.
Після завершення Божественної літургії духовенство разом із тисячами вірян звершило урочисту хресну ходу навколо Володимирського кафедрального собору. Попереду несли святі хоругви, запрестольні хрести та ікони.
Цей момент став особливо зворушливим. Люди, обʼєднані спільною молитвою, неквапливо обходили святиню, дякуючи Богові за Його милість, просячи благословення для своїх родин, українського війська та всієї України.
На завершення святкового богослужіння Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній разом із архієреями звершив чин окроплення освяченою водою. Краплі святої води рясно лягали на вірян, які з молитвою та щирою радістю приймали це благословення. Для багатьох паломників саме ця мить стала символом духовного очищення, Божої благодаті та особливого благословення, яке вони повезли із собою додому.
Слово настоятеля Петропавлівського храму ПЦУ отця Андрія Гаргата:
«Для нас велика честь сьогодні бути тут, у Володимирському кафедральному соборі, разом із тисячами православних українців.
Особливо приємно, що разом із нами сьогодні приїхали наші парафіяни. Люди не пошкодували часу, прокинулися ще до світанку, щоб бути на цій святковій молитві. Це свідчить про те, що українці прагнуть єдності, прагнуть бути ближчими до Бога та своєї Церкви. Сьогодні тут зібралася майже вся Україна – люди з різних областей, але всі ми єдині у молитві за нашу державу, за українське військо, за тих, хто боронить нашу землю, за мир і Перемогу.
Нехай Господь благословить Україну, збереже наших захисників, подарує мир нашій землі та єдність усьому українському народові».

«Для мене це ще й День ангела»

Настоятель Свято-Михайлівської парафії села Майданецьке отець Володимир з особливим трепетом говорить про цей день. Для нього він має подвійне значення.
Сьогодні цей день для всіх особливий, бо це день Хрещення Русі. Князь Володимир прийняв хрещення не лише сам, разом із ним охрестилися його рідні, його вельможі, князі. Саме з цього почалася нова сторінка нашої історії, нове духовне життя нашого народу. Для мене цей день особливий ще й тому, що мене самого звати Володимир. Сьогодні я відзначаю свій День ангела. Також дуже зворушливо, що саме сьогодні мені вперше вдалося приклонитися до мощей святої великомучениці Варвари. Раніше я вже бував тут, але через велику кількість людей такої можливості не мав. А сьогодні Господь сподобив мене цього благословення. Це велика духовна радість. Дякую Богові за цей день, за можливість бути разом на молитві.
Вітання всім Володимирам

У день памʼяті святого рівноапостольного князя Володимира духовенство Православної Церкви України Тальнівщини щиро вітає всіх, хто носить це величне ім’я.
Нехай святий князь Володимир завжди буде вашим небесним покровителем, дарує міцне здоровʼя, духовну силу, мудрість, витримку та незламну віру. Нехай Господь благословляє кожен день вашого життя, оберігає родини, дарує мир, любов і Боже благословення. Бажаємо, щоб серця завжди були наповнені світлом, а молитва зміцнювала у найважчі хвилини. Многая і благая літа!

Особисте враження

Для мене, як журналістки, ця поїздка стала значно більшою, ніж просто редакційне відрядження. Можна багато читати про Володимирський собор, дивитися фотографії чи відео, але жодна камера не здатна передати тих відчуттів, які переживаєш, коли стоїш серед тисяч людей у храмі, де одночасно лунає спільна молитва. Є моменти, коли слова стають зайвими. Саме таким був цей день. Особливо вразила єдність людей. Поруч стояли незнайомці з різних куточків України, але не відчувалося жодної відстані між ними. Усі прийшли з однією метою, подякувати Богові, помолитися за Україну, за наших захисників, за рідних, за мир і майбутнє. Коли багатоголосий хор заспівав молитву, а весь храм відповів єдиним голосом, по тілу пробігли мурашки. Це був той момент, коли справді відчуваєш силу спільної молитви. Не менш зворушливо було бачити, як до святині приходили цілі родини: батьки тримали за руки дітей, літні люди зі сльозами на очах ставили свічки, військові схиляли голови у молитві. У кожного були свої прохання до Бога, свої переживання, свої надії. Однак всіх обʼєднувала віра. Повертаючись додому, кожен віз із собою не лише світлини чи спогади. Люди поверталися з відчуттям внутрішнього миру, духовного піднесення та усвідомлення того, що навіть у найважчі часи українці залишаються єдиними у молитві, у вірі та в любові до своєї землі. Саме такі поїздки нагадують: сила України – не лише в мужності її воїнів, а й у міцній вірі її народу. І поки в українських храмах звучить щира молитва за свою державу, доти житиме наша надія, наша єдність і наша Перемога.
Приємним подарунком для учасників поїздки стала свіжа випічка від Мошурівської пекарні. Перед виїздом додому із столиці, усіх безкоштовно пригостили смачними, спеченими пиріжками, щоб дорога була ще комфортнішою. Така щира турбота стала гарним завершенням цього особливого дня.
Аріана НЕСТЕРЕНКО

 Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію