Відмова працівника від щеплення може обернутися відстороненням від роботи: коли суд визнає це законним

Працівниця дошкільного закладу, яку у листопаді 2021 року відсторонили від роботи через відсутність обов’язкового щеплення проти COVID-19, не змогла домогтися скасування наказу та виплати середнього заробітку. Херсонський апеляційний суд дійшов висновку, що роботодавець діяв відповідно до законодавства, чинного на той момент, а відмова працівниці від вакцинації не виключала передбачених законом наслідків у вигляді тимчасового відсторонення від роботи для захисту здоров’я інших учасників освітнього процесу.

Обставини справи

У грудні 2021 року вихователька Херсонського закладу дошкільної освіти №10 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним наказу про її відсторонення від роботи та стягнення понад 53 тис. грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка працювала у дитячому садку з 2012 року. Після набрання чинності наказом МОЗ про перелік професій, працівники яких підлягали обов’язковому профілактичному щепленню проти COVID-19, роботодавець попередив працівників про необхідність вакцинації та можливе відсторонення у разі її відсутності. 8 листопада 2021 року виховательку було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати через ненадання документа про вакцинацію або медичного висновку про абсолютні протипоказання до щеплення. При цьому за нею було збережено робоче місце.

Позивачка вважала наказ незаконним. Вона стверджувала, що закон не встановлював обов’язковості вакцинації проти COVID-19, відсторонення порушило її право на працю, а роботодавець міг організувати для неї дистанційну роботу. Також вона посилалася на добровільність вакцинації та дискримінацію за ознакою «імунного статусу».

У травні 2026 року Херсонський міський суд відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що наказ про відсторонення відповідав вимогам законодавства, чинного на момент його видання.

Доводи апеляційної скарги

Оскаржуючи це рішення, позивачка наполягала, що суд першої інстанції не врахував можливість дистанційної роботи, неправильно оцінив правову природу вакцинації проти COVID-19 та безпідставно відхилив її доводи про дискримінацію. Крім того, вона просила стягнути середній заробіток за період відсторонення.

Позиція апеляційного суду

Херсонський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Суд зазначив, що станом на листопад 2021 року законодавство прямо передбачало можливість відсторонення від роботи працівників окремих категорій, які відмовилися або ухилялися від обов’язкової вакцинації проти COVID-19 і не надали медичного висновку про абсолютні протипоказання до щеплення. Оскільки позивачка не подала роботодавцю ні документа про вакцинацію, ні такого медичного висновку, роботодавець мав законні підстави для її відсторонення.

Апеляційний суд окремо врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21. Відповідно до неї під час вирішення питання про законність відсторонення необхідно оцінювати не лише належність працівника до категорії осіб, для яких вакцинація була обов’язковою, а й характер виконуваної роботи, кількість соціальних контактів, можливість дистанційної роботи та необхідність дотримання балансу між правами працівника і суспільним інтересом.

Чому суд визнав відсторонення пропорційним

Колегія суддів погодилася з висновком місцевого суду, що робота виховательки дошкільного закладу передбачає постійний особистий контакт із малолітніми дітьми та іншими працівниками, а тому пов’язана з підвищеним ризиком поширення інфекційного захворювання.

При цьому суд зазначив, що матеріали справи №766/26804/21 не містять доказів того, що станом на 8 листопада 2021 року позивачка могла виконувати повний обсяг посадових обов’язків дистанційно без перебування у закладі та без контакту з дітьми. Посилання на наказ про дистанційну організацію роботи, виданий уже після початку повномасштабного вторгнення РФ та запровадження воєнного стану, суд визнав необґрунтованими, оскільки він був прийнятий за зовсім інших фактичних і правових обставин.

Апеляційний суд також відхилив доводи про нібито експериментальний характер вакцинації проти COVID-19, зазначивши, що наведені позивачкою нормативні акти не підтверджують такого висновку. Не погодився суд і з твердженням про дискримінацію, наголосивши, що втручання у права особи може бути виправданим, якщо воно відповідає нагальній суспільній необхідності та є пропорційним легітимній меті. У цій справі такою метою було забезпечення безпечних умов перебування дітей та інших учасників освітнього процесу.

Колегія суддів також звернула увагу, що відмова від вакцинації є правом громадянина, однак закон пов’язував із такою відмовою для окремих категорій працівників певні правові наслідки, зокрема можливість тимчасового відсторонення від роботи. Водночас суд зазначив, що саме відсторонення не означало порушення права на працю, оскільки трудові відносини не були припинені, за працівницею зберігалося робоче місце, а відсторонення не мало характеру дисциплінарного стягнення.

Висновок суду

Херсонський апеляційний суд дійшов висновку, що наказ про відсторонення був виданий відповідно до законодавства, чинного у листопаді 2021 року, із урахуванням характеру роботи позивачки та необхідності захисту здоров’я інших осіб.

Оскільки наказ про відсторонення визнано законним, вимога про стягнення середнього заробітку за час відсторонення була похідною від основної вимоги про його скасування і також не підлягала задоволенню. У результаті апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.