Віра не стала щитом від мобілізації: священнослужитель Свідків Єгови не з’явився до ТЦК та отримав 3 роки ув’язнення
У Харкові на лаві підсудних опинився священнослужитель Свідків Єгови, який понад 20 років належить до релігійної громади. Після проходження ВЛК чоловік заявив, що через свою віру не може проходити військову службу, та попросив замінити її альтернативною — цивільною. Однак у ТЦК його прохання не задовольнили, а сам він не з’явився за повісткою для відправлення на службу.
У суді чоловік вини не визнав та наполягав, що його відмова від військової служби зумовлена релігійними переконаннями. Немишлянський районний суд міста Харкова не поставив під сумнів щирість його віри, проте засудив до трьох років позбавлення волі.
Обставини справи
Як встановив суд у справі №645/5902/24, чоловік перебував на військовому обліку та ще у 2003 році був визнаний непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час.
22 червня 2024 року його зупинили представники ТЦК та запропонували проїхати для уточнення військово-облікових даних. Чоловік погодився, після чого пройшов військово-лікарську комісію.
За результатами медичного огляду ВЛК встановила в нього короткозорість слабкого ступеня обох очей та визнала придатним до військової служби. Висновок комісії він не оскаржував.
Того ж дня чоловік подав начальнику ТЦК письмову заяву, в якій повідомив, що є Свідком Єгови та через свої релігійні переконання не може проходити військову службу. Він попросив замінити її альтернативною (невійськовою) цивільною службою, не підпорядкованою Міністерству оборони.
З аналогічною заявою він звернувся до Харківської обласної військової адміністрації.
У відповідях на звернення ТЦК та обласна військова адміністрація повідомили, що законодавство не передбачає заміни військової служби за призовом під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою.
23 червня чоловіка повідомили про необхідність з’явитися наступного дня, 24 червня, о 08:00 до ТЦК для відправлення на військову службу та попередили про кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації.
Проте він заявив, що не може виконати цю вимогу через релігійні переконання, та у визначений час до ТЦК не прибув.
Після цього матеріали передали правоохоронним органам, а чоловікові висунули обвинувачення за статтею 336 Кримінального кодексу України — ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Позиція обвинуваченого: віра не дозволяє проходити військову службу
Під час судового розгляду чоловік своєї вини не визнав.
Він пояснив, що з 2005 року є охрещеним Свідком Єгови, а з 2009 року — священнослужителем релігійної організації. Регулярно відвідує зібрання одновірців та займається публічним проповідуванням.
За його словами, віровчення Свідків Єгови передбачає миролюбність, що унеможливлює для нього проходження військової служби.
Водночас чоловік наголошував, що намагається бути корисним державі. З перших днів повномасштабного вторгнення, за його словами, він допомагав перевозити маломобільних людей та відновлювати пошкоджене житло.
Обвинувачений підтвердив, що добровільно погодився проїхати до ТЦК та пройшов ВЛК, однак одразу повідомив про неможливість проходження військової служби через свої переконання.
Він пояснив, що не прибув за повісткою, оскільки вважав, що це означатиме початок військової служби, яка суперечить його вірі.
Захисниця посилалася на частину четверту статті 35 Конституції України, яка передбачає заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.
Також захист наводив практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Баятян проти Вірменії» та «Феті Демірташ проти Туреччини», які стосуються відмови від військової служби з релігійних переконань.
Що вирішив суд
Суд дослідив документи релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні», які підтвердили, що обвинувачений є охрещеним служителем з 2005 року, з 2009 року обіймає посаду старійшини, а з 2019 року здійснює спеціальне повночасне релігійне служіння.
Релігійна організація також підтвердила, що її віровчення не допускає проходження військової служби, користування зброєю та носіння військової форми.
Суд окремо наголосив, що не ставить під сумнів щирість та послідовність релігійних переконань обвинуваченого. Проте визнав, що ці обставини не звільняють його від призову під час мобілізації.
Суд пояснив, що законодавство розмежовує строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації.
Якщо для громадян, які підлягають призову на строкову військову службу, закон передбачає можливість заміни її альтернативною, то для призову під час мобілізації такого механізму не встановлено.
На думку суду, така відмінність є свідомим рішенням законодавця, а відповідне обмеження має легітимну мету в умовах повномасштабної збройної агресії, коли існує загроза незалежності та самому існуванню держави.
Оцінюючи посилання захисту на практику ЄСПЛ, суд погодився з тлумаченням права на сумлінну відмову від військової служби. Водночас зазначив, що рішення, ухвалені щодо обставин мирного часу, не можна беззастережно застосовувати до ситуації повномасштабної війни в Україні.
Суд дійшов висновку, що законодавче обмеження можливості відмовитися від призову під час мобілізації через релігійні переконання не суперечить статті 35 Конституції України у взаємозв’язку зі статтями 17 та 65 Основного Закону.
Відтак, за висновком суду, навіть щирі та послідовні релігійні переконання не дають права відмовитися від призову під час мобілізації, а така відмова може тягнути відповідальність за статтею 336 КК України.
Водночас релігійні переконання мають враховуватися під час служби
Разом із тим суд наголосив на важливому розмежуванні: відсутність права відмовитися від мобілізації не означає, що релігійні переконання військовослужбовця можна ігнорувати.
На переконання суду, відмова від носіння та використання зброї становить основу певних релігійних або нерелігійних переконань. Тому мотиви такої відмови мають враховуватися навіть у разі призову під час мобілізації.
Суд зазначив, що особи, які з міркувань совісті відмовляються від застосування зброї, мають залучатися до виконання завдань, не пов’язаних із її носінням або використанням.
Водночас підпорядкування військовому керівництву та виконання правил служби, які не стосуються зброї, на думку суду, не є непропорційним обмеженням свободи релігійних переконань за умов воєнного стану.
Таким чином, релігійні переконання не звільняють від мобілізації, але повинні враховуватися під час проходження служби та не можуть зумовлювати примушування сумлінного відмовника до виконання наказів, пов’язаних із носінням або використанням зброї.
Суд послався на аналогічну правову позицію Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові від 27 жовтня 2025 року у справі №573/838/24.
Три роки позбавлення волі без випробувального строку
Призначаючи покарання, суд врахував, що обвинувачений раніше не був судимий, одружений та є служителем релігійної організації. Обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання відповідно до статей 66 і 67 КК України, суд не встановив.
Водночас суд зазначив, що ухилення від мобілізації в умовах повномасштабного вторгнення має підвищену суспільну небезпечність, зокрема з огляду на потребу забезпечення обороноздатності держави.
Саме тому суд не знайшов підстав для призначення більш м’якого покарання за статтею 69 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням за статтею 75 КК України.
Суд пояснив, що випробувальний строк не забезпечить повною мірою мети покарання, зокрема запобігання аналогічним кримінальним правопорушенням з боку інших осіб. При цьому він послався на позицію Верховного Суду у справі №641/1067/23.
У результаті Немишлянський районний суд міста Харкова визнав чоловіка винним за статтею 336 КК України та призначив три роки позбавлення волі без звільнення від відбування покарання з випробуванням.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо засудженого суд не обирав. Строк відбування покарання обчислюватиметься з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду в установленому законом порядку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
