Він пережив 194 операції, лікарі не давали жодних надій: Олександр Безверхній вистояв
Він пережив 194 операції, шість сепсисів і боротьбу, в якій лікарі не залишали жодних шансів. Але Олександр Безверхній вистояв. Сьогодні ветеран російсько-української війни вчиться ходити на протезах, їздить за кермом, проводить час із родиною й доводить: сила духу може подолати навіть неможливе. Історія незламного захисника, який пройшов шлях від фронту до нового життя поруч із найріднішими — у відео.
Два місяці тому тернополянин Олександр Безверхній повернувся зі США, де проходив протезування. Після надважких поранень, шести сепсисів і майже двох сотень операцій він вчиться жити наново — ходить на протезах, знову водить авто й проводить час із донькою, яку не бачив півтора року.
Родина Безверхніх переїхала до Тернополя з Херсонщини у 2022 році, коли почалася повномасштабна війна. Через рік Олександр став на захист Батьківщини.
В мене був оперативний резерв, перша черга, — пригадує він. — Так як я перед війною за декілька років на строковій службі був, то майже всі мої хлопці, з ким я строкову службу служив, всі потім пішли вже на війну теж»
Він служив у 214-му окремому штурмовому батальйоні, евакуйовував поранених із найнебезпечніших точок. Під час чергового завдання підрозділ потрапив під мінометний обстріл.
«Спочатку вдвох тягнули, потім зрозуміли, що вдвох ми не дотягнемо, бо й дядько важкий. Викликали на допомогу ще двох хлопців. Нас, видається, кацапи вели і накрив мінометний обстріл. Получилося, що всі 300. Мені найменше повезло», — розповідає Олександр.
Отримавши тяжкі поранення, він вижив лише завдяки злагодженим діям побратимів і лікарів.
«Мене поки до Дніпра довезли, більше восьми літрів крові влили. Там була вже ампутація кінцівок, тому що не було варіантів: ампутація або смерть», — каже чоловік.
Його дружина Юлія згадує, як дізналася про поранення:
«Прийшов наш лікар, наш хірург, і сказав, що шанс на те, що він виживе, дуже мізерний. І коли я запитала, що треба, чи ми можемо бути корисні, чи ми можемо допомогти, мені сказали, що на території є храм, ідіть моліться».
Після стабілізації стану Олександра перевели до столичної лікарні. За час лікування він пережив шість сепсисів і 194 операції.
«На животі я провів шість місяців часу, живіт бік, живіт бік. Тобто не на спину, не на візок. На двір виїжджав, на каталки мене вивозили», — пригадує чоловік.
Коли стало питання протезування, українські лікарі не давали надії.
«Нам сказали, що це нереально, він не зможе ходити, і ми не готові братися за такі кейси», — каже Юлія.
Тоді родина звернулася до українця Якова, який понад 20 років працює протезистом у США. Завдяки його фонду Prosthesis Foundation влітку подружжя вирушило за океан.
Попри біль і складність процесу, Олександр поступово вчиться ходити на протезах. Знову сів за кермо — машину переобладнаи під ручне керування.
«Сідаєш, їдеш без проблем. А так як в мене досвід досить великий, досвід і в бойових діях, і таке екстремальне водіння, то в мене взагалі проблем з цим не виникає», — говорить він.
Нещодавно чоловік здійснив мрію своєї доньки Ніколь — сам забрав її з дитячого садка. Дівчинка півтора року не бачила батька і тепер проводить з ним кожну вільну хвилину.
«Я дуже люблю тата, тому що він захищав нашу Україну», — каже п’ятирічна Ніколь.
Попереду в Олександра ще довгий шлях реабілітації. Але він не здається — поруч родина, яка допомагає боротися щодня.
Детальніше: Новини Тернопільщини.
https://tenews.org.ua/post/show/pislya-194-operatsiy-i-amputatsiyi-obokh-nih-oleksandr-bezverkhniy-znovu-khodyt/