Відрядження на фронт ще не гарантує 100 тисяч: коли військовому належить додаткова винагорода
Чи достатньо військовому перебувати у відрядженні в районі бойових дій, щоб отримати додаткову винагороду до 100 тисяч гривень? Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглянув справу військовослужбовця, який вимагав такі виплати одразу за кілька періодів.
Результат виявився різним: за один період суд визнав право на доплату, за три інші — відмовив, а вимогу про виплату за час лікування після мінно-вибухової травми також не задовольнив. Вирішальним виявився не сам факт відрядження чи перебування в районі бойових дій, а зміст документів, які підтверджували характер і період виконання завдань.
Йдеться про додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів №168. Вона може бути збільшена до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць і виплачується пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів.
Військовий вимагав виплату за лікування та кілька відряджень
Позивач був призваний на військову службу під час мобілізації у серпні 2022 року та проходив службу у військовій частині.
За його твердженням, 16 лютого 2023 року під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із виконанням завдань в умовах збройної агресії РФ, він отримав мінно-вибухову травму.
У позові військовослужбовець просив визнати протиправною бездіяльність військової частини та зобов’язати її нарахувати й виплатити йому збільшену додаткову винагороду.
Одна частина вимог стосувалася виплати за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення.
Інша — винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони у періоди:
- з 21 лютого по 8 березня 2023 року;
- з 11 по 14 березня 2023 року;
- з 9 по 14 травня 2023 року;
- з 8 по 15 серпня 2023 року.
Військова частина раніше повідомляла, що сам факт відрядження не є підставою для виплати збільшеної винагороди. Для цього має бути підтверджена безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах.
Що було відомо про мінно-вибухову травму
У матеріалах справи містилися медичні документи, в яких згадувалася мінно-вибухова травма від 16 лютого 2023 року, закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку.
Зокрема, військово-лікарська комісія у серпні 2024 року встановила наслідки мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та акубаротравми.
При цьому ВЛК визначила травму як легку та зазначила, що вона пов’язана з проходженням військової служби.
Водночас довідки про обставини травми, яка мала б містити дані про її отримання саме під час захисту Батьківщини, надано не було.
Крім того, військова частина провела службове розслідування. За його результатами факт отримання військовослужбовцем мінно-вибухової травми 16 лютого 2023 року підтвердження не знайшов.
Комісія, зокрема, зазначила, що того дня військовий не звертався до зведеного медичного пункту частини, а надана довідка форми 100, за висновком комісії, мала ознаки підробки.
Чому суд відмовив у виплаті за час лікування
Суд пояснив, що для отримання збільшеної до 100 тисяч гривень винагороди під час стаціонарного лікування необхідні дві умови.
По-перше, поранення, контузія, травма або каліцтво мають бути пов’язані із захистом Батьківщини.
По-друге, військовослужбовець повинен перебувати на стаціонарному лікуванні саме внаслідок такого поранення.
Суд звернув увагу, що у довідці ВЛК травму позивача було визначено як пов’язану з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини.
За таких обставин суд дійшов висновку, що одна з обов’язкових умов для виплати винагороди за час лікування не підтверджена.
Тому у цій частині позову військовослужбовцю відмовили.
Чому за 9–14 травня суд визнав право на виплату
Інакше суд оцінив документи щодо періоду з 9 по 14 травня 2023 року.
З наказу командира військової частини від 9 травня 2023 року випливало, що військовослужбовець вибув у відрядження до Донецької області з метою виконання службових завдань і залучення до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання.
Іншим наказом було підтверджено, що 24 травня він повернувся саме з цього відрядження.
Суд звернув увагу, що це було не просто направлення у службове відрядження. У наказі прямо зазначалося про залучення позивача до складу сил і засобів відповідного оперативно-тактичного угруповання.
Крім того, накази про відрядження були видані на підставі бойових розпоряджень.
На думку суду, у сукупності ці документи підтверджували не лише фізичне перебування військового в Донецькій області, а й його залучення до відповідного угруповання для виконання визначених завдань.
Військова частина не надала витребувані судом документи
Під час розгляду справи суд витребував у військової частини документи, які могли підтвердити фактичну участь позивача у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів.
Йшлося, зокрема, про бойові розпорядження, журнали бойових дій, рапорти та документи щодо обліку фактичного часу участі військовослужбовця у відповідних діях.
Однак відповідач цих документів суду не надав.
Також військова частина не надала доказів того, що позивача було виключено зі складу оперативно-тактичного угруповання до 14 травня, або документів, які б підтверджували, що у цей період він не виконував службових, бойових чи спеціальних завдань.
Суд оцінив це разом з іншими доказами у справі.
У результаті він визнав доведеним, що у період з 9 по 14 травня військовослужбовець перебував у складі сил та засобів відповідного оперативно-тактичного угруповання.
Самого факту відрядження недостатньо
Водночас суд окремо наголосив: висновок про право на виплату за цей період зроблено не лише на підставі самого факту відрядження.
Суд врахував сукупність обставин: конкретизацію особи військовослужбовця у наказі, мету його відрядження, пряме зазначення про залучення до складу сил та засобів ОТУ, бойове розпорядження як підставу направлення, наказ про повернення саме з цього угруповання та період перебування у такому відрядженні.
Також значення мало те, що відповідач не надав витребувані судом документи, які могли б спростувати ці обставини.
За таких умов суд дійшов висновку, що позивач мав право на збільшену додаткову винагороду за період з 9 по 14 травня 2023 року включно.
Чому за інші відрядження у виплаті відмовили
Щодо періодів з 21 лютого по 8 березня, з 11 по 14 березня та з 8 по 15 серпня 2023 року суд дійшов іншого висновку.
Надані документи підтверджували, що військовослужбовець дійсно був направлений у відрядження.
Однак формулювання у наказах — «з метою проведення відновлення боєздатності» або «з метою виконання службових завдань» — суд визнав недостатніми для підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів, за які передбачена збільшена винагорода.
Такі формулювання визначали лише мету відрядження, але не дозволяли встановити, які конкретно завдання виконував військовий у кожен із заявлених днів і скільки часу тривала його безпосередня участь у відповідних заходах.
Суд підкреслив, що не можна виходити з припущення, ніби будь-яке виконання службових завдань у районі ведення бойових дій автоматично означає безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів у розумінні постанови №168.
Кожен період участі потрібно підтверджувати окремо
Суд фактично розмежував сам факт відрядження та юридично значущі обставини, які дають право на винагороду до 100 тисяч гривень.
Для вирішення питання щодо кожного періоду необхідно встановити не лише перебування військовослужбовця у відповідному районі, а й характер його залучення, зміст виконуваних завдань та тривалість такої участі.
Тому висновок про право на винагороду за 9–14 травня не можна було автоматично поширити на інші відрядження.
Суд також зазначив, що посилання позивача на мінно-вибухову травму від 16 лютого 2023 року саме по собі не підтверджує його безпосередньої участі у бойових діях або відповідних заходах у наступні періоди.
Що вирішив суд
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/24226/25 частково задовольнив позов військовослужбовця.
Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період з 9 по 14 травня 2023 року включно.
Військову частину зобов’язали нарахувати та виплатити позивачу передбачену постановою №168 додаткову винагороду у збільшеному до 100 тисяч гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, з урахуванням уже виплачених сум.
У задоволенні вимог щодо інших періодів відряджень, а також щодо виплати за період лікування після травми суд відмовив.
Крім того, з військової частини стягнули на користь позивача 605,60 грн судового збору.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
