Выходит в люди или все же остается голограммой. Марина Данилюк-Ярмолаева — о Федорове, системе и выборах во время войны
Федорову предстоит решить главный вопрос: выйдет ли он в люди после этой речи — или же так и останется голограммой
Сім років з гаком Зеленського та кунсткамери у вигляді безуглих укотре переконують, що демократичні вибори важливі. І мають відбуватися кожні 4−5 років, щоб клієнт не покрився бронзою і корона не вросла в голову.
Михайло Федоров був частиною системи і так само був пазлом кризи державного управління, попри те, що під рекламну музику каже, що це —велика проблема.
І Зеленський, і Федоров, і всі топи, пов’язані з Банковою, руйнували культуру політика, урядовця-технократа і дипломата. У підсумку, у нас виросло покоління нікчемних голограм, які не несуть відповідальності, бояться прямих пресконференцій з журналістами і бояться виходити на люди.
Чи хоче народ виборів? Так
Чи хоче народ виборів? Так. Чи осточортіли державні лиця, які там опинились випадково — однозначно, так.
Чи можна провести вибори під час війни із забезпеченням прав мешканців прифронтових територій, військових в окопі та мільйонів закордонних українців? Я поки що не бачила сильної практичної роботи Ради щодо відкриття нових дільниць закордоном, упорядкування списків виборців, і те, де там відкривати дільниці — в Херсоні чи Сумах.
Власне, що робити, якщо в умовах воєнного стану вибори у нас заборонені. А ще заборонена демократична агітація — бо нагадаю поколінню політиків із тіктока, вибори — це про ходіння ніжками і роботу ручками в полі. Без цього всього у нас не буде рівноцінних умов для учасників виборів.
Тому ця теза Федорова у спічі, скоріше, була або хайповим популізмом, або промоцією виборів у Дії.
Два. Якщо Федоров таки твердо вирішив іти в політику йому треба змінити чорну курточку, бо схожа стала частиною образу Зеленського, і точно не справляє враження, що от оцей хлоп — точно із не системи.
Власне, Федорову доведеться вирішити головне питання — після цього спічу він виходить в люди. Чи таки лишається голограмою.
Колись давно я дивилась фільм Симона із Аль Пачіно. Він там грав роль голлівудського режисера, який заклав майно під новий фільм, але головна акторка закотила істерику і втекла. На поміч прийшов програміст, який приніс свою розробку. Так зʼявився симулякр Симона, якому додали рис конвенційної білявки, Мерлін Монро і Меріл Стріп — і народ все то щиро полюбив. Але постало питання — як в реалі підтримувати цю легенду без живих виходів у люди.
Але є певна іронії долі. Всі ми памʼятаємо як в новорічну ніч між паузами святкового Кварталу простий хлопець із не системи Зеленський вискочив на плюсах і заявив, що йде в президенти.
Цього разу поки Зеленський записував вечірнє відео — його колишній маркетолог вирішив повторити те саме. Підібрав музичку, темну кімнату і прочитав заготовлений текст із суфлера. Явно готувався.
І зважте, що це не Залужний та Буданов, від чиїх рейтингів Банкову аж корчить пару років.
Текст опубліковано з дозволу авторки