Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглими захисниками Віталієм та Володимиром Шевчуками.
Віталій Шевчук був учасником АТО з 2014 року, у 2025 році знову став до лав ЗСУ. Служив стрільцем-навідником у 108-му окремому штурмовому батальйоні «Вовки Да Вінчі». Загинув 10 липня. Йому було 46 років.
Володимир Шевчук служив стрільцем-санітаром у 14-й бригаді НГУ «Червона калина». Загинув 21 листопада 2023 року. Йому був 41 рік.
До Жмеринки «на щиті» повернувся прикордонник Андрій Вітковський, 5 липня 1996 року народження.
Андрій служив у 79-му прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. 6 липня 2026 року серце захисника не витримало наслідків війни й раптово зупинилося.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Євгенієм Жилинським.
Євгеній служив радіотелефоністом у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді, воював на Покровському напрямку. Загинув 11 липня. Йому було 27 років.
Стало відомо, що у бою загинув Олександр Гудемчук, 28 травня 1993 року народження, житель м. Гнівань, який вважався безвісти зниклим.
Олександр добровільно став до лав ЗСУ 28 лютого 2022 року. Служив в Одесі у складі морської піхоти, де брав участь в обороні Одеського порту. Згодом був переведений на Донецький напрямок.
Загинув старший матрос 30 листопада 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Водяне Ясинуватського району Донецької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Анатолієм Рекою.
Анатолій служив старшим солдатом-кулеметником у 14-й бригаді оперативного призначення «Червона калина», воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. Після важкого поранення поблизу села Добропілля Покровського району 7 липня помер у лікарні (16 липня). Йому було 46 років.
Ямпільщина попрощалася із Олександром Коврою, 21 грудня 1994 року народження, уродженцем с.Підлісівки.
Працював у Ямполі в дорожньому управлінні, на приладобудівному заводі. До ЗСУ був призваний по мобілізації 17 серпня 2024 року. Солдат Збройних сил України служив старшим стрільцем 4-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону однієї з військових частин.
Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти, проте експертиза ДНК підтвердила, що чоловік загинув 22 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Антонівка Покровського району Донецької області, де точилися важкі бої.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Даніїлом Кардашем.
Даніїл служив у складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго, пройшов шлях від молодшого лейтенанта до майора, начальника служби персоналу батальйону. Воював на Лиманському, Слов’янському та Балаклійському напрямках. Помер 7 червня у шпиталі. Йому було 34 роки.
«На щиті» повернувся ямпільчанин Андрій Брижак, 6 грудня 1992 року народження.
Андрій тривалий час вважався зниклим безвісти. Солдат, старший стрілець-оператор штурмового відділення однієї із військових частин, загинув ще 25 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Гуєво Курської області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Костянтином Ткачуком.
Він з минулого року захищав Україну у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. 1 липня поблизу Лиману дістав тяжке мінно-вибухове поранення. Попри зусилля лікарів, 15 липня серце воїна зупинилося. Йому було 30 років.
Народився 10 червня 1996 року у Вінниці. Закінчив школу №16 та профтехучилище №19, де здобув фах автомеханіка. Працював за спеціальністю.
Козятинська громада прощалася із загиблим Володимиром Химичем.
Він народився 21 травня 1985 року в місті Вінниця. Працював у Києві, потім – у локомотивному депо Козятин.
Із початком повномасштабного сторгнення вступив до лав ЗСУ. Служив у Сєверодонецьку, Авдіївці, Бахмуті, Часовому Яру.
28 грудня 2024 року Володимира у складі підрозділу направили в Курськ. Із 8 лютого 2025 року вважався зниклим безвісти в населеному пункті Черкасская Конопелька Суджанського району Курської області.
За експертизою ДНК стало відомо, що командир 3 відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини А 4048 – загинув.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Андрієм Перожиком.
Він став до лав Збройних сил України у жовтні 2024 року. Служив стрільцем у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Після бою 24 грудня 2024 року поблизу села Нововасилівка Покровського району Донецької області вважався зниклим безвісти. Згодом загибель воїна підтвердили. Йому було 42 роки.
Народився 5 грудня 1982 року у селі Красне Тиврівського району, виріс у Вінниці. Навчався у Вінницькому національному технічному університеті, працював у сфері логістики.
«На щиті» повернувся захисник із Копайгородської громади Сергій Корсун.
Він народився й виріс у Копайгороді. Із початком війни став на захист України. Його життя обірвалося у червні 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Золота Нива на Донеччині.
Липовецька громада повідомила про втрату.
13 липня 2026 року в бою у районі н.п. Рибалчине Харківської обл. загинув оборонець Андрій Превар, 1977 року народження, житель села Щаслива.
Стало відомо про загибель оборонця Анатолія Пацерука, 26 листопада 1989 року народження, жителя села Пеньківка.
До лав Збройних сил України чоловік був призваний 8 липня 2025 року. Після військової підготовки у Житомирі проходив службу на посаді старшого механіка-водія парашутно-десантного відділення, мав звання старшого солдата.
Анатолій загинув 15 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Новопавлівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Томашпільська громада зустріла «на щиті» захисника Богдана Моцного, який більше двох років перебував у статусі безвісти зниклих.
Народився Богдан 17 лютого 1985 року у селищі Томашпіль. Навчався у Вінницькому ПТУ. Працював водієм.
З перших днів повномасштабного вторгнення Богдан добровольцем пішов до військкомату, на початку літа 2022 року чоловік долучився до лав Збройних сил України. Служив у званні старший солдат за спеціальністю водій у 118 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних сил України на Запорізькому напрямку.
За сумлінне виконання службових обов’язків, високий професіоналізм, ініціативу та старанність, проявлену під час захисту суверенітету й територіальної цілісності України, учасника бойових дій Богдана Моцного відзначено грамотою та медаллю «Ветеран війни» від командування військової частини.
На початку березня 2024 року зв’язок з Богданом обірвався. Лише у 2026 році за результатами експертизи ДНК було встановлено, що захисник поліг під час виконання бойового завдання 9 березня 2024 року в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Леонідом Зоновим.
Він став на захист України у 2024 році. Служив розвідником-кулеметником у лавах 71-ї окремої єгерської бригади та виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув 11 лютого 2025 року поблизу села Янтарне Покровського району. Йому було 29 років.
Народився 23 квітня 1995 року у Львові, але виріс у Вінниці. Здобув фах автомеханіка, працював кухарем і в будівельній галузі. З дитинства займався самбо та дзюдо.
За результатами експертизи ДНК офіційно підтверджено загибель старшого солдата Олександра Галузінського, 1971 року народження, жителя м. Гайсин.
Олександр служив на посаді радіотелеграфіста взводу зв’язку 411-го Окремого стрілецького батальйону.
Свій останній бій він прийняв 8 квітня 2024 року на Донеччині, у Краматорському районі, поблизу населеного пункту Терни.
Під час виконання бойового завдання 8 липня 2026 року в Краматорському районі Донецької області загинув старший солдат Максим Гвоздінський, 15 листопада 1987 року народження.
Дитинство та шкільні роки Максима минули у селі Стара Прилука, а згодом він проживав у Вінниці.
Коли прийшла Велика війна, чоловік добровільно став до лав захисників України. Служив старшим сапером-оператором безпілотних літальних апаратів інженерно-саперного відділення 3-го батальйону територіальної оборони.
Шаргородська громада сповістила про загибель головного сержанта Олександра Кримчука, 12 січня 1979 року народження, жителя Івашковець.
Олександр був призваний на військову службу 25 лютого 2022 року. Відтоді, понад чотири роки, він вірно служив військовій присязі та українському народові, тримаючи оборону на найважчих рубежах.
12 липня 2026 року в районі населеного пункту Чуйківка Шосткинського району Сумської області воїн прийняв останній бій.
Передчасно зупинилося серце захисника – капітана Олександра Тютюра із села Плебанівка.
Олександр народився 29 січня 1976 року. Він пройшов АТО, брав участь у бойових діях у різних гарячих точках. Останнім часом ніс службу на посаді командира взводу охорони першого відділу Жмеринського районного ТЦК.
15 липня 2026 року його серце раптово зупинилося.
Офіційно підтверджено загибель захисника Андрія Харітоненка, 17 липня 1998 року народження, жителя с. Руданського.
Андрій служив стрільцем, помічником гранатометника аеромобільного батальйону.
Його життя обірвалося 29 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Сіверськ Бахмутського району Донецької області. Увесь цей час воїн вважався зниклим безвісти. Тепер він повернувся додому «на щиті».
Після тривалого очікування підтвердилася загибель майстер-сержанта стрілецького батальйону ЗСУ – Володимира Агапія, 1976 року народження, жителя Могилів-Подільської громади.
15 травня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області Володимир загинув внаслідок обстрілу ворожими військами. Довгий час він вважався зниклим безвісти, і лише тепер його загибель підтверджено.
Ямпільщина попрощалася із Дмитром Гончаруком, 10 листопада 1993 року народження, із села Качківка.
Чоловік був призваний на службу 30 жовтня 2025 року. Служив у м.Павлоград Дніпропетровської області на посаді слюсаря перевезення автомобільним транспортом. Життя Дмитра обірвалося 13 липня 2026 року під час відпустки вдома від загострення хвороби.
На війні загинув Михайло Страшкевич, 18 листопада 1972 року народження, житель с.Нападівка Калинівської громади.
Вперше на захист Вітчизни Михайло став у 2014 році, пройшов загартовування в АТО. Із перших днів повномасштабної війни знову став на захист країни. Проходив службу у Дебальцево, на Херсонщині та Запоріжжі.
12 липня внаслідок ураження автомобіля ворожим FPV-дроном сержант Михайло Страшкевич загинув.
Під час виконання бойового завдання загинув молодший сержант Сергій Вашкеба, 1989 року народження, житель села Жигалівка.
Його життя обірвалося 27 січня 2025 року поблизу населеного пункту Янтарне Донецької області.
«На щиті» повернувся Ігор Мазуркевич, 7 листопада 1981 року народження, житель села Кожухів.
Демобілізований військовослужбовець помер 13 липня 2026 року внаслідок захворювання, пов’язаного із проходженням військової служби.
Теплицька громада провела в останню земну дорогу захисника Юрія Балахтара, 25 жовтня 1976 року народження, уродженця села Удич.
Після закінчення Удицької школи навчався у Ладижинському технікумі механізації. Працював у Вінниці, згодом переїхав із сім’єю до Умані.
У липні 2024 року Юрій доєднався до лав ЗСУ. Служив стрільцем-снайпером механізованого відділення 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» у складі 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Із вересня 2024 року вважався зниклим безвісти. Після проведення ДНК-експертизи з’ясувалось, що солдат прийняв свій останній бій 22 вересня 2024 року в районі населеного пункту Українськ на Донеччині.
Громада Луки-Мелешківської зустріла «на щиті» захисника Романа Москвічова, 7 лютого 1995 року народження.
Роман служив солдатом-гранатометником. Був призваний на військову службу у січні 2025 року. Зник безвісти 4 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі села Костянтинівка Волновахського району Донецької області. Згодом стало відомо про його загибель.
Вороновицька громада отримала повідомлення про смерть солдата Володимира Кравчука, 10 червня 1979 року народження.
Він був призваний на військову службу 2 липня 2026 року Вінницьким районним ТЦК та СП.
Помер 10 липня 2026 року в місті Чортків Тернопільської області.
Підтвердився факт загибелі Станіслава Коцюруби, 10 травня 1993 року народження, жителя Вапнярської громади.
Він служив стрільцем. 30 квітня 2024 року солдат зник безвісти під час ведення бойових дій поблизу села Мирне Пологівського району Запорізької області.
Чергова втрата для Крижопільської громади – загинув Іван Кульков, 11 вересня 1991 року народження, житель села Тернівка.
З перших днів повномасштабного вторгнення Іван став на захист Батьківщини. Матрос І.Кульков служив стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти.
16 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Улакли Волноваського району Донецької області його життя обірвалося.
Підтвердився факт загибелі захисника Сергія Гармідера, 11 червня 1970 року народження, жителя селища Вапнярка.
Майстер-сержант зник безвісти 2 травня 2026 року в районі населеного пункту Щурове Лиманської міської ради Краматорського району Донецької області.
Згідно з проведеною експертизою факт загибелі Сергія Миколайовича підтвердився.
У селищі Кирнасівка Тульчинської громади до місця вічного спочинку жителі громади провели Ігоря Колеснікова.
Чоловік був призваний до лав Збройних сил України у 2024 році. Проходив військову службу на Краматорському напрямку. У зв’язку з тяжкою хворобою був комісований. Його життєва зірка згасла на 52-му році життя.
Жмеринська громада втратила захисника Андрія Куянова із села Курилівці, який понад півтора року вважався зниклим безвісти.
До лав Збройних сил України Андрій був мобілізований у вересні 2024 року. Після навчання його направили на один із найскладніших напрямків фронту.
Старший стрілець-оператор військової частини А4718 зник безвісти 3 листопада 2024 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Любимівка Курської області. Відтоді його вважали безвісти зниклим. Лише тепер стало відомо, що захисник загинув, виконуючи бойове завдання. Йому було 50 років.
Підтвердився факт загибелі Анатолія Куйбіди, 27 лютого 1976 року народження, жителя села Кинашів Тульчинської громади.
Солдат служив старшим навідником 1 механізованого взводу мінометної батареї військової частини.
23 лютого 2024 року в районі населеного пункту Ласточкіно Очеретинської територіальної громади Покровського району Донецької області захисник прийняв свій останній бій.
Стало відомо про загибель захисника Андрія Шевченка, 30 травня 1998 року народження, жителя селища Крижопіль.
Призваний на військову службу, солдат Шевченко Андрій служив радіотелефоністом мотопіхотного спеціалізованого взводу мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону.
13 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області воїн загинув.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять і слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.