Від зарплат до судів: де українці найчастіше стикаються з гендерною дискримінацією
Відбулася перша координаційна зустріч із заступниками голів обласних військових адміністрацій з питань європейської інтеграції та уповноваженими особами з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, під час якої обговорили інтеграцію принципів гендерного мейнстримінгу в регіональну політику, виконання євроінтеграційних зобов'язань України та практичні механізми забезпечення рівних прав жінок і чоловіків.
Якщо раніше питання гендерної рівності здебільшого розглядалося як окремий напрям соціальної політики, то сьогодні воно дедалі більше стає наскрізним принципом формування державних рішень, що відповідає стандартам Європейського Союзу та міжнародним зобов'язанням України.
Практичне значення цієї теми значно ширше за питання представництва жінок чи чоловіків у владі. Гендерна рівність безпосередньо впливає на доступ до праці, рівну оплату праці, можливості кар'єрного зростання, участь у прийнятті державних рішень, доступ до правосуддя, захист від дискримінації та насильства за ознакою статі.
В умовах воєнного стану додаткового значення набувають питання проходження військової служби, соціального захисту військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей, де також необхідно забезпечувати баланс між конституційним принципом рівності та особливостями правового режиму воєнного стану.
Конституційні гарантії та законодавче регулювання гендерної рівності
Конституційною основою забезпечення гендерної рівності є статті 21, 24 та 43 Конституції України. Стаття 21 проголошує, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Відповідно до статті 24 громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а привілеї чи обмеження за ознакою статі не допускаються.
При цьому Конституція окремо покладає на державу обов'язок забезпечувати рівність прав жінки і чоловіка шляхом надання рівних можливостей у громадсько-політичній, культурній діяльності, освіті, праці та винагороді за неї, а також створення умов для поєднання професійної діяльності із сімейними обов'язками.
Спеціальним законом у цій сфері є Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Він визначає принцип рівності як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації. Закон також закріплює поняття дискримінації за ознакою статі, позитивних дій та гендерного мейнстримінгу, який передбачає врахування гендерного компоненту під час формування та реалізації державної політики.
Паралельно діє Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який встановлює загальні механізми захисту від дискримінації, у тому числі за ознакою статі, а також визначає форми прямої та непрямої дискримінації, утиску й підбурювання до дискримінації.
Особливе значення мають положення Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про державну службу», Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Які міжнародні стандарти діють для України
Україна також взяла на себе значний обсяг міжнародних зобов'язань. Насамперед це Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яка вимагає від держав забезпечувати фактичну рівність, а не лише формальне проголошення однакових прав.
Водночас Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує заборону дискримінації через статтю 14 та Протокол № 12, який поширює принцип недискримінації на реалізацію будь-яких прав, гарантованих законом.
Для України питання гендерної рівності набуло додаткового значення у зв'язку зі статусом держави-кандидата на вступ до Європейського Союзу. Однією з фундаментальних цінностей ЄС відповідно до статті 2 Договору про Європейський Союз є рівність та повага до прав людини. Саме тому під час переговорного процесу Україна повинна не лише гармонізувати законодавство з acquis ЄС, а й забезпечити його практичне застосування на всіх рівнях влади.
Гендерний мейнстримінг як новий підхід до формування державної політики
Гендерний мейнстримінг передбачає врахування принципу рівності жінок і чоловіків під час розроблення, реалізації та оцінки державної політики у всіх сферах. Саме такий підхід сьогодні розглядається як один із ключових інструментів виконання Україною євроінтеграційних зобов'язань.
Інтеграція гендерного компоненту до державної політики вже не розглядається як окремий напрям діяльності органів влади. Відповідно до європейського підходу принцип рівності має враховуватися під час підготовки регіональних стратегій розвитку, бюджетного планування, реалізації соціальних програм, відбудови територій та інших управлінських рішень
Що показує офіційна статистика щодо гендерної нерівності
Попри значний розвиток законодавства, офіційна статистика свідчить, що проблема залишається актуальною. Державна служба статистики України веде окремий напрям статистичного моніторингу гендерної рівності, який охоплює показники зайнятості, оплати праці, представництва у владі, підприємництва, освіти, насильства, балансу між професійним і сімейним життям та інші індикатори.
За даними Державної служби статистики України, у І кварталі 2026 року середньомісячна заробітна плата становила 28 885 грн, зокрема 33 798 грн у чоловіків та 24 791 грн у жінок.
Таким чином, заробітна плата жінок становила близько 73 % від заробітної плати чоловіків. Найбільший гендерний розрив в оплаті праці зафіксовано у сферах мистецтва, спорту, розваг і відпочинку (47,1 %), фінансової та страхової діяльності (38,7 %), а також інформації та телекомунікацій (37,8 %).
Водночас міжнародні показники свідчать про поступовий прогрес України у сфері гендерної рівності. Згідно з Global Gender Gap Report 2025, підготовленим Всесвітнім економічним форумом, Україна посіла 62 місце серед 148 держав із показником гендерного паритету 73 %.
Найкращі результати Україна демонструє у сфері освіти та охорони здоров'я, тоді як найбільші виклики залишаються у сферах економічної участі й можливостей та політичного представництва жінок.
Які підходи сформував Верховний Суд
Важливу роль у формуванні підходів до застосування антидискримінаційного законодавства відіграє постанова ВП ВС від 1 квітня 2020 року у справі № 804/2823/16. Суд спираючись на практику ЄСПЛ, зазначила, що дискримінація має місце лише тоді, коли менш сприятливе ставлення до особи зумовлене захищеною законом ознакою, зокрема статтю, і не має об'єктивного та розумного виправдання. Суд також наголосив, що принцип рівності, закріплений у статті 24 Конституції України, підлягає застосуванню і під час вирішення трудових спорів.
Водночас практика ВС свідчить, що не кожне погіршення умов праці або конфлікт із роботодавцем є проявом дискримінації чи мобінгу.
Так, у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 296/8997/23 ВС підтвердив, що для встановлення факту дискримінації необхідно довести менш сприятливе ставлення до особи саме через захищену законом ознаку. Суд наголосив, що різне ставлення є дискримінаційним лише за відсутності об'єктивного й розумного виправдання, а самі лише припущення чи незгода з діями роботодавця не є достатніми для встановлення факту дискримінації.
У справі № 756/12586/24 ВС також, що зміна робочого місця, посади чи розміру оплати праці, здійснена відповідно до вимог трудового законодавства, сама по собі не свідчить про мобінг. Суд також наголосив, що факт дискримінації може бути встановлений лише тоді, коли різне ставлення до працівника обумовлене його захищеною ознакою, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Які стандарти сформував ЄСПЛ
Важливу роль у формуванні української практики відіграють рішення Європейського суду з прав людини. У справі Opuz v. Turkey Суд визнав, що системна бездіяльність держави щодо домашнього насильства може становити дискримінацію за ознакою статі та порушувати статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтями 2 і 3.
У кейсі Konstantin Markin v. Russia ЄСПЛ підкреслив, що гендерні стереотипи не можуть виправдовувати різний обсяг соціальних прав для чоловіків і жінок. Обмеження права військовослужбовця-чоловіка на отримання батьківської відпустки було визнано дискримінаційним.
У справі Carvalho Pinto de Sousa Morais v. Portugal Суд наголосив, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на упереджених уявленнях про соціальну роль жінок, оскільки такі стереотипи суперечать принципу рівності.
Сформовані ЄСПЛ стандарти дедалі частіше використовуються українськими судами при застосуванні положень Конституції України, Конвенції та національного антидискримінаційного законодавства.
Отже, попри розвинену нормативну базу, у правозастосуванні наразі залишаються серйозні виклики.
Саме тому гендерний мейнстримінг, про який сьогодні говорить Уряд у контексті європейської інтеграції, не є формальною вимогою. Це необхідна умова реалізації конституційного принципу рівності, виконання Україною зобов'язань на шляху до членства в ЄС та ефективного захисту прав людини.
Читайте також: які гарантії рівної оплати праці жінок і чоловіків передбачає законодавство України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
