Вівчарка загризла сусідського чихуахуа – суд оштрафував власницю на 2550 грн
Німецька вівчарка вибігла на вулицю без повідка та намордника і напала на сусідського чихуахуа, який унаслідок отриманих травм загинув. Власниця собаки спочатку заперечувала, що саме її вівчарка напала на тварину, однак суд визнав її винуватою у порушенні правил утримання собак та оштрафував.
Миколаївський районний суд Миколаївської області 16 липня 2026 року розглянув справу № 945/1012/26 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вівчарка напала на сусідського чихуахуа
25 квітня 2026 року приблизно о 17 годині 00 хвилин собака породи «німецька вівчарка», власницею якої є громадянка, вибігла на вулицю без поводка та намордника і покусала собаку породи «Чіхуахуа», яка належить потерпілому. У результаті настала смерть собаки потерпілого. Дії кваліфіковано як порушення Правил утримання собак, що спричинило пошкодження майна.
У судовому засіданні громадянка, яка притягувалася до відповідальності, винуватість не визнала. Вона повідомила, що із сім’єю потерпілого тривалий час неприязнені відносини. 25 квітня 2026 року її не було вдома, вона була на роботі, а на ранок 26 квітня дізналася від працівників поліції, що нібито її собака породи «Німецької вівчарки» покусала собаку породи «Чіхуахуа». Вважає, що це не її собака, а потерпілий її обмовляє.
Що розповіли очевидці
Потерпілий повідомив суду, що 25 квітня 2026 року він та його дружина порались біля воріт на вулиці. Бачив, як батько сусідки також порався біля воріт, які були відкриті. З цього двору вибігла вівчарка по кличці «Лорета» та без догляду перебувала на вулиці. У цей час син відкрив хвіртку, вибігла їх собачка породи «Чіхуахуа» по кличці «Нільс», яка побігла до німецької вівчарки. Вівчарка схопила її і підкинула 2–3 рази. Батько намагався вдарити вівчарку газонокосилкою, проте не зміг розборонити собак. «Нільса» намагались врятувати, відвезли до клініки, але він помер. Це відбувалось на очах потерпілого, його одинадцятирічного сина, дружини, батька сусідки та свідка.
Свідок повідомила, що увечері 25 квітня 2026 року прибирала біля двору. Бачила, як батько косив траву біля свого та її будинку. Ворота були відчинені, і тому вибігла собака власниці породи «Німецька вівчарка». У цей час син свідка відкрив хвіртку, вибігла їх маленька собака породи «Чихуахуа» та одразу побігла назустріч «Німецькій вівчарці». Остання схопила собаку і підкинула її 2–3 рази. Чоловіки, у тому числі батько, намагались розборонити собак, але маленька собака сильно постраждала.
Інший свідок, зазначений у протоколі, повідомив, що у вечірній час вийшов на вулицю, почув шум, вийшов за ворота та побачив, як собака нападає на іншу маленьку собаку. Спочатку прибігли власники маленької собаки, потім власниця, проте розборонити не змогли. Стверджує, що велика собака, яка покусала маленьку, належить власниці.
Ще один свідок повідомила, що 25 квітня 2026 року була в гостях у подруги. Знаходячись на другому поверсі будинку, почула крик жінки, собачий визг і виглянула у вікно. Побачила, як собака породи «Вівчарка» кусала собаку, яка належить потерпілому. При цьому були присутні особа, яка косила траву. Вийшовши в двір, спитала дітей, де вівчарка, і їй повідомили, що вона у дворі. З будинку пішла о пів на сьому. Запевняє, що зі слів дітей вівчарка не виходила на вулицю.
Інший свідок повідомив, що 25 квітня 2026 року біля 16.30–17.30 перебував на вулиці біля двору та косив траву. У цей час сім’я потерпілого йшла по вулиці, попереду жінка, потім чоловік і дитина, а їх маленька собака йшла без догляду на відстані від них. У цей час, запустивши газонокосарку, з кущів вибіг пес породи «Німецької вівчарки» і побіг у сторону собаки потерпілого. Свідок намагався вдарити косаркою собаку, проте це не зарадило, велика собака покусала маленьку. Власник вдарив собаку, намагаючись зарадити своїй, і та побігла в невідомому напрямку. Свідок продовжив косити траву. Собака без ошийника, бездомний, часто з’являється у них на вулиці, до рук не дається. Камери відеонагляду біля його будинку з початку війни вимкнуті.
Які докази врахував суд
Винуватість підтверджується протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складеним відповідно до вимог статті 256 Кодексу за участю двох свідків; рапортом з чергової частини, відповідно до якого 26 квітня 2026 року до правоохоронного органу звернувся потерпілий з повідомленням про те, що учора сусідська собака загризла собаку заявника; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 26 квітня 2026 року; письмовими поясненнями потерпілого, які узгоджуються з його показами у судовому засіданні; письмовими поясненнями свідка, які узгоджуються з її показами; письмовими поясненнями свідка, відповідно до яких проживає по сусідству і неодноразово бачив, як собака породи «Німецька вівчарка» постійно бігає по вулиці без нагляду власниці; письмовими поясненнями свідка, які є аналогічними тим, що надані у судовому засіданні.
Частиною першою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигул собак без поводків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Частиною третьою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людини або її майну.
Правила утримання собак регламентуються Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та місцевими нормативними актами. Статтею 4 Закону встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.
Відповідно до положень статті 9 цього Закону особи, які утримують домашніх тварин, мають право з’являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Особа, яка супроводжує тварину, зобов’язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов’язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Статтею 12 Закону визначено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Власник собаки зобов’язана була не допустити її самовигулу, стежити за тим, щоб вона не спричинила шкоди здоров’ю та майну інших осіб.
Суд не прийняв до уваги покази свідка, яка є подругою власниці, оскільки вони не узгоджуються з показами самої власниці, наданими під час складання протоколу та у судовому засіданні. Покази потерпілого та свідків є послідовними та узгоджуються між собою.
Що вирішив суд
Суд дійшов висновку про порушення норм чинного законодавства щодо утримання собаки, у діях наявний склад правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При накладенні стягнення згідно з вимогами статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом’якшують відповідальність, наслідки, що настали, і вважав необхідним накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у середній межі санкції статті.
Чому суд не конфіскував вівчарку
Вирішуючи питання про застосування додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації тварини, суд урахував таке. Відповідно до частини 1 статті 29 Кодексу України про адміністративні правопорушення конфіскація предмета полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.
Статтею 265-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Порядок тимчасового вилучення тварини визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2023 року № 1010. Відповідно до пунктів 4 та 5 вказаного Порядку тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення. Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.
Відповідно до статті 313 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанови про конфіскацію предмета виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема постанов судів у справах про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 вказаного Закону під час пред’явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду — копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.
До протоколу про адміністративне правопорушення, за вчинення якого санкцією передбачене стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особа, яка його склала, зобов’язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини). Матеріали справи не містять жодних відомостей про тимчасове вилучення собаки, складання протоколу її огляду чи опису, а також інших документів, необхідних для виконання рішення в частині конфіскації. Відсутність таких документів унеможливлює виконання постанови суду в частині конфіскації тварини.
Яке покарання призначив суд
У справі № 945/1012/26 суд постановив: визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 гривень 00 копійок, без конфіскації собаки.
Стягнути судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок в дохід держави.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
