Війна забирає найкращих: у Ковелі попрощалися із Юрієм Лобашовим та Олександром Дубуком (фото)
У Ковелі попрощалися із загиблими воїнами Юрієм Лобашовим, 1965 року народження, та Олександром Дубуком, 1976 року народження.
Про це повідомили на сторінці міськради.
Коли росія посягнула на українську незалежність, Юрій Лобашовим не залишився осторонь. Підписав контракт із 14-ю окремою механізованою бригадою, служив у зоні проведення АТО, мав статус учасника бойових дій.
Згодом продовжив службу на мирній території, у Володимирі. У жовтні 2021 року звільнився зі служби через стан здоров’я.
Та з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав війська. Пішов добровільно. Тоді сказав дружині: «Щоб син не був на фронті, захищати Україну піду я».
Останній раз Надія бачила чоловіка 1 березня, коли проводжала його до ТЦК. На початку травня Юрій востаннє виходив на зв’язок – повідомив, що вирушають на передову, але запевнив: «Усе буде добре». А вже 18 травня він зник безвісти під час виконання бойового завдання.
Згодом дружина впізнала Юрія на відео з полоненими, яке поширювали ворожі ресурси. Вона боролася, щоб домогтися офіційного підтвердження його статусу, а коротка звістка з полону містила його найважливіше слово: «Люблю».
У січні 2024 року з’явилася надія на обмін. Але 24 січня над Бєлгородською областю було збито російський літак Іл-76, на борту якого могли перебувати 65 українських полонених.
Старший солдат, радіотелефоніст 1-го стрілецького взводу військової частини А7086 Юрій Лобашов трагічно загинув.
18 лютого 2025 року Олександра Дубука мобілізували. Попри можливість служити у відносно безпечному місці, він свідомо відмовився. Казав: «Син Денис служить з перших днів повномасштабної війни, тож я не маю права дозволити собі обрати легший шлях».
Після мобілізації пройшов базову військову підготовку з елементами наступальних дій у Великій Британії. 13 липня прибув у зону бойових дій – одразу в одну з найгарячіших точок фронту.
Перше бойове завдання в районі населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області завершилося важким пораненням, якого він зазнав 16 липня.
Побратими винесли його з бойових позицій і доставили до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. Мечникова.
Лікарі боролися за його життя, робили все можливе, щоб врятувати, але 23 липня 2025 року серце старшого солдата, стрільця 2-го стрілецького відділення військової частини 1141 Національної гвардії України – зупинилося.
Редакція сайту новин Волині «Конкурент» висловлює співчуття рідним і близьким загиблих.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: