Військовий витратив майже 148 тисяч грн на протезування коліна в приватній клініці: чому суд відмовив у компенсації лікування

Волинський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що законодавство не передбачає відшкодування за рахунок державного бюджету витрат військовослужбовця на імплантати й медикаменти, придбані у приватних суб’єктів поза встановленою процедурою.

Обставини справи

Позивач проходить військову службу на посаді заступника командира 1 зенітної кулеметної роти з психологічної підтримки персоналу. Він зазначав, що через виконання службових обов’язків і тривалі фізичні навантаження отримав прогресуюче ушкодження колінного суглоба.

За його словами, стан супроводжувався гострим больовим синдромом лівого коліна, обмеженням рухливості, статико-динамічними порушеннями та ризиком погіршення функції опорно-рухового апарату.

На підставі направлення військової частини № 415 від 19 червня 2025 року 24 червня того самого року військовослужбовцю провели тотальне цементне ендопротезування лівого колінного суглоба в приватному медичному закладі ТОВ «MedClinic».

Діагноз — посттравматичний лівобічний гонартроз III ступеня, статико-динамічні порушення та больовий синдром.

Загальна сума витрат на лікування становила 147 990 гривень 64 копійки. Зокрема:

• 90 190 гривень — за придбання імплантатів і спеціалізованого медичного набору. Оплату підтверджує платіжна інструкція від 20 червня 2025 року;
• 55 216 гривень 44 копійки — за придбання імплантатів і набору відповідно до договору з товариством. Підтвердженням є платіжна інструкція від 26 червня 2025 року;
• 2 584 гривні 20 копійок — на медикаменти, що підтверджується квитанцією.

Витрати не покрили за рахунок державного бюджету.

Військовослужбовець звернувся до військової частини із заявою та документами, необхідними для нарахування і виплати компенсації. Однак йому відмовили.

Після цього він подав позов до військової частини та Міністерства оборони України. Позивач просив визнати відмову військової частини протиправною та зобов’язати обох відповідачів нарахувати й виплатити йому 147 990 гривень 64 копійки.

Що відповіли в Міністерстві оборони

Представник Міністерства оборони України заперечував проти позову. У відзиві він зазначив, що міністерство забезпечує діяльність Збройних сил України, але не здійснює безпосереднього керівництва військовими частинами та не виплачує військовослужбовцям грошове забезпечення.

Також представник пояснив, що військова частина підпорядковується органу, який, своєю чергою, підпорядкований Генеральному штабу Збройних сил України. Тому залучення Міністерства оборони як відповідача у справі він вважав необґрунтованим.

Що встановив суд

Суд підтвердив, що позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій, а операцію з ендопротезування йому провели 24 червня 2025 року в приватному медичному закладі на підставі направлення військової частини.

Водночас у консультаційному висновку спеціаліста Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 11 червня 2025 року було рекомендовано провести оперативне лікування — тотальне ендопротезування — у плановому порядку за направленням командира військової частини.

Суд зазначив, що з наданих документів не вбачається екстреного характеру операції. Також у них не зазначено, у які строки необхідно було провести втручання.

Крім того, лист ТОВ «MedClinic», адресований командиру військової частини, підтверджував, що клініка не вимагатиме від військової частини відшкодування вартості наданих послуг. Медичну допомогу військовослужбовцю надали за його власний кошт.

Правова оцінка суду

Розглядаючи справу, суд застосував статтю 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до неї військовослужбовці мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я.

Якщо за місцем проходження служби таких закладів немає або вони не мають необхідного обладнання, а також у невідкладних випадках, медичну допомогу надають державні чи комунальні заклади охорони здоров’я за рахунок Міністерства оборони України.

Водночас, як зазначив суд, цей закон не передбачає лікування військовослужбовців у приватних закладах охорони здоров’я. Фінансування відповідних витрат здійснюється за рахунок державного бюджету в межах передбачених бюджетних асигнувань.

Суд також урахував пункт 3-2 Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1999 року № 1923 у редакції постанови від 19 квітня 2022 року № 458.

Цим положенням передбачено, що на період воєнного стану витрати на медичну допомогу, яку надають військово-медичні заклади, покриваються коштами, передбаченими в державному бюджеті на утримання відповідних закладів.

Крім того, Інструкція щодо механізму організації надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям у залучених закладах охорони здоров’я, а також накази Міністерства охорони здоров’я України визначають перелік закладів, які можуть надавати таку допомогу військовослужбовцям.

За висновком суду, ТОВ «MedClinic», фізична особа — підприємець та аптечне товариство, у яких позивач придбав медичні вироби й медикаменти, до цього переліку не належать.

Суд наголосив, що чинне законодавство не передбачає можливості придбати медичне обладнання у фізичних осіб або приватних підприємств, а потім отримати компенсацію цих витрат за рахунок державного бюджету.

На думку суду, оплата імплантатів і медикаментів приватним суб’єктам без дотримання встановлених процедур суперечить порядку забезпечення військовослужбовців медичною допомогою.

Чому суд не врахував попередню постанову Верховного Суду

Позивач посилався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 808/887/17.

Однак суд зазначив, що обставини тієї справи істотно відрізняються від обставин нинішнього спору. Зокрема, у справі № 808/887/17 не розглядалося питання компенсації витрат на придбання медичного обладнання у фізичної особи — підприємця.

Висновки Верховного Суду стосувалися інших правовідносин і ґрунтувалися на нормативно-правових актах, які діяли на той час. Тому суд визнав посилання позивача на цю постанову необґрунтованим.

Що вирішив суд

Волинський окружний адміністративний суд у справі № 140/274/26 повністю відмовив у задоволенні позову військовослужбовця до військової частини та Міністерства оборони України про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.

Отже, суд не зобов’язав відповідачів компенсувати 147 990 гривень 64 копійки, які військовослужбовець витратив на ендопротезування колінного суглоба, імплантати та медикаменти в приватному закладі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.