31-річний кулеметник зенітного взводу 23 інженерно-позиційного полку Олег родом із Радивилівщини. Свого часу проходив строкову службу у внутрішніх військах. Жив звичайним життям, будував плани… Але все змінила війна….
Історією захисника поділився голова Дубенської РВА Всеволод Пекарський.
Олег пішов до місцевого ТЦК та СП, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення проти України. Тоді ж отримав направлення в інженерні війська, а вже у квітні 2022-го виконував бойові завдання на Харківському напрямку.
«Було важко. Більшість робіт — вручну: копали окопи, будували бліндажі. Не всюди техніку можна застосувати», — пригадує він.
Майже три роки безперервної служби, ротація за ротацією, фронтові напрямки, бойові завдання. Восени минулого року Олег отримав контузію під час виконання завдання.
«Ми їхали трактором. І раптом — вибух: у нас влучив FPV-дрон. Здавалось, що життя промайнуло за секунди. Я нічого не чув — приглушило. Але ми з побратимом Олександром, можна сказати, народилися у сорочці. Трактор заглох, ми переконались, що цілі, і хутко сховалися у посадці. Через рацію доповіли про ситуацію. Наші приїхали, евакуювали…», — ділиться Олег.
Лікування, реабілітація — і знову до побратимів.
«Війна змінює. Я став серйознішим. Більше мовчу, менше сміюся. Друзі?.. Їх стало набагато менше. Зараз я хочу лише одного — щоб ця війна закінчилась. Надто боляче ховати побратимів, надто важко бачити, що робить з нами війна. Хочу, щоб усі, хто став на захист України, повернулися додому. Живими. До своїх дітей, матерів, дружин. До життя. До України, яку тримаємо на своїх плечах. Нам не треба більше нічого», - каже захисник.
За особисту мужність та героїзм солдата Олега неодноразово нагороджено високими державними нагородами - президентською відзнакою «За оборону України», нагрудним знаком «За зразкову службу», медаллю «За жертву крові в боях за волю України» від Міноборони.