Від Тального до збірної України: шлях тренера, який веде дітей до перемог
У кожної дитини є шанс стати сильною, сміливою, впевненою в собі. Але для цього хтось має першим у неї повірити. Дуже часто саме тренер стає тією людиною, яка відкриває перед нею всесвіт спорту, сили духу, перемог і поразок, які загартовують і вчать не здаватися.
Сьогодні ми хочемо розповісти історію Андрія Замулянця – хлопця з Тального, який ще змалку закохався у волейбол і з того часу не зраджував цьому вибору. Для нього волейбол – то більше, ніж гра. Це його всесвіт.
Андрій прийшов у секцію ще зовсім юним школярем. Другий рік навчання в Тальнівській ЗОШ №1 подарував йому особливий клас – майже половина дітей захопилася волейболом. Не всі залишилися в спорті, але присутні в ньому стали дружною командою. Разом крок за кроком виборювали перемоги спершу на районних, а згодом і на обласних змаганнях.
Андрій – високий, дужий, зі щирим блиском в очах – вирізнявся серед усіх не тільки силою, а й справжньою любов’ю до гри.
Цей вогонь привів його до Львова – у спортивний інтернат, до юнацької команди «Барком – Кажани», яка змагалася у Вищій лізі. Попереду відкривалися справжні випробування. Юнацька збірна України, де кожен матч був як бій. Кожне тренування – немов крок у новий світ. Боротьба за місце на чемпіонаті Європи – наче підкорення вершини, що здається недосяжною.
І все це одночасно з підготовкою до ЗНО, яке вимагало такої ж витримки й дисципліни. Бо справжній спортсмен знає: щоб досягти мети, потрібно тримати фокус і силу волі на кількох фронтах, мов митець, що балансує на канаті між мрією та реальністю.
Проте життя – це не тільки великі арени і гучні перемоги. Після насиченого спортивного періоду Андрій опинився на роздоріжжі, шукаючи себе, свій шлях. Диплом Черкаського національного університету, перші невпевнені кроки в роботі, сумніви, помилки й нові спроби… І лише потім він повернувся до того, що справді наповнює його душу: дітей і волейболу.
Колись волейболіст, мабуть, мріяв про великі стадіони. А тепер він – тренер у маленькій сільській школі, де все починав майже з нуля. Зібрав хлопчаків, проводив для них перші тренування, терпляче й з вогником у серці знайомив з правилами й тонкощами гри.
Команда зростала повільно, але впевнено, як дерево, що пускає коріння в рідну землю. Сьогодні вихованці Андрія Замулянця вже виборюють медалі на Першості міста Черкаси. Один з хлопців здійснив свою мрію: вступив до спортивного ліцею в Івано-Франківську.
Проте для наставника головне – не кубки й нагороди. Найцінніше – довіра дітей, їхні маленькі й великі перемоги, ріст і віра в себе, які допомагає їм знайти.
Бо найсильніші тренери – це ті, хто пам’ятає, якими самі були в дитинстві. Зі своїми страхами, мріями й надіями. Тому інших ведуть упевнено, з великою любов’ю та непохитною вірою в кожного з них.
Джерело: сторінка у Фейсбуці Тальнівської ДЮСШ
Марта ДОВЖУК