Військовому мали виплатити понад 1 млн грн – суд зобов’язав частину віддати 72 тисячі грн, нараховані до СЗЧ
Військовослужбовець вимагав виплатити йому понад 1 млн гривень нарахованого грошового забезпечення, однак суд визнав протиправною невиплату лише коштів, нарахованих за період до самовільного залишення військової частини.
Обставини справи
Позивач через представника звернувся до суду з позовом до військової частини, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати всіх видів нарахованого грошового забезпечення та грошових виплат у загальному розмірі 1 057 993,98 гривень та зобов’язати перерахувати на банківський рахунок протягом доби з моменту ухвалення судового рішення: одноразову грошову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року у розмірі 985 000 гривень; додаткову грошову винагороду за серпень 2025 року у розмірі 70 967,74 гривень; грошове забезпечення за вересень 2025 року у розмірі 2 026,24 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 травня 2024 року укладено контракт про проходження військової служби строком на три роки. З 05 липня 2024 року позивача зараховано до списків військової частини. Згідно з відповіддю командування на адвокатський запит станом на 15 січня 2026 року на депозитному рахунку в Державній казначейській службі України знаходиться депонована сума 1 057 993,98 гривень, яка складається з додаткової грошової винагороди за серпень 2025 року (з 01 по 22 серпня 2025 року) у сумі 70 967,74 гривень (згідно з наказом від 05 вересня 2025 року), грошового забезпечення за вересень (з 01 по 09 вересня 2025 року без премії) у сумі 2 026,24 гривень та одноразової грошової винагороди за тривалість служби в бойових умовах згідно з постановою № 153 у сумі 985 000 гривень. Депоновані кошти не перераховані через відсутність даних щодо місцезнаходження позивача.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що підставою для призупинення нарахування і виплати став наказ від 10 вересня 2025 року, згідно з яким позивач вважається таким, що 10 вересня 2025 року самовільно залишив військову частину. На час подання відзиву позивач у розташування частини не прибув. Депоновані кошти невиплачені з наведених підстав. Для отримання забезпечення необхідно повернутися до військової частини.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що позивач не оспорює право командування призупинити поточне грошове забезпечення з 10 вересня 2025 року. Предметом позову є невиплата коштів, які були нараховані до самовільного залишення частини.
Фактичні обставини, встановлені судом
Позивач проходить військову службу за контрактом, укладеним 27 травня 2024 року. Наказами командирів військових частин його призначали на посади солдата резерву, оператора-розвідника, розвідника-оператора безпілотних літальних апаратів.
Наказом від 05 вересня 2025 року позивачу визначено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 по 22 серпня 2025 року.
Наказом від 10 вересня 2025 року позивач вважається таким, що 10 вересня 2025 року самовільно залишив військову частину, призупинено виплату та всі види забезпечення з 10 вересня 2025 року.
Наказом від 1 жовтня 2025 року позбавлено щомісячної премії в повному обсязі за вересень 2025 року.
Листом від 21 січня 2026 року відповідач повідомив про депоновану суму 1 057 993,98 гривень та причини невиплати.
Оцінка суду
Грошове забезпечення за вересень 2025 року (з 1 по 09 вересня) у сумі 2 026,24 гривень та додаткова грошова винагорода за серпень 2025 року (з 01 по 22 серпня) у сумі 70 967,74 гривень нараховані за період фактичного несення служби, тому протиправно невиплачені.
Доводи відповідача про призупинення виплати з 10 вересня 2025 року не спростовують наявність обов’язку здійснити виплати за період до цієї дати.
Щодо одноразової грошової винагороди згідно з постановою № 153 суд зазначив, що 15 жовтня 2025 року зареєстровано кримінальне провадження за частиною п’ятою статті 407 Кримінального кодексу України за фактом самовільного залишення військової частини. Жодних заперечень чи спростувань щодо факту самовільного залишення позивач суду не надав. На даний час робити висновки про порушення права на виплату цієї винагороди передчасно через можливе невиконання взятих на себе зобов’язань. У разі постановлення виправдувального вироку або закриття кримінального провадження військова служба має бути продовжена, а за весь час необґрунтованого призупинення виплачено недоотримане забезпечення.
Що вирішив суд
Тернопільський окружний адміністративний суд у справі № 500/1349/26 позов задовольнив частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати грошового забезпечення за вересень 2025 року в сумі 2 026,24 гривень та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за серпень 2025 року в сумі 70 967,74 гривень.
Зобов’язано військову частину виплатити позивачу зазначені суми.
У задоволенні решти позовних вимог (щодо одноразової грошової винагороди згідно з постановою № 153) відмовлено.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
