Виїзд дітей за кордон перетворюється на квест: Мін’юст відправляє до ДПСУ, прикордонники — на гарячу лінію
Будь-яка поїздка з дитиною за межі країни під час воєнного стану — це стрес, помножений на багатогодинні черги та страх почути раптову відмову в перетині кордону. У ще складнішому становищі опиняються розлучені батьки або матері, які змінили прізвище, вступили в повторний шлюб чи відправляють сина або доньку з рідною бабусею на лікування, або відпочинок.
То що ж робити матері, яка після розлучення повернула дівоче прізвище, везе дитину за кордон і на світанку на пункті пропуску чує від прикордонника: «Ви не довели родинний зв’язок, виходьте з автобуса»? Редакція «Судово-юридичної газети» вирішила уточнити у державних органів, що робити батькам на кордоні, й надіслала до профільних відомств детальний юридичний запит із десятками життєвих сценаріїв. Відповіді, які надійшли з кабінетів Міністерства юстиції та Адміністрації Державної прикордонної служби України справді шокують.
Посадовці просто «перенаправили» журналістів один до одного, оголосили реальні проблеми громадян «приватними відносинами» та порадили шукати правди в нотаріусів або на телефонних гарячих лініях. Складається враження, що кордону, людей і війни наразі не існує.
«Це не публічна інформація»
Розгляньмо спочатку відповідь Міністерства юстиції України.
Вона не була простою відпискою: у чотиристорінковому листі відомство виклало норми, які регулюють виїзд дітей за кордон, зокрема під час воєнного стану, а також вимоги до нотаріальних документів.
Водночас Мін’юст повідомив, що питання, викладені в редакційному запиті, не є запитом на публічну інформацію, тому лист розглянули за Законом «Про звернення громадян». Міністерство також зазначило, що не здійснює юридичного аналізу кожної конкретної ситуації у сфері приватних відносин без урахування всіх її обставин.
Попри це, відповідь містить деякі важливі практичні орієнтири. Міністерство навело статтю 313 Цивільного кодексу України: особа до 16 років виїжджає за кордон за згодою батьків та в їхньому супроводі або в супроводі уповноважених ними осіб, крім передбачених законом випадків.
В той же час, Мін’юст окремо звернув увагу на спеціальну норму, що діє під час надзвичайного або воєнного стану. Дитина до 16 років може виїжджати в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата чи сестри, мачухи, вітчима або іншої особи, уповноваженої одним із батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.
У своїй відповіді Мін’юст, цитуючи спеціальні правила воєнного стану, зазначив, що виїзд дітей до 16 років здійснюється за наявності «паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу».
Водночас у цьому переліку прямо не названо паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Це не означає, що він не потрібен або не приймається, однак викликає запитання: чому у відповіді на запит про перетин державного кордону дітьми Мін’юст не пояснив роль основного документа для закордонних поїздок і не розмежував вимоги українського та іноземного прикордонного контролю?
Міністерство роз’яснило нотаріальне оформлення. Пославшись на статті 34, 47 і 48 Закону «Про нотаріат», воно зазначило, що текст заяви має бути зрозумілим і чітким, дати, які стосуються змісту посвідчуваного правочину, хоча б один раз пишуться словами, а персональні дані зазначаються повністю відповідно до законодавчих вимог.
Заяви, на яких нотаріус засвідчує справжність підпису, викладаються на спеціальних бланках; форму посвідчувального напису передбачає додаток 25 до Правил ведення нотаріального діловодства.
Але уніфікованого, офіційно затвердженого шаблону нотаріальної згоди на виїзд дитини, прямо підтвердив Мін’юст, законодавство не передбачає. Для підготовки документа він рекомендував звертатися до нотаріуса.
Мін’юст пояснив правила використання документів за кордоном. Для держав — учасниць Гаазької конвенції 1961 року може застосовуватися апостиль, для інших держав — консульська легалізація. Проте апостиль не завжди потрібний: міжнародні договори, законодавство або практика країни, де подають документ, можуть скасовувати чи спрощувати цю вимогу.
У відповіді розмежовано спеціальні процедури: оформлення виїзду на постійне проживання регулює наказ МВС від 16 серпня 2016 року № 816, а організований виїзд груп дітей на оздоровлення та відпочинок — постанова Кабміну від 10 листопада 2021 року № 1167. Отже, не кожна поїздка дитини підпадає під однаковий порядок.
Таким чином, Мін’юст справді надав низку предметних правових роз’яснень, однак як ці загальні норми застосовують до конкретної родини на пункті пропуску? Мін’юст переадресував редакцію до Держприкордонслужби, прямо зазначивши: «У свою чергу в частині юридичної оцінки документів, які дають право на виїзд за межі України, а також можливості такого виїзду, пропонуємо звертатися до Адміністрації Державної прикордонної служби України»
«Дзвоніть на гарячу лінію»: відповідь Держприкордонслужби
Окрилені порадою Мін’юсту, ми звернулися до тих, хто безпосередньо тримає кордон — Адміністрації Держприкордонслужби. Проте відповідь виявилася ще лаконічнішою.
Прикордонне відомство не надало предметних відповідей на поставлені практичні запитання. Замість офіційного роз’яснення щодо різних прізвищ, повноважень тренерів чи чинності судових рішень, ДПСУ надіслала коротку формальну відписку із посиланнями на загальні положення законодавства і запропонувала... телефонувати на службу довіри «1598» або на міські телефони гарячої лінії в Києві.
Тобто ситуація виглядає так:
- Мін’юст виклав правові норми та пояснив загальні вимоги, але не оцінив жоден конкретний сценарій;
- ДПСУ, до якої редакцію скерували за практичною оцінкою документів, не надала предметних відповідей і повідомила номери гарячої лінії.
Редакція так і не отримала єдиного практичного переліку документів для описаних ситуацій. Це залишає простір для неоднакового застосування правил на місцях.
Рулетка на пункті пропуску: чому мовчання влади б’є по людях
Потенційні наслідки такої невизначеності проявляються на західних пунктах пропуску.
Коли громадянин перетинає кордон, він потрапляє під дію так званої дискреції інспектора прикордонної служби. Якщо профільні відомства не дали офіційного нормативного трактування спірних моментів, на практиці можуть виникати різні підходи до оцінки поданих документів.
Практичний алгоритм підготовки до поїздки
Оскільки відповіді відомств не охопили всіх практичних сценаріїв, громадянам варто насамперед ретельно підготувати документи. Щоб пункт пропуску не перетворився на пастку, юридичний аналітик радить формувати пакет документів із запасом підтвердних документів.
Збирайте документальний ланцюжок актів цивільного стану.
Якщо ваші поточні паспортні дані не збігаються з даними у графі «батьки» свідоцтва про народження дитини, не варто обмежуватися лише цим свідоцтвом.
- Якщо змінювали прізвище через одруження — беріть оригінал свідоцтва про шлюб.
- Якщо розлучилися і повернули дівоче прізвище — доцільно отримати в ДРАЦС витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
- Якщо прізвище змінювалося кілька разів — у вас мають бути первинні документи за кожним фактом зміни. Лише безперервний документальний зв’язок між свідоцтвом про народження дитини та вашим закордонним паспортом допомагає підтвердити спорідненість під час контролю.
Вимоги до нотаріальної згоди, якщо вона необхідна.
Хоча Мін’юст стверджує, що уніфікованого зразка немає, Закон «Про нотаріат» та Правила ведення нотаріального діловодства містять чіткі імперативи:
- Заяви, на яких нотаріус засвідчує справжність підпису, оформлюються на спеціальних бланках нотаріальних документів із відповідним посвідчувальним написом;
- Усі дати мають бути прописані хоча б один раз словами;
- Прізвища, імена, по батькові дитини, батьків та супроводжуючої особи, їхнє зареєстроване місце проживання та ідентифікаційні коди вказуються повністю, без жодних скорочень;
- Якщо нотаріальна згода потрібна, зазначайте державу прямування та період перебування відповідно до вимог Правил № 57.
Що робити в разі відмови в перетині кордону.
Якщо інспектор заявляє про відмову у пропуску, не вступайте в емоційні перепалки:
- Вимагайте складання офіційного письмового процесуального документа — Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України. Вимагайте належного оформлення рішення про відмову.
- Уважно перевірте, який саме пункт Правил № 57 зазначений як підстава для відмови.
- Одразу телефонуйте на ту саму гарячу лінію ДПСУ за номером 1598 або +38 (044) 527-63-63 та фіксуйте скаргу на неправомірні дії посадової особи пункту пропуску.
- Письмове рішення про відмову є актом індивідуальної дії, який можна оскаржити в адміністративному або судовому порядку з урахуванням установлених процедур і строків.
Держава зобов’язана захищати
Відповіді двох відомств виявилися різними за змістом. Мін’юст надав загальне нормативне пояснення, тоді як ДПСУ не відповіла по суті на низку конкретних запитань редакції. Саме ця прогалина у практичних роз’ясненнях викликає найбільше занепокоєння.
Неможливо вимагати від громадян бездоганного дотримання закону, коли самі профільні відомства не надають зрозумілих, прозорих та уніфікованих правил його застосування. Посилань на нормативні акти та порад звертатися до нотаріуса чи на гарячу лінію недостатньо, коли йдеться про конкретні ризики відмови в перетині кордону.
Поки урядовці не наважаться затвердити єдину, вичерпну та публічну інструкцію щодо перетину кордону дітьми з різними прізвищами та в умовах розлучення батьків, багатьом українським родинам і надалі доведеться самостійно з’ясовувати нюанси документального оформлення поїздок. За таких обставин найнадійнішим захистом залишається не довіра до гасел, а повна документальна підготовка, коли кожна зміна навіть однієї літери в прізвищі підтверджена відповідним документом органу ДРАЦС.
Редакція «Судово-юридичної газети» на цьому не зупиняється. У наступних публікаціях ми окремо розбиратимемо кожну із ситуацій, порушених у запитах: різні прізвища батьків і дітей, наслідки розлучення, виїзд із бабусею чи дідусем, супровід тренером або іншою уповноваженою особою, значення судових рішень і вимоги до документів. Для кожного випадку зіставлятимемо норми законодавства з офіційними відповідями компетентних органів, щоб батьки могли зрозуміти, які питання варто з’ясувати ще до поїздки.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
