Викладачі можуть працювати у двох закладах: як законно поєднати роботу

Серед викладачів поширена думка, що якщо в розкладі немає уроків, цей час можна використовувати для роботи в іншому закладі. Однак трудове законодавство визначає робочий час значно ширше, адже він включає не лише проведення занять, а й методичну, наукову та організаційну роботу.

Як пояснюють у Держпраці, щоб уникнути порушень трудової дисципліни та фінансових ризиків, необхідно чітко розмежовувати години основної роботи та роботи за сумісництвом.

Робочий час викладача включає всі посадові обов’язки, а не лише години проведення занять. Якщо у певний день немає уроків за розкладом, він все одно може бути робочим відповідно до графіка закладу.

Виконання роботи за сумісництвом у години, які оплачуються за основним місцем роботи, є порушенням трудової дисципліни.

Запровадження дистанційної форми роботи або гнучкого графіка не створює додаткового вільного часу для працевлаштування в іншому закладі у межах встановленого робочого часу. Під час дистанційної роботи працівник має виконувати свої посадові обов’язки — зокрема методичну роботу та самоосвіту — у визначений робочий час, навіть якщо перебуває поза межами закладу.

Гнучкий графік передбачає лише інший порядок розподілу робочого часу, наприклад змінений початок або завершення робочого дня. Він не означає звільнення від виконання встановленої норми годин.

Робота за сумісництвом можлива лише у вільний від основної роботи час. Якщо графіки накладаються, виникає ризик звинувачень у фінансових зловживаннях через подвійну оплату одних і тих самих годин.

Для уникнення проблем викладачам рекомендують:

• правильно вести табелювання та переконатися, що години роботи за сумісництвом починаються після завершення повного робочого дня за основним місцем роботи, з урахуванням методичної діяльності;
• якщо навантаження за основною посадою менше ставки, офіційно зафіксувати в наказі дні або години, які є вільними від основної роботи;
• погодити графік роботи за сумісництвом із керівництвом основного закладу, щоб уникнути претензій під час перевірок або аудиту Держпраці.

Відсутність занять у розкладі не є тотожною вільному часу.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», у трудовому законодавстві України поняття «сумісництво» та «суміщення професій (посад)» мають різний правовий зміст, хоча на практиці їх часто плутають. Незважаючи на певну схожість, ці форми додаткової зайнятості відрізняються за способом організації роботи, процедурою оформлення та порядком оплати праці.

Під сумісництвом розуміється виконання працівником іншої оплачуваної роботи, окрім основної, на підставі окремого трудового договору. Така трудова діяльність здійснюється виключно у вільний від основної роботи час. Відповідно до положень статті 102-1 Кодексу законів про працю України, працівник має право працювати за сумісництвом як у свого основного роботодавця, так і в іншого суб’єкта господарювання. Заробітна плата в цьому випадку нараховується залежно від фактично виконаної роботи або відпрацьованого часу.

Суміщення професій або посад ‒ це виконання працівником на тому самому підприємстві, в установі чи організації поряд зі своєю основною роботою додаткової роботи за іншою професією або посадою, або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи. Такий порядок передбачено статтею 105 КЗпП України.