Відмови прикордонників супроводу осіб з інвалідністю спричиняють тривалі судові спори

Про це повідомляє Судово-юридична газета, інформує DailyLviv.com. Законодавство дозволяє чоловікам супроводжувати за кордон осіб з інвалідністю I та II груп, але прикордонні відмови зривали поїздки й породжували судові спори.

Правила перетину державного кордону під час воєнного стану, затверджені постановою Кабміну № 57, зокрема пункт 2-1, передбачають спеціальні підстави для виїзду чоловіків, які супроводжують дружину, чоловіка, батьків чи інших осіб, які потребують постійного догляду. Водночас умови підтвердження права на виїзд відрізняються залежно від категорії супроводжуваної особи: для одних достатні документи про шлюб і інвалідність, для інших — додаткові підтвердження спільного проживання чи здійснення догляду.

У справі № 495/64/26 Пʼятого апеляційного адміністративного суду у грудні 2025 року чоловік прибув до пункту пропуску «Паланка — Маяки — Удобне» разом із дідусем з інвалідністю I групи і надав пенсійне посвідчення, документи про інвалідність, свідоцтво родинних звʼязків та акт встановлення факту здійснення постійного догляду. Попри це прикордонник виніс рішення про відмову з посиланням на постанову № 57 без вказівки конкретного пункту. Під час судового розгляду прикордонний загін обґрунтовував рішення посиланням на оцінку ризиків, яка, на їхню думку, «дала підстави вважати використання статусу особи з інвалідністю способом штучно створити умови для виїзду та ухилення від виконання конституційного обовʼязку». Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов, визнав рішення прикордонників протиправним і скасував його. Апеляція підтримала це рішення.

У справі, що розглядалася в Закарпатському окружному адміністративному суді (справа № 260/4593/24), чоловік намагався перетнути кордон через пункт «Чоп (Тиса)» разом із дружиною з інвалідністю II групи і предʼявив паспорти, свідоцтво про шлюб та електронне пенсійне посвідчення у застосунку «Дія». Прикордонники відмовили, вимагаючи оригінал або нотаріально засвідчену копію документа. Суд першої інстанції став на бік позивача, а Восьмий апеляційний адміністративний суд у липні 2026 року підтвердив це рішення, звернувши увагу на юридичну силу електронного пенсійного посвідчення та на недоліки мотивування відмови. Сам спір виник у червні 2024 року, апеляційне рішення ухвалене лише в липні 2026 року.

Ще одна справа (№ 260/4982/26) розглянута Закарпатським окружним адміністративним судом 27 жовтня: чоловік, що прибув до пункту пропуску «Велика Паладь», супроводжував брата з інвалідністю II групи й надав документи про родинні звʼязки, інвалідність, спільне проживання, соцвиплати, військово-облікові документи та відомості з «Резерв+» про відстрочку, проте отримав відмову. Суд задовольнив позов і скасував рішення прикордонника, тоді як прикордонний загін наголошував, що відмова мала разовий характер.

У справі № 600/1143/26-а чоловік 28 лютого 2026 року прибув до пункту «Дяківці», щоб супроводжувати батька. Попри предʼявлені паспорти, свідоцтво про народження, військово-облікові документи та підтвердження інвалідності та місця проживання, прикордонники відмовили, пославшись на те, що під час попереднього супроводу чоловік повернувся в Україну пізніше супроводжуваної особи. Чернівецький окружний адміністративний суд задовольнив позов, апеляція Сьомого апеляційного адміністративного суду залишила апеляційну скаргу без задоволення.

У іншій справі (№ 260/8950/25) Закарпатський окружний адміністративний суд 27 квітня 2026 року відмовив у скасуванні рішень прикордонників. У цій історії чоловік супроводжував матір з інвалідністю II групи. Під час попередньої поїздки автомобіль нібито зламався за кордоном, і син залишився ремонтувати авто, що, на думку прикордонників, порушило порядок повернення. Подані документи про ремонт суд визнав недостатніми.

Проваджені справи демонструють різні судові висновки щодо відмов прикордонників: з одного боку, прикордонні органи повинні оцінювати ризики та протидіяти зловживанням під час воєнного стану, з іншого — дискреційні повноваження посадових осіб «не є свободою ухвалювати будь-яке рішення» і потребують обґрунтування. Судова практика наголошує на необхідності в письмовому рішенні про відмову вказувати конкретні причини та правові підстави.

Фахівці радять отримувати письмове рішення про відмову, зберігати копії всіх предʼявлених документів, фіксувати дату, пункт пропуску та обставини перевірки, а при поїздках на лікування — також медичні запрошення, підтвердження запису та інші докази терміновості. Рішення прикордонного органу можна оскаржити в адміністративному порядку або в адміністративному суді, у тому числі з вимогами про скасування відмови, зобовʼязання органу вчинити дії чи відшкодування шкоди.