Військовий платив іншій жінці аліменти на доньку, але дружина стягнула ще на двох дітей: справа дійшла до ВС

Військовослужбовець вже сплачував за рішенням суду 5 тисяч гривень аліментів на одну дитину, коли його дружина звернулася до суду з вимогою стягнути з нього аліменти ще на двох дітей. Чоловік позов повністю визнав і не повідомив суду, що вже має інше аліментне зобов’язання. Суд позов задовольнив. Оскаржити це рішення спробувала мати першої дитини, побоюючись, що нові аліменти вплинуть на виконання рішення на користь її доньки.

Апеляційний суд вирішив, що жінка не має підстав для такого оскарження, оскільки рішення про нові аліменти формально не вирішувало питання про її права та обов’язки.

Верховний Суд із таким підходом не погодився: якщо з людини вже стягуються аліменти за чинним судовим рішенням, поява нових аліментних зобов’язань може вплинути на права та інтереси інших стягувачів.

Більше того, КЦС ВС окремо звернув увагу на випадки, коли позов про аліменти може використовуватися не для реального захисту права на утримання, а для створення передумов для зменшення вже присуджених аліментів або ускладнення виконання іншого судового рішення.

Обставини справи

Жінка звернулася до суду з позовом до чоловіка, з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі, про стягнення аліментів на їхніх двох малолітніх дітей.

Вона просила щомісячно стягувати з батька на кожну дитину по 1/4 частині всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачка пояснювала, що з 24 лютого 2022 року чоловік через службу у Збройних Силах України не має можливості спільно проживати з родиною та брати участь у вихованні дітей.

8 липня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області позов задовольнив.

Проте на той момент у чоловіка вже існувало інше аліментне зобов’язання.

Ще 15 вересня 2022 року Маньківський районний суд Черкаської області у справі № 701/618/21 постановив стягувати з нього на користь іншої жінки 5 тис. грн аліментів на їхню спільну доньку — починаючи з 15 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення в цій частині набрало законної сили та перебувало на примусовому виконанні.

Саме мати цієї дитини, яка не була учасницею нової справи про аліменти, оскаржила рішення Уманського міськрайонного суду.

Вона вважала, що присудження аліментів ще на двох дітей зачіпає її права та інтереси як стягувачки. Адже збільшення обсягу аліментних зобов’язань одного боржника може вплинути на можливість виконувати попереднє рішення у визначеному судом розмірі та надалі створити передумови для зменшення раніше присуджених аліментів.

Скаржниця також стверджувала, що позивачка та відповідач перебувають у шлюбі та проживають разом із їхніми дітьми, а справжньою метою звернення до суду було позбавити її можливості отримувати аліменти на доньку або домогтися зменшення їх розміру.

Це були саме доводи скаржниці — Верховний Суд не встановлював їх як доведені факти.

Водночас під час розгляду справи в першій інстанції батько повністю визнав позов та не повідомив суду про наявність ще одного утриманця і про чинне рішення щодо стягнення з нього аліментів.

Черкаський апеляційний суд спочатку відкрив провадження за скаргою матері іншої дитини, але згодом його закрив.

Апеляційний суд виходив із того, що ані мотивувальна, ані резолютивна частина рішення першої інстанції не містять висновків щодо права її доньки на утримання. Оскільки питання про права та обов’язки скаржниці суд першої інстанції, на думку апеляції, не вирішував, підстав для розгляду її скарги не було.

Жінка звернулася до Верховного Суду.

Що сказав Верховний Суд

КЦС ВС визнав такий висновок апеляційного суду помилковим.

Верховний Суд пояснив: якщо особа звертається з позовом про стягнення аліментів, а на цей момент уже існує чинне судове рішення про стягнення з того самого відповідача аліментів на користь інших осіб, ці особи мають право брати участь у новій справі через юридичну заінтересованість у її вирішенні.

Їхні права та обов’язки юридично пов’язані з правами й обов’язками боржника та нового стягувача аліментів.

Причина полягає в тому, що встановлення нового аліментного зобов’язання та визначення його розміру може вплинути на можливість боржника продовжувати сплачувати раніше присуджені аліменти у встановленому судом розмірі, а також може зумовити подальше порушення питання про зменшення їх розміру.

Тому заінтересованість особи, яка вже стягує аліменти з того самого боржника, за таких обставин не є суто гіпотетичною чи абстрактною.

Водночас ВС звернув увагу на важливу процесуальну межу: самого припущення про можливий вплив рішення на права особи, яка не брала участі у справі, недостатньо для розгляду її апеляційної скарги. Апеляційний суд має з’ясувати, чи справді рішення першої інстанції вирішує питання про права, інтереси та/або обов’язки такої особи.

У цій же справі такий юридичний зв’язок був наявний: на час присудження аліментів на двох дітей позивачки вже діяло інше судове рішення, за яким із того самого відповідача стягували аліменти на іншу дитину, і воно перебувало на виконанні.

Тому ВС дійшов висновку, що нове стягнення аліментів впливає на права та обов’язки інших стягувачів із того самого відповідача, зокрема на можливість сплати ним раніше визначених аліментів та можливе подальше зменшення їх розміру.

Коли позов про аліменти може виявитися «штучним»

Окремо Верховний Суд сформулював важливі висновки щодо добросовісності учасників подібних спорів.

ВС звернув увагу, що правомірний цивільно-правовий інструментарій, зокрема позов про стягнення аліментів, іноді може використовуватися з неправомірною метою — не для захисту прав та інтересів, а для досягнення іншого результату.

Як зазначив Верховний Суд, «суд не є місцем для, так би мовити, безцеремонної процесуальної гри».

Зокрема, йдеться про ситуацію, коли пов’язані або афілійовані особи — наприклад, родич, інший із подружжя чи колишнього подружжя — ініціюють очевидно штучний спір про стягнення аліментів фактично для того, щоб створити передумови для зменшення вже присуджених із відповідача аліментів або унеможливити чи ускладнити виконання іншого судового рішення, яке набрало законної сили.

У такому випадку, за позицією ВС, учасники справи діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора — стягувача.

Що може вказувати на штучний спір

Верховний Суд назвав обставини, які додатково можуть свідчити про те, що спір має очевидно штучний характер, а звернення з позовом про стягнення утримання є зловживанням процесуальним правом.

Серед них:

• приховування сторонами від суду доказів існування іншого судового рішення про стягнення коштів із відповідача;
• надання суду неповних або недостовірних пояснень щодо суті спору;
• визнання відповідачем позову за обставин, коли це відбувається на користь майнових інтересів одних його дітей та на шкоду майновим інтересам інших.

ВС наголосив: батько, дбаючи про якнайкраще забезпечення інтересів усіх своїх дітей, не повинен визнавати вимоги для забезпечення майнових інтересів одних дітей, якщо таким чином він діє на шкоду майновим інтересам інших.

Якщо суд встановить, що спір про стягнення аліментів має очевидно штучний характер, тобто був ініційований не для захисту прав та інтересів, а для створення передумов для зменшення вже присуджених із того самого відповідача аліментів, суд оцінює такі дії як недобросовісні, визнає їх зловживанням правами стосовно кредитора (стягувача) та залишає відповідний позов без розгляду.

При цьому у справі № 705/3924/24 Верховний Суд не встановлював, що позов дружини був штучним або що сторони справді діяли з метою зменшити аліменти на іншу дитину. ВС навів відповідний підхід до оцінки таких спорів, тоді як твердження про недобросовісну мету конкретного позову було одним із доводів скаржниці.

Що вирішив Верховний Суд

КЦС ВС у справі № 705/3924/24 дійшов висновку, що апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження.

У конкретних обставинах справи рішення про стягнення нових аліментів стосувалося прав та інтересів особи, яка вже була стягувачкою аліментів із того самого відповідача.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу Черкаського апеляційного суду та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Водночас це не означає, що Верховний Суд скасував саме рішення про стягнення аліментів на двох дітей або визнав такий позов незаконним чи штучним. Предметом касаційного перегляду була ухвала про закриття апеляційного провадження. Після постанови ВС апеляційний суд має продовжити розгляд апеляційної скарги.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.