Військовозобов’язаний хотів стати опікуном брата з ДЦП, психічним розладом та інвалідністю: що сказав суд
Військовозобов’язаний чоловік звернувся до суду, щоб його брата з інвалідністю II групи, який із дитинства має ДЦП та психічний розлад, визнали недієздатним, а його самого призначили опікуном. Заявник перебуває на обліку в ТЦК, однак на військовій службі не перебуває.
Миронівський районний суд Київської області визнав брата заявника недієздатним, встановив над ним опіку та призначив опікуном військовозобов’язаного заявника. Суд врахував, що чоловік фактично доглядає за братом, постійно проживає разом із ним та на момент розгляду справи не проходив військову службу.
Що сталося
До суду звернувся чоловік із заявою про визнання недієздатним свого брата, встановлення над ним опіки та призначення заявника опікуном.
Брат заявника має інвалідність II групи з дитинства. За наявною у справі медичною документацією йому діагностували ДЦП та легку розумову відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю. З вересня 2024 року він перебував на обліку у лікаря-психіатра.
Як пояснив заявник, раніше братом опікувалися батьки. Батько помер, а мати через стан здоров’я проживає окремо та не може здійснювати необхідний догляд. Із 2019 року брати живуть разом, і саме заявник фактично постійно доглядає за братом.
За словами чоловіка, він контролює приймання братом необхідних ліків та допомагає йому в побуті. Брат неодноразово йшов із дому у невідомому напрямку, через що його доводилося шукати, інколи із залученням правоохоронців. Заявник також повідомив про періоди агресивної та імпульсивної поведінки.
У суді він пояснив, що брат не до кінця усвідомлює значення своїх дій, легко піддається впливу інших людей і може стати жертвою шахраїв. За словами представника заявника, чоловік не вміє читати та писати, а після початку повномасштабного вторгнення його тривожність посилилася.
Мати письмово повідомила органу опіки та піклування, що не може виконувати обов’язки опікуна, та не заперечувала проти призначення опікуном другого сина. Інших осіб, які виявили бажання взяти на себе такі обов’язки, не було.
Що показала судово-психіатрична експертиза
Одним із ключових доказів став висновок судово-психіатричного експерта від 20 березня 2025 року.
Експерт встановив, що брат заявника страждає на хронічний стійкий психічний розлад — легку розумову відсталість внаслідок ДЦП зі значними порушеннями поведінки (F70.1 за МКХ-10).
За своїм психічним станом він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суд зазначив, що для визнання особи недієздатною необхідне встановлення медичного та юридичного (психологічного) критеріїв.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України суд може визнати фізичну особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.
Дослідивши медичну документацію та висновок судово-психіатричної експертизи, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання чоловіка недієздатним.
Брата вирішили призначити опікуном
Над фізичною особою, визнаною недієздатною, встановлюється опіка. Відповідно до ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку у разі визнання особи недієздатною та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд наголосив, що обов’язковою умовою призначення конкретної фізичної особи опікуном є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення опікуном саме цієї особи.
У цій справі таке подання було.
Орган опіки та піклування перевірив документи заявника та його брата, відомості про стан їхнього здоров’я і місце проживання, матеріально-побутові умови, медичну документацію та інші матеріали.
Було встановлено, що брати проживають разом, заявник має стан здоров’я, який дозволяє йому виконувати обов’язки опікуна, фактично вже здійснює догляд та може забезпечити братові необхідні умови.
Орган опіки та піклування визнав доцільним призначення заявника опікуном та направив відповідне подання до суду.
Військовозобов’язаний та опіка: що врахував суд
Окремо суд розглянув обставину, що майбутній опікун є військовозобов’язаним і перебуває на обліку в ТЦК.
Суд врахував закріплений у ст. 65 Конституції України обов’язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Водночас було встановлено, що заявник хоча і є військовозобов’язаним, на військовій службі не перебуває, постійно проживає разом із братом, а отже, може фактично виконувати обов’язки опікуна.
Також районний суд послався на постанову Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23.
У ній Верховний Суд зазначав, що законодавством України не запроваджено особливого порядку встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення навіть мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.
Таким чином, сам по собі статус військовозобов’язаного не виключає можливості призначення особи опікуном.
У конкретній справі № 371/1592/24 суд перевірив можливість заявника виконувати відповідні обов’язки та врахував, що він проживає з братом, фактично доглядає за ним, відповідає встановленим законом вимогам, а орган опіки та піклування підтримав саме його кандидатуру.
Обставин, які відповідно до закону виключали б можливість призначення заявника опікуном, суд не встановив.
Що вирішив суд
Миронівський районний суд Київської області повністю задовольнив заяву.
Суд:
- визнав брата заявника недієздатним;
- встановив над ним опіку;
- призначив його опікуном рідного брата — заявника у справі;
- визначив строк дії рішення про визнання особи недієздатною — два роки з моменту набрання ним законної сили.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
